У цьому існує традиційний розподіл статевих ролей. З усім новим, гарним чи поганим, чоловіки знайомляться першими, жінки спочатку остерігаються близького контакту з новим невідомим фактором. І у цьому є чималий біологічний сенс самозбереження людського виду. Природа, таким чином, оберігає дитинчат від впливу маловідомих чинників. Пізніше новий спосіб поведінки, апробований чоловіками, поширюється також і на жінок. І тоді його вплив на весь людський рід уже нічим не контролюється.

Так трапилось і з курінням. Спочатку воно поширилося серед чоловіків. І практично в усіх країнах світу в минулому сторіччі спостерігалося зростання чи пік поширення куріння серед чоловіків. Потім, на тлі його високого поширення серед чоловіків, відбувається поступове збільшення у суспільстві жінок-курців. У цьому розумінні різні країни перебувають на різних етапах розвитку тютюнової епідемії. Є країни, де куріння серед жінок уже стало так само розповсюдженим, як і серед чоловіків, чи навіть перевищило ці показники. У інших країнах поширення куріння серед жінок усе ще в кілька разів нижче, ніж серед чоловіків, але майже скрізь воно зростає.

Змінюється поширення куріння і від однієї вікової групи до наступної. Національне репрезентативне опитування про куріння в Україні 2001 року показало: серед молодших і освіченіших чоловіків більшою є частка некурців і колишніх курців, і меншою є частка щоденних курців, аніж серед чоловіків старшого віку чи менш освічених. Серед жінок, на жаль, тенденції виявляються протилежними: серед молодих жінок усе більша частка курців. З одного боку, це означає, що збільшується ризик шкідливих наслідків впливу тютюнового диму на нові покоління і зусилля з подолання цієї проблеми стають усе більш актуальними.

З іншого боку, скорочення поширення куріння серед молодих і більш активних чоловіків означає, що в цілому така поведінка як куріння стає все менш прийнятною для роду людського.

І тут ми спостерігаємо ще одну хвилю — історико-культуральну. Колись перші курці вважалися одержимими дияволом і зазнавали покарань інквізиції. Потім куріння стало нормальним і майже поголовним. Тепер же в низці країн світу куріння поступове знову стає ненормальним, неправильним, неприйнятним заняттям. Тенденції денормалізації куріння поки ледь помітні, але вони вже існують, і всі ті, хто хотів би внести свою частку у зниження поширення куріння і зменшення його прийнятності, можуть це зробити.

Гадаю, що школа для цього дуже гарне місце.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Тетяна Андреєва. “Куріння та здоров’я майбутніх дітей”.– К., 2003, 60с.

2. Журнал “Медицина світу” – Червень, 2000, том VIII, число 6.

3. Економіка контролю над тютюном в Україні з точки зору громадського здоров’я.– К., 2002, 138с.