Оперативна хірургічна техніка

План

1. Поняття про хірургічну операцію та оперативну хірургію. Види хірургічних операцій.

2. Загальний хірургічний інструментарій: для розсічення, зши-вання, захоплювання і фіксації тканин, розширення рани і припинення кровотечі.

3. Спеціальний хірургічний інструментарій для операцій на окре-мих органах.

4. Елементи операцій: розсічення тканин, гемостаз, фіксація тка-нин, видалення патологічного вогнища, з'єднання країв рани та її дренування.

5. Забір матеріалу на біопсію.

Хірургічна операція — це механічний вплив на органи і тка-нини, їх роз'єднання з метою оголення ураженого органа і вико-нання на ньому лікувальних або діагностичних маніпуляцій.

Оперативна хірургія — учення про хірургічні операції, при-свячене розробці способів виконання оперативних втручань.

Залежно від терміну проведення розрізняють екстрені, пла-нові та термінові операції.

Екстреними (негайними) називають операції, які проводять практично зразу ж після встановлення діагнозу. Як правило, та-кі операції необхідно виконати протягом 2 год після госпіталіза-ції хворого. Екстрені операції проводять при кровотечі, гостро-му апендициті, гострому холециститі та ін.

Плановими називають операції, результати яких практично не залежать від терміну їх виконання. Перед такими операціями проводять повне обстеження хворого. Обов'язковою є передопе-раційна підготовка. До планових відносять операції з приводу грижі, що вправляється, варикозного розширення вен нижніх кінцівок, неускладненої виразкової хвороби шлунка тощо.

Термінові операції виконують протягом 1—7 діб після госпі-талізації хворого або встановлення діагнозу. Перед операцією хворого обстежують, проводять передопераційну підготовку. Так,

у разі припинення кровотечі і коли є загроза її рецидиву хворого можна оперувати після стабілізації лабораторних показників.

Залежно від мети операції поділяють на діагностичні і ліку-вальні.

До діагностичних операцій відносять біопсії, спеціальні діаг-ностичні (ендоскопічні лапаро- і торакоскопії, бронхоскопія, ци-стоскопія тощо) і традиційні оперативні втручання.

Лікувальні операції поділяють на радикальні і паліативні.

Радикальною називають операцію, після якої хворий повніс-тю виліковується (видалення доброякісної пухлини, апендекто-мія, холецистектомія та ін.).

Паліативною називають операцію, яка не виліковує хворого, але полегшує його страждання і подовжує життя. Так, у пізніх стадіях раку прямої кишки створюють штучний задній прохід, виводячи на шкіру сигмоподібну ободову кишку.

Розрізняють одномоментні, а також дво-, три- чи багатомоментні операції (апендектомія, як правило, — одномоментна операція, пластичні операції, як правило, багатомоментні) та по-вторні, які виконують на тому самому органі з приводу тієї самої патології (планова релапаротомія при гнійному перитоніті).

Реконструктивні операції дозволяють відновити форму чи функцію органа (частини тіла).

Так, видаливши стравохід у хворого на рак (операція Торека), виконують пластику стравоходу тонкою кишкою (операція Рі — Герцена — Юзіна).

Пластична операція — це художнє відновлення форми від-сутнього або спотвореного органа, виправлення асиметрій. Так, косметичні операції дозволяють виправити форму носа чи вух, усунути зморшки та ін.

Розрізняють загальний і спеціальний хірургічний інструмен-тарій. Загальний хірургічний інструментарій призначений для розсічення і зшивання тканин, припинення кровотеч, розширен-ня ран та ін.

Спеціальний хірургічний інструментарій застосовують для операцій у грудній порожнині, на судинах, для нейрохірургіч-них втручань та ін. Для всіх цих операцій є спеціальні набори.

Загальний хірургічний інструментарій використовують для операцій на органах черевної порожнини і кістках, для трахеото-мії та ін. Випускають великий і малий хірургічні набори.

Для розсічення м'яких тканин застосовують скальпелі, ножі і ножиці.

Скальпелі бувають гострокінцеві, прямі і черевцеві. Випуска-ються також скальпелі зі знімним лезом, виготовленим з високо-якісної сталі. За довжиною леза загальні хірургічні черевцеві скальпелі поділять на великі (довжина леза — 50 мм) і середні (довжина леза — 40 мм).

Ножі застосовують при операціях на кінцівках (при ампута-ціях, резекціях суглобів) та інших операціях, пов'язаних з роз-січенням великих груп м'язів і сухожилків.

Для захоплювання і фіксації м'яких тканин застосовують пін-цети (анатомічні, хірургічні, зубчасто-лапчасті), гачки пластин-часті (Фарабефа), зубчасті (Фолькмана).

Анатомічні пінцети мають насічки на кінцях, хірургічні — зубчики. Під час роботи в глибині порожнини застосовують дов-гі пінцети.

Хірургічними пінцетами користуються для захоплювання шкі-ри і її фіксації, анатомічними — під час проведення операцій на внутрішніх органах.

Гачки для розширення ран бувають різних розмірів. Вони можуть бути гострими і тупими. Гострі зубчасті гачки застосо-вують для розширення рани шкірних покривів. У глибині рани користуються тупими гачками Фарабефа і тупими зубчастими гачками.

Зонди застосовують для дослідження фістул, роз'єднання тка-нин (апоневрозу, рубців). Вони бувають ґудзикуватими і жоло-буватими.

М'які тканини розсікають скальпелем по жолобу зонда. Для роз'єднання тканин користуються зондом Кохера.

Для припинення кровотеч застосовують кровоспинні затиска-чі Кохера, Більрота, Пеана. Затискачі Кохера прямі, з нарізкою і зубцями на кінцях. Затискачі Більрота не мають зубців. Затис-качі Пеана мають поперечні насічки. Затискачі можуть бути пря-мими і зігнутими, різної довжини.

Для захоплювання судин, оболон мозку та інших ніжних тка-нин користуються спеціальними затискачами типу "Москіт" з тонкими браншами.

Цапки застосовують для фіксації білизни і серветок навколо операційної рани.

Корнцанг нагадує затискач Пеана великих розмірів. Ним опе-раційна сестра подає інструментарій, серветки тощо.

Для з'єднання тканин користуються голками і голкотримача-ми. Лігатурні голки Дешана і Купера застосовують для прове-дення лігатур навколо кровоносних судин.

Хірургічні голки бувають різних розмірів (№ 1—№ 12), за-гнуті і прямі, ріжучі і круглі.

Тригранні ріжучі голки застосовують для зашивання шкіри, апоневрозів. Випускають їх різних розмірів (№ 1—№ 12).

Товсті круглі голки (№ 2 —№8) призначені для обколювання судин, тонкі (№ I —№ 8) — для зашивання ран шлунка і кишок.

Прямі голки використовують рідко.

Для зшивання кровоносних судин користуються спеціальни-ми атравматичними голками без вушка, із впаяною ниткою.

Голкотримачі бувають різної форми і довжини. Найчастіше застосовують голкотримачі Гегара і Матьє.

Спеціальний інструментарій. Набір для операцій на орга-нах черевної порожнини. У ньому є загальний інструментарій для розсічення та зшивання тканин і припинення кровотечі. Для захоплювання очеревини і фіксації її