НИРКОВОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

Нирковокам'яна хвороба — досить поширене захворювання, яке має тенденцію до ендемічного поширення. При нирково-кам'яній хворобі в ниркових чашечках та мисках утворюють-ся камені. Вони можуть бути і в нижчерозташованих сечових шляхах. У сечовід та сечовий міхур камені можуть потрапля-ти з ниркових мисок. Розвитку цього процесу сприяють як місцеві фактори (порушення утворення колоїдів нирковими клітинами, явище секреторного неврозу нирки, наявність до-даткових судин та аномалій, які спричинюють порушення се-човиділення, інфекції сечових шляхів, зміни рН сечі), так і загальні (харчовий режим, вживання деяких ліків, склад пит-ної води, розвиток нефролітіазу при остеопатіях, тривала іммобілізація при травмах кісток тощо).

Етіологія. Фактори, які сприяють розвитку нирково-кам'яної хвороби,— природжені та набуті зміни в сечових шляхах, які порушують нормальне сечовиділення та спричи-нюють стаз сечі, різні нейрогенні дискінезії та інфекції сечо-вивідних шляхів, порушення обміну речовин (сечокислий, пуриновий, щавлевокислий та фосфорно-кальцієвий діатези). Безсумнівно, певну роль відіграє спадковість. Майже в кожно-го десятого хворого на нирковокам'яну хворобу остання спо-стерігалась і в батьків. Нефролітіаз виявляють разом з іншими хворобами обміну речовин (цукровим діабетом, жовчнокам'яною хворобою, подагрою, ожирінням) у певних родинах. Вели-ке значення надається характеру харчування (надмірне харчу-вання з уживанням їжі, яка містить багато кальцію та мало ре-тинолу), вживанню надто мінералізованої питної води, коли в організм потрапляє велика кількість мінеральних солей. Мають значення і кліматичні умови.

У місцевостях із жарким, сухим кліматом відбувається підвищена втрата рідини, що зумовлює значну концентрацію

сечі. Розвитку нефролітіазу сприяє тривала нерухомість, особ-ливо пов'язана з переломами кісток, туберкульозом кісток та хребта, що зумовлює збільшення вмісту кальцію в крові. Сприяє відкладанню солей у нирках гіпервітаміноз А.

Певну роль у розвитку нефролітіазу також відіграє ендо-кринна система (гіпофіз, щитоподібна залоза і особливо прищитоподібні залози). При гіперфункції прищитоподібних за-лоз спостерігається гіперкальціємія, гіперкальційурія, гіперфосфатурія, що може сприяти утворенню каменів у нирках. Підвищена концентрація солей кальцію в сечі може сприяти утворенню оксалатних та фосфатних каменів. Цьому також сприяють зниження вмісту в сечі захисних гідрофільних ко-лоїдів, а також підвищення вмісту мукополісахаридів та муко-протеїдів. Для утворення уратних каменів велике значення має підвищення концентрації сечової кислоти в сечі і збільшення кислотності сечі. При недостатній кількості захисних колоїдів декілька молекул групуються і утворюють міцелу, яка стає ос-новою подальшого утворення каменя. У подальшому утворен-ня каменя залежить від концентрації солей у сечі, концент-рації водневих іонів і складу сечових колоїдів. Хімічний склад каменів різний, може бути однорідним та змішаним. Розрізня-ють оксалатні, уратні, фосфатні, карбонатні, цистинові, ксантинові, холестеринові та змішані камені. При кислій реакції сечі утворюються уратні камені, при лужній — фосфатні. Ок-салатні можуть утворюватись і при лужній, і при кислій ре-акціях. Камені різні за величиною, можуть бути одиничними або множинними. Наявність каменів може спричинити такі вторинні зміни в нирках, як пієлонефрит, піонефроз та ін. Розвиток ускладнень залежить від місця розташування каменя (чи заважає він відтоку сечі чи ні), його величини, рухливості, тривалості перебування каменя в нирках.

Клініка. Найхарактернішим проявом нирковокам'яної хвороби є напад ниркової коліки, яка проявляється болем, ге-матурією, піурією та самостійним відходженням каменів під час нападу. Біль у вигляді гострих нападів спричинюють міграція каменів чи каменя, порушення нормального відтоку сечі і спастичні скорочення м'язів сечоводів. За наявності ве-ликих каменів (коралоподібних, що не мігрують) виникає постійний тупий біль. Сприяють появі болю і підвищення внутрішньомискового тиску, розгягнення капсули нирки, яка багата на нервові закінчення. Ниркова коліка супроводжуєть-ся досить типовим болем у поперековій ділянці, що іррадіює за ходом сечоводів і в статеві органи. Біль супроводжується частими болючими сечовиділеннями, метеоризмом, збуджен-ням хворого. Напад може виникати без помітної причини, але часто йому передують тряска їзда, фізичне перевантажен-ня. Іноді настає рефлекторна анурія. Біль частіше одно-бічний, але може іррадіювати і в протилежний бік, там він іноді може бути більш вираженим. Досить часто спостері-гається гарячка неправильного типу, що пояснюється пієловенозним рефлексом. Іноді біль надзвичайно широко іррадіює, охоплює весь живіт. Локалізація болю, його іррадіація та тривалісь можуть бути атиповими. Звичайно на-пад ниркової коліки триває не більше 1 доби. Він може бути нетривалим, а іноді, навпаки, довготривалим. Після нападу може не залишитися ніяких проявів захворювання, але іноді можуть бути тупий біль у попереку, незначна мікрогематурія. При об'єктивному обстеженні хворого під час нападу виявляють значну болючість у поперековій ділянці, різку бо-лючість під час пальпації ділянки нирок та за ходом сечово-ду, позитивний симптом Пастернацького.

Одним із важливих проявів захворювання є відходження каменів із сечею після нападу. Важливим симптомом захво-рювання є поява в сечі після нападу незмінених еритроцитів, а іноді і макрогематурії. Гематурія спостерігається майже в усіх хворих на нефролітіаз (у 92 %) наприкінці нападу або безпосередньо після його закінчення. Вона зумовлена ушко-дженням слизової оболонки сечовивідних шляхів та дрібних капілярів підслизової оболонки. У сечі виявляють незначну протеїнурію та лейкоцитурію. Піурія спричинюється приєд-нанням запального процесу в нирках і сечовивідних шляхах. У периферичній крові під час нападу виявляють невеликий лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво і помірне збільшення ШОЕ. Інтервали між нападами можуть бути різними, іноді період без нападів триває впродовж багатьох років.

Безсимптомний перебіг захворювання спостерігається при-близно в кожного десятого хворого, і тоді діагностика базується на додаткових методах дослідження, таких як урографія чи ультразвукове дослідження, або на це звертають увагу при виявленні гематурії в особи, яка ні на що не скаржиться. Не-має паралелізму між величиною