Деонтологічні аспекти онкології.

Деонтологічні питання в онкології мають свою специфіку, що пояснюються особливостями цієї патології. Важність клінічного перегляду злоякісного процесу, сумна перспектива можливої інвалідності після лікування, а головне уявлення хворих і навіть лікарів про невиліковність хвороби та приреченість – все це дає підставу говорити про особливості онкологічної деонтології.

Медичний персонал повинен проявляти особливий такт і вміння знайти контакт із хворим, заспокоїти його і переконати в необхідності обстеження і лікування в обсязі, якого вимагає конкретна клінічна ситуація. Неоціненна роль в цьому належить медичній сестрі, яка практично весь день знаходиться з хворим. У повному взаєморозумінні і взаємодії з лікарем вона повинна знайти правильний адекватний підхід до хворого, залежно від його фізичного і психічного

стану, особливостей характеру тощо.

Діагноз – рак - завжди є психологічним шоком для хворого і його родичів. А потому виникає потреба у науково обґрунтованому, доступного для хворого поясненні суті діагнозу і необхідності лікуванні. Варто пам’ятати, що хворий не є об’єктом нашої медичної практики, а повноправний суб’єкт, який право розпорядитися своїм здоров’ям і життям, має право на правдиву інформацію. І все ж інформація про діагноз та прогноз хвороби повинні подаватись хворому в оптимістичному спрямуванні, що дозволило б одержати його згоду на проведення необхідних діагностичних і лікувальних заходів.

У проблемі онкологічної деонтології одним із ключових є питання інформації хворого про діагноз хвороби і її прогноз. Підхід до цього питання повинен бути індивідуальним. : його вирішує тільки лікар-куратор. Що стосується хворих на поширені форми злоякісних пухлин, які підлягають симптоматичному лікуванню, то інформація про істинний характер хвороби нерідко буває невиправданою . Наприклад при наявності раку шлунка з метастазами в печінку хворого повідомляють, що у нього виявлено хронічний гастрит, цироз печінки. Ця неправда дозволить хворому перебувати у комфортному психологічному кліматі.

Профілактика пухлини.

Профілактичні заходи поділяють на дві групи:

Первинна профілактика раку передбачає здійснення програм охорони природи від забруднення. Канцерогенними речовинами і очищення зовнішнього середовища, здійснення заходів і навчання населення правил здорового способу життя ( оптимальний режим харчування, відпочинку, дотримання особистої гігієни, відмова від куріння, зловживання алкоголем тощо ).

Вторинна профілактика раку здійснюється медичним персоналом і спрямована на виявлення хворих з передраковими станами, доброякісними пухлинами, ранніми стадіями раку, доброякісними пухлинами, ранніми стадіями раку з наступною санацією. З цією метою проводять профілактичні огляди населення із залученням фахівців різних спеціальностей та використанням сучасних методів діагностики (рентгенологічних, ультразвукових, ендоскопічних, лабораторних та інших). Групи ризику підлягають диспансерному обліку, регулярному обстеженню, лікуванню і постійному лікарському контролю ( діагностику проводять за принципом частоти ураження ) :

у чоловіків – злоякісні пухлини легенів, шлунково-кишкового тракту, урологічної та щелепно-лицевої ділянок.

у жінок-рак молочної залози, пухлини статевих органів, шлунково-кишкового тракту, органів дихання.

До профілактичних заходів слід віднести і різноманітні форми санітарно-освітньої роботи, які покликані виявляти доклінічні форми пухлин, що не проявляються клінічними ознаками.

Рак молочної залози: щомісячний огляд і пальпація молочних залоз самою жінкою, регулярний ( не рідше 2 рази на рік ) лікарський огляд всіх жінок 25-річного віку і старше

Пухлини шлунка: щорічне ендоскопічне обстеження осіб із групи ризику

Пухлини легень: флюорографія органів грудної порожнини 1 раз на 2 роки.

Пухлини шейки матки: щорічне обстеження жінок віком понад 30 років огляд у дзеркала, кольпоскопія, цитологічне дослідження секрету цервікального каналу )

Пухлини ободової і прямої кишок: щорічне ректовагінальне обстеження жінок у віці понад 30 років. У чоловіків, починаючи з 50-річного віку, або з групи ризику, рекомендується щорічне проведення пальцевого дослідження та ректоманоскопії, аналізів калу на наявність прихованої крові.

Структура і функції онкологічної служби. В Україні спрямована і функціонує чітка державна система онкологічної служби, яка займається всіма питаннями практичної і онкологічної онкології.

В обласних центрах функціонують обласні онкологічні диспансери -багатопрофільні медичні установи, здатні керувати організаційно-методичною роботою в онкології у регіоні та надавати спеціалізовану діагностику і лікувальну допомогу онкологічним хворим. Вони, як правило, в своєму складі мають організаційно-методичне, поліклінічно-диспансерне, профільні клінічні відділенні-хірургічне, гінекологічне, променеве, хіміотерапевтичне, торакальне, урологічне та ін. Є кабінети ( УЗД, ендоскопічне, рентгенологічне, лабораторне, тощо ).

Основні завдання онкологічної служби.

-

-

-

-

-

-

Питання до реферату.

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

8)

9)