— випаровуванням вологи з поверхні тіла і через дихальні шляхи. При гіпертермії, як правило, відбувається не первинне порушення термо-регуляції, а надмірне накопичення тепла в результаті утрудненої тепловіддачі. Такі ситуації виникають при тривалому перебуванні в приміщенні з високою темпе-ратурою навколишнього повітря та одночасній важкій фізичній роботі, при переходах в умовах жаркого кліма-ту в одязі, який утруднює тепловіддачу, при прямому діянні сонячного проміння на голову або зловживанні со-нячними ваннами.
Виникнення теплового (сонячного) удару звичайно гостре, у період максимального діяння тепла. Іноді ха-рактерна для цього етапу картина розвивається під час виходу із зони перегрівання або через 6—8 год після пря-мого діяння сонячного проміння.
За тяжкістю клінічного перебігу виділяють три фор-ми теплового (сонячного) удару. При легкій формі настає адинамія, кволість, небажання працювати й руха-тись. Турбує головний біль, нудота.
Таблиця 1. Засоби для нейтралізації хімічних речовин, що спри-чинили опік
Речовина Нейтралізуючий засіб і спосіб його застосування
Шкіра волога, тем-пература тіла нормальна або субфебрильна. Спостеріга-ється тахікардія і тахіпное. Зіниці помірно розширені. Для перебігу середньої тяжкості характерна повна не-рухомість, апатія, різкий головний біль, що супроводить-ся нудотою і блюванням. Періодично розвивається сопорозний стан. Шкіра волога, гіперемійована, темпера-тура тіла підвищена до 39—40 °С. Пульс слабкого напов-нення, прискорений; тахіпное. Зіниці помірно розширені. При тяжкій формі початок раптовий, стрімко наростає неврологічна симптоматика: психомоторне збудження, маячня, галюцинації; судороги тонічного і клонічного характеру, кома. Дихання прискорене, аритмічне (за ти-пом Чейна — Стокса), пульс ниткоподібний, 140 за 1 хв. і більше. Шкіра суха, гаряча, з блідо-ціанотичним від-тінком. Температура тіла вище 41 °С. При несвоєчасній допомозі летальність досягає 30 %.
Невідкладна допомога. Потерпілого треба швидко перенести у прохолодне приміщення, тінь, зняти одяг, який утруднює потовиділення. Для зниження тем-ператури тіла використовують будь-який спосіб — змо-чування обличчя холодною водою, укутування потерпіло-го в холодний вологий рушник або простирадло, обдуван-ня вентилятором, прикладання пузирів з льодом на ділянку великих судинно-нервових пучків (шия, пахові ділянки). При порушенні дихання застосовують допоміж-не дихання або штучну вентиляцію з інтубацією трахеї. Внутрішньовенно вводять 0,9 % розчин натрію хлориду. Після опритомнення потерпілому дають випити холодної рідини. Інфузійну терапію поєднують з внутрішньовен-ним введенням кардіостимулюючих (кофеїн, кордіамін, строфантин) і засобів з протисудорожною дією (аміна-зин, седуксен, натрію оксибутират).
Госпіталізують у відділення інтенсивної тера-пії для подальшого спостереження і лікування. Транспор-тують на носилках. У дорозі продовжують інгаляції кис-ню й інфузійну терапію.