При опіках ІІІа ступеня проводять туалет здорової шкіри нав-коло ділянки ушкодження і накладають пов'язку. Під час ліку-вання таких ран необхідно зберегти струн або досягти утворення сухого струпа. Якщо ушкоджена ділянка вкрита сухим струпом світло-коричневого кольору, накладають суху пов'язку. Якщо струп м'який, біло-сірого кольору, використовують вологу ви-сихаючу пов'язку з антисептиком для підсушування поверхні опіку. На 2 —3-му тижні струп відторгається. Опікова поверхня вкривається епідермісом.

При глибоких опіках ІІІб і IV ступеня місцеве лікування спря-моване на прискорення відторгнення некротичних тканин. Пере-в'язки проводять через день, що дозволяє спостерігати за станом ран. Ураховуючи виражений больовий синдром, перев'язки ви-конують під наркозом або після введення наркотичних анальгетиків. Наприкінці 1-го тижня починається гнійне розплавлення опікового струпа, і з цього моменту проводять безкровну некректомію (видаляють ділянки розм'якшеного струпа, де він легко відходить від прилеглих тканин). Для прискорення відторгнення некротизованих тканин із 6 —8-го дня після опіку, коли відбува-ється чітка демаркація, проводять некролітичну терапію. Засто-совують протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин), хімічні некролітичні речовини, які розплавлюють струп і прискорюють очищення рани (40 % саліцилова мазь, бензойна кислота).

Після відторгнення струпа і покриття рани грануляційною тканиною проводять лікування антисептичними розчинами й ан-тибактеріальними мазями на водорозчинній основі. Після очи-щення рани показане хірургічне лікування — шкірна пластика.

Головна мета відкритого способу лікування — швидке утво-рення сухого струпа, який є "біологічною пов'язкою". Для цьо-го використовують висушувальну дію повітря, УФ-опромінення та ін. Опікову поверхню обробляють 5 % розчином калію пер-манганату чи спиртовим розчином брильянтового зеленого, залишають відкритою. Навколо рани потрібно створити певний мік-роклімат (сухий і теплий, температура повітря - 26-28 °С). Обробку рани виконують 2 — 3 рази на день.

Останніми роками відкритий метод застосовують в умовах ке-рованого абактеріального середовища — у палатах з ламінарним потоком стерильного підігрітого до 30 — 40 °С повітря. Протягом 24 — 48 год. формується сухий струп, зменшується інтоксикація, прискорюється епітелізація.

Лікування хворих проводять також у боксах, де встановлені джерела інфрачервоного випромінювання і повітроочищувачі.

Хворих з опіками лікують і в спеціалізованих протиопікових центрах. Для їх лікування застосовують спеціальні ліжка на по-вітряній подушці.

При глибоких опіках проводять хірургічне лікування опіко-вих ран. Застосовують 3 види хірургічного лікування: некротомію (розсічення струпа на всю довжину до появи крапель крові); ранню некректомію з негайним закриттям поверхні рани транс-плантатом власної шкіри хворого або тимчасово накладеним алло- чи гетеротрансплантатом (або синтетичною шкірою) до мо-менту автодермопластики; відстрочену шкірну пластику після консервативного лікування і відторгнення струпа.

Опікова хвороба — це сукупність клінічних симптомів і за-гальних реакцій організму, що розвиваються при термічних ушкодженнях шкіри і розташованих глибше тканин. Ознаки опі-кової хвороби спостерігаються при поверхневих опіках більш ніж 15 — 25 % поверхні тіла і глибоких опіках більш ніж 10 % по-верхні тіла. У дітей та осіб літнього віку глибокі опіки навіть 5 % поверхні тіла можуть призвести до летального кінця. У пе-ребігу опікової хвороби виділяють 4 періоди:

I період — опіковий шок, що починається відразу або в пер-ші години після травми. Може тривати до 3 діб;

II період — гостра токсемія, що триває 10 — 15 днів після отримання опікової травми;

ІІІ період — септикотоксемія, яка триває від 2 — 3 тиж до 2 — 3 міс;

IV період — реконвалесценція, спостерігається після спонтан-ного загоєння ран або оперативного відновлення шкірних покривів.

Опіковий шок — це патологічний процес, який розвива-ється при значних термічних ушкодженнях шкіри і прилеглих тканин. Він триває до 72 год. Опіковий шок характеризуєть-ся вираженою плазмовтратою, гемолізом, порушенням функції нирок. За клінічним перебігом виділяють 3 ступені опікового шоку. Опіковий шок 1 ступеня спостерігається в осіб молодого та середнього віку при опіках 15 — 20 % поверхні тіла. Клінічна картина опікового шоку така. У перші години після опіку потер-пілий збуджений, недостатньо критично оцінює свій стан. Далі ейфорія зникає, спостерігається адинамія. При глибоких і знач-них опіках зменшення ОЦК зумовлено її депонуванням і гемолі-зом еритроциів. Децентралізація кровообігу призводить до зни-ження тканинного і органного кровотоку. Клінічно це проявля-ється блідістю шкірних покривів, зменшенням погодинного діуре-зу (до анурії), спрагою, нудотою. У перебігу опікового шоку ви-діляють 2 фази. Перша фаза — еректильна (триває від 20 хв. до

2 год), 2-га - торпідна.

Період токсемії триває від 2 до 15 днів. Вона проявляється пригніченням ЦНС, галюцинаціями, маренням, коматозним ста-ном. Можуть бути блювання і судоми. Температура тіла підви-щується до 39 — 40 °С. Пульс ниткоподібний, аритмічний. Зни-жується AT. Дихання поверхневе, прискорене. Шкіра бліда, з ціанотичпим відтінком. Наростають вторинна анемія і гіпопротеїнемія. Виявляють різкий зсув лейкоцитарної формули крові вліво. Розвиваються токсичний ентерит, гепатит, міокардит, пнев-монія. Спостерігаються поліурія, протеїнурія, мікрогематурія, циліндрурія.

Токсемія супроводжується гнійно-резорбтивною гарячкою, так званою ремітивною температурою (температурна крива з перепа-дами ввечері і зранку на 2 — 3 °С). Втрата білка за добу стано-вить 50-200 г. Розвиваються опікове виснаження, порушення процесів регенерації і репарації в ранах, анемія. Можливий ле-гальний кінець.

У період реконвалесценції відбуваються відновні процеси, нормалізується температура тіла, з'являється апетит, збільшуєть-ся маса тіла хворого. При значних і глибоких опіках цей період триває до 1,5 року. А порушення функцій внутрішніх органів спостерігаються і через 2 — 4 роки.

Загальне лікування при опіковій хворобі включає боротьбу

3 болем, лікування опікового шоку, лікування гострої токсемії, профілактику і лікування інфекційних ускладнень.

Застосовуються такі методи знеболювання: обробка ушко-дженої