НЕЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Нецукровий діабет — захворювання, зумовлене порушенням синтезу, транс-порту та вивільнення нейрогіпофізарного гормону вазопресину. Розрізняють первинну, вторинну та вазопресинрезистентну форми захворювання.

Нецукровий діабет, зумовлений по-рушеннями гіпоталамо-гіпофізарної системи, звичайно розвивається або відразу, або протягом 2—4 тиж після дії патогенетичного фактора (травма, гостра інфекція тощо). При хронічній інфекції захворювання може розвину-тися протягом 1—2 років. Основними патогенетичними механізмами вто-ринної форми нецукрового діабету є порушення вироблення вазопресину нейронами супраоптичного та паравентрикулярного ядер гіпоталамуса, порушення передавання вазопресину аксонами гіпоталамо-гіпофізарного тракту, посилення розпаду вазопреси-ну на периферії, що призводить до зниження концентрації цього гормону в крові та порушення процесу реабсорбції води в дистальних відділах нир-кових канальців. Цукровий діабет вва-жають ідіопатичним, якщо причина за-хворювання не з'ясована.

Вазопресинрезистентний нецукровий діабет — сімейна форма захворювання, зчепленого зі статтю; успадковується за материнською лінією та спостерігається тільки у хлопчиків. Вазопресин при цьому виробляється в достатній кілько-сті, але нирки не реагують на підви-щення рівня гормону в крові.

Клініка. Основні клінічні ознаки за-хворювання такі: сильна спрага, часте сечовипускання, нічне нетримання се-чі, загальна слабкість, головний біль, поганий апетит. Хворий може випити за добу 10 л рідини й більше. Слід за-значити, що при поліурії питома вага сечі звичайно не перевищує 1000— 1005. Відносна густина сечі протягом доби практично не змінюється. При обмеженні вживання рідини розвива-ється виражена дегідратація організму. Шкіра та слизові оболонки дуже сухі, потовиділення немає навіть тоді, коли втрата рідини з сечею компенсована питтям.

Апетит також знижений, і це веде до хронічного недоїдання та затримки фізичного та статевого роз-витку. Частий біль у суглобах, спосте-рігається схильність до запорів.

Нецукровий діабет у грудному віці проявляється чітко вираженими сим-птомами зневоднення та періодичним різким підвищенням температури тіла, блюванням і розвитком колаптоідного стану. Для запобігання цим явищам ди-тина між годуваннями має отримувати достатню кількість рідини.

Лікування. Успіх його залежить від того, чи визначена причина розвитку нецукрового діабету. Необхідно лікува-ти основне захворювання (призначен-ня протизапальних засобів, оперативне лікування). Замісна терапія полягає в безперервному використанні лікарсь-ких засобів, що містять вазопресин (адіурекрин, адіуретин, пітуїтрин та ін.). Вони поліпшують стан хворого, зменшують добовий діурез, усувають поліурію та полідипсію. Слід пам'ята-ти, що хронічний риніт, тонзиліт, аде-ноїдні вегетації у дитини можуть приз-вести до порушення всмоктування адіурекрину та адіуретину. У таких випадках лікування треба починати з санації верхніх дихальних шляхів. Ком-пенсований нецукровий діабет звичай-но не впливає на фізичний та статевий розвиток дитини.