Основи організації акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні

Основними завданнями служби охо-рони материнства і дитинства є надан-ня висококваліфікованої спеціалізованої допомоги жінкам, вагітним, роділлям, породіллям, недоношеним і хворим но-вонародженим, а також спостереження і догляд за здоровими новонароджени-ми. Значною мірою саме організація аку-шерсько-гінекологічної допомоги визна-чає її ефективність, а знання основних показників і вміння провести аналіз ді-яльності родопомічних закладів є необ-хідним у роботі лікаря.

Основні напрями розвитку акушерсько-гінекологічної допомоги

Охорона здоров'я матері й дитини е пріоритетним напрямом діяльності держави, спрямованим на збереження генофонду нації. Особливого значення набуває об'єднання акушерської і гі-некологічної служб із загальною ме-дичною службою для оздоровлення на-селення підліткового віку, здійснення заходів щодо одруження й планування сім'ї, орієнтація акушерства на перинатальну охорону плода, вдосконален-ня діяльності центрів і кабінетів прена-тальної діагностики, покращення за-гальної медичної і спеціалізованої до-помоги вагітним. Актуальними зали-шаються проблеми профілактики, своє-часної діагностики і лікування хворих на онкогінекологічні захворювання. Створення акушерсько-гінекологічних відділень у складі багатопрофільних лікарень, організація об'єднаних акушерсько-терапевтично-педіатричних комплексів розширює можливості для своєчасного надання невідкладної допо-моги фахівцями суміжних спеціально-стей (хірурги, урологи, терапевти, неонатолоти та ін.), а також для ор-ганізації сучасних потужних відділень інтенсивної терапії і реанімації, ціло-добової лабораторної служби і функціо-нальної діагностики. Для покращення спеціалізованої допомоги матерям і ді-тям створюються перинатальні центри, які обладнані сучасною лікувально-діа-гностичного апаратурою для оцінюван-ня і корекції стану плода, догляду й лікування недоношених, незрілих і хво-рих новонароджених.

Органи управління

Акушерсько-гінекологічну допомогу в Україні організує Головне управлін-ня медичної допомоги дітям і матерям Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України. Основні законодавчі акти з питань охорони материнства і дитин-ства приймає відповідна комісія Вер-ховної Ради України. У складі Голов-ного управління медичної допомоги ді-тям і матерям МОЗ є відділи ліку-вально-профілактичної допомоги дітям і акушерсько-гінекологічної допомоги, які здійснюють організаційно-методич-не керівництво акушерсько-гінекологіч-ною допомогою шляхом реалізації чинного законодавства, наказів, інструкцій, методичних вказівок і реко-мендацій, інформаційних листів, служ-бових розпоряджень. Важливі питання акушерсько-гінекологічної допомоги об-говорюються на засіданнях Колегії МОЗ України. Головний акушер-гіне-колог МОЗ України входить до штату Головного управління. Головні акуше-ри-гінекологи регіонів працюють за пла-ном, затвердженим начальником Го-ловного управління або завідувачем об-ласного (міського) відділу охорони здо-ров'я. Основними завданнями голов-них акушерів-гінекологів є такі: вжи-вання заходів щодо профілактики гі-некологічних захворювань і ускладнень гестаційного періоду; виявлення почат-кових стадій захворювань; покращен-ня якості лікування; впровадження в практику акушерсько-гінекологічних закладів новітніх методів діагностики і лікування, прогресивних форм і ме-тодів роботи з метою зниження мате-ринської і перинатальної захворювано-сті й смертності, професійної захворю-ваності, онкогінекологічних та інших захворювань, підвищення ефективно-сті лікування.

Головний акушер-гінеколог залучає до виконання зазначених вище обов'яз-ків асоціації та товариства акушерів-гінекологів , акушерсько-гінекологічні заклади, а також територіальне розмі-щені кафедри вузів і профільні відді-ли НДІ.

Керівництво акушерсько-гінекологіч-ною службою в районі здійснюється центральною районною лікарнею, у штаті якої є посада заступника голов-ного лікаря з питань материнства й ди-тинства. Важливу роль відіграє облас-на лікарня, до складу якої входять гі-некологічні й акушерські відділення. Во-ни координують роботу базових і виїз-них жіночих консультацій.

У забезпеченні належного санітарно-гігієнічного стану лікувально-профілак-тичних закладів активну участь беруть обласна, міська і районні санітарно-епі-деміологічні станції.

Лікувально-профілактичні заклади

До спеціальних закладів акушерсько-гінекологічної допомоги належать:!) за-клади амбулаторного типу — жіночі кон-сультації як у складі пологового будин-ку, поліклініки, так і самостійні; 2) по-логові будинки; 3) гінекологічні стаціо-нари; 4) акушерсько-гінекологічні від-ділення районних, міських та обласних лікарень, великих медико-санітарних частин; 5) фельдшерсько-акушерські пункти.

Амбулаторно-поліклінічна допомога, яка надається жіночими консультаці-ями, є основним видом акушерської до-помоги. Основними завданнями жіно-чої консультації є такі:

1) диспансери-зація вагітних;

2) профілактика мате-ринської та перинатальної захворюва-ності і смертності;

3) надання допомоги гінекологічним хворим;

3) вживання за-ходів щодо планування сім'ї;

4) профі-лактика і виявлення передракових і онкологічних захворювань;

5) активне відвідування хворих удома;

6) сані-тарно-просвітня робота;

7) організація шкіл материнства;

8) експертиза непра-цездатності.

Жіноча консультація про-водить свою роботу за принципом дільничного обслуговування населення, яке мешкає у закріпленому за нею рай-оні. Дільниця лікаря акушера-гінеколо-га налічує до 3 тис. жінок дітородного віку, а у випадках організації жіночої консультації при медико-санітарній час-тині підприємства — до 1,5 тис. робіт-ниць.

Організація медичної допомоги ва-гітним і породіллям.

Диспансеризація вагітної розпочинається з її звернення до консультації у ранні терміни вагітності (бажано до 12 тижнів). Після всебічного обстеження (анамнез, умови життя, пра-ці, акушерський стан, вимірювання зро-сту, маси тіла, артеріального тиску (АТ) тощо), а також огляду терапевтом, офтальмологом, стоматологом, отоларингологом, іншими спеціалістами з’ясовують, чи належить вагітна до групи висо-кого ризику перинатальної патології. В «Індивідуальній карті вагітної та роділ-лі» (форма 111) складають план веден-ня вагітної, визначають очікувану дату пологів. Виконують загальне клінічне дослідження крові (гемоглобін, гематокритне число, лейкоцити тощо), до-слідження щодо виявлення сифілісу, ВІЛ-інфекції, інфекційного гепатиту. Визначають групу крові, резус-фактор;

за потреби виконують біохімічні дослі-дження (загальний білок крові, білі-рубін, трансамінази, глюкоза, креатинін тощо). Проводять дослідження маз-ків, узятих із сечівника і каналу шийки матки (гонорея, трихомоноз, мікоплазмоз, кандидоз, бактеріальний вагіноз то-що), калу на яйця гельмінтів; уточню-ють ступінь чистоти піхви. Досліджують вміст носоглотки щодо наявності патоген-ного стафілокока.

За відсутності ускладнень вагітності відвідування лікаря слід здійснювати з частотою 1 раз на місяць протягом 28 тижнів, 2 рази на місяць — у період від 28 до 36 тижнів і щотижня — від 36 тижнів до очікуваної дати пологів. Під час кожного відвідування крім загаль-ного огляду та акушерського обстежен-ня (положення, передлежання плода, сер-цебиття тощо) у вагітної вимірюють ар-теріальний тиск, визначають масу тіла, висоту дна матки над лобковим симфі-зом, проводять дослідження сечі щодо наявності глюкози, білка, лейкоцитів, ;бактерій. Загальноклінічне дослідження крові