При подальшому зловживанні гашишем картини одурманення видозмінюються. У одних виникають психози з вираженим порушенням свідомості, із зоровими і слуховими галюцинаціями, маревними ідеями переслідування, відношення, іноді різким руховим збудженням. У інших (частіше) виявляються порушення в емоційно-вольовій сфері, що призводять до психопатизації особистості або навіть до шизофреноподібної симптоматики.

У період формування ознак, що передвіщають виникнення наркоманії, споживання гашишу носить епізодичний характер, іноді паління викликає нудоту, навіть невизначений страх, але в обстановці групового і взаємного індукування ці відчуття поступово притупляються. Прийом наркотику веде до одержання задоволення, а поміркованість приносить почуття незадоволеності. Психічних змін ще немає, але виникає афективний потяг, що спотворює нормальний хід мислення і змінює колишні життєві установки.

На початковій (І) стадії споживання гашишу стає регулярним, неприємні відчуття зникають, зростає кількість сигарет що викурюються . У синдромі психічній залежності відзначається нав'язливе прагнення до наркотичної ейфорії. Одурманення стає єдиним станом психічного забезпечення, а відсутність наркотику веде до стану незадоволеності.

Фізична залежність тільки починає формуватися, але психічні зміни вже переглядають у виді звуження кола інтересів, зниження вольової активності, появи неврозоподібних розладів.

У хронічній (II) стадії наркоманії опірність утримується на одному рівні при систематичному споживанні гашишу. Проте стимулююча дія його знижується, і наркоман шукає засоби підвищити його будь-якими засобами, аж до прийому різноманітних медикаментів. Відзначається виражена психічна залежність у вигляді постійного синдрому нав'язливості.

В фізичній залежності виражений абстинентний синдром у вигляді соматовегетативного компонента. Тільки в стані одурманення наркоман відчуває оптимальний фізичний комфорт і працездатність. Потяг до наркотику носить компульсивний характер.

Психічні порушення виражаються в психопатизації особистості, зниженні інтелекту, відсутності інтересу до довколишнього, зниженні по соціальних сходах. Можуть відзначатися гострі психози.

На цій стадії приєднується патологія з боку соматоневрологічних сфер: міокардіодистрофія, неспецифічні гепатити, печінкова недостатність. Можуть відзначатися і м'язова слабість, погіршення координації рухів.

У пізній (ІІІ) стадії кількість споживаного гашишу знижується, тобто опірність організму падає. Психічна залежність поступається місцем фізичної залежності, що зростає. Абстинентний синдром стає затяжним, важким. На першому плані - виражена астенія з іпохондричністю. Повторні споживання гашишу лише на короткий час і не цілком полегшують тяжкість абстиненції.

Соматоневрологічний стан ускладнюється, наростає загальне фізичне виснаження, шкіра стає в'ялою, землисто-сірого кольору, відзначаються випадання волосся, тендітність кісток, зубів, прогресують соматичні і неврологічні захворювання, виявлені на хронічній стадії, можливі ураження сітківки ока і зорових нервів.

Психози, викликані вжитком гашишу, досить різноманітні, вони можуть виникнути при однократному вжитку наркотику і виражаються гострим порушенням свідомості, страхами, гіперестезіями. Так, при передозуванню гашишу психоз виявляється у вигляді сутінкового розладу свідомості, галюцинаторної сплутаності, іноді виникненням ілюзій. Хворі збуджені, пориваються кудись бігти, бувають агресивні. Афект коливається від мінімального до депресивного, іноді з елементами страху. Контакт із хворим установити важко, він цілком занурений у свої переживання.

Психоз може розвитися на висоті абстинентного синдрому, на 2-3 день, частіше усього цей сутінковий розлад свідомості або галюцинаторно-параноїдальний синдром. Постійні в картині психозу сенестопатичні скарги, дисморфопсії, галюцинації з почуттям ширяння, зміни простору. Вихід із психозу поступовий, на 6-7 день, через виражену астенію з іпохондричними включеннями і нав'язливостями. Передозування гашишу може викликати також епілептоформні напади.

При тривалому вжитку гашишу також можуть відзначатися психози. Головними в них бувають маніакальні, галюцинаторно-параноїдні, параноїдно-іпохондричні синдроми. Крім того, у їхній структурі просліджуються значні коливання афекту, а також періодичні порушення свідомості. Психози можуть провокувати початок шизофренічного процесу.

Наркоманії морфінного типу. До цієї групи наркотиків відносять опій і його препарати: омно-пон (пантопон), нектол, а також біля 20 алкалоїдів і дериватів опію (морфін, кодеїн, тебаїн, героїн, діонін і ін.), синтетичні препарати з морфіноподібною дією (феналон, промедол і ін.)

Смертельна доза чистої речовини складає 0,3-0,5 г. У наркоманів швидко наступає тенденція до збільшення дози, викликана розвитком толерантності до препарату. От чому можна зустріти випадки, коли хворий вживає дози, у 10 разів перевищуючі приведені вище.

Гостре отруєння характеризується ейфорією, що доходить до вираженого збудження. Одночасно з'являються сухість у роті, почуття жару, різка слабкість, шум у вухах, головна біль, потовиділення, частішання сечовиділення. Порушується сердечно-судинна діяльність, з'являється задишка. Свідомість змінена. При несприятливому перебігу з'являється кривавий понос, судороги, може розвитися параліч дихального центру. Нерідко відзначаються шкірні явища - сильна сверблячка, висипка, особа стає багрово-червоною, наступає сонливість або глибокий сон. При хронічному споживанні наркотику спостерігається ейфорія, почуття блаженства, іноді ілюзії. Незабаром після декількох затягувань опіомани занурюються у світ мрій і загадкових переживань, безмежного достатку. Через 30-40 хв. приходить сонливість, дрімота.

Звикання до морфінних препаратів відбувається порівняно швидко. Опій уживають, вводячи усередину, підшкірно, внутрівенно, або курять. Кодеїн застосовують усередину, морфін, промедол - підшкірно, внутрівенно. При відсутності речовини в чистому вигляді наркомани часто використовують різноманітні медичні препарати, що містять опій, - шлункові краплі й ін. Вводять наркотик часто нестерильним шприцом, розводять препарат на сирій воді, уводять його у всі доступні частини тіла.

У період формування передвісників опійної (морфінної) наркоманії прийом наркотику безсистемний, толерантність зростає швидко. Психічна залежність або первинний патологічний потяг формується на ґрунті специфічної ейфорії, у виді нав'язливого синдрому.

На початкової (I) стадії хворобливого стану толерантність продовжує швидко зростати, вжиток наркотику набуває систематичний характер, ейфорії може не бути. Психічна залежність виражається в яскравому синдромі нав'язливості з прагненням до одержання задоволення або зняття психічного дискомфорту. Формується фізична залежність. На цій стадії з'являється почуття незадоволеності життям, знижується працездатність. Психічних змін ще немає, але споживання наркотиків