Актуальність проблеми планування сім'ї зумовлена такими причинами:

значним відсотком патологічних поло-гів (в Україні їх близько 80 %), на-родженням недоношених, з вадами розвитку і хворих дітей (20—80 % ново-народжених в Україні мають відхи-лення в стані здоров'я від моменту народження); великими коливаннями показників перинатальної (від 5 % у розвинутих країнах до 140% — в еко-номічно відсталих) і материнської смертності (відповідно від 10-12 до 623 випадків на 100 тис. живонароджених); нерівномірним приростом на-селення на планеті (позитивний — 1,73%— у світі і негативний — в Україні та інших країнах колишнього СРСР). За даними літератури, про-тягом останніх 10 років кількість ми-мовільних викиднів в Україні зросла в 4—6 разів, природжених вад розвитку немовлят — у 3 рази на фоні підвищен-ня загальної захворюваності дітей ран-нього віку вдвічі; кількість глибоко недоношених дітей збільшилася у 5 ра-зів. Протягом року близько 50 тис. жінок не доношують вагітності. Гіне-кологічна захворюваність жінок за останні 15 років зросла на 35 %. У нашій державі за рік виконують близь-ко 70 тис. штучних абортів (65-70 на 1 тис. жінок дітородного віку, а, на-приклад, в Канаді, цей показник ста-новить 10 на 1 тис. жінок, у Нідер-ландах — 5,6). У структурі причин материнської смертності викидні стано-влять 23 % і не мають тенденції до зниження. Оскільки соціальні умови не сприяють підвищенню рівня наро-джуваності, зменшення репродуктивних втрат серед бажаних вагітностей набу-ває особливого значення.

Під час планування сім'ї потрібно брати до уваги такі рекомендації ВООЗ: оптимальний вік жінки для на-родження дітей — 18—35 років, пер-шої дитини — 18—25 років; більшість дітей з вадами розвитку народжуються у немолодих жінок (особливо понад 40 років), внаслідок впливу шкідливих чинників під час вагітності (іонізуюче випромінювання, фізичні, хімічні впли-ви тощо); оптимальний інтервал між на-родженням дітей —2—4 роки; знання жінкою особливостей харчування, по-ведінки (шкідливі звички), гігієни пе-ред заплідненням і протягом гестаційного періоду; вміння користуватися про-тизаплідними засобами, які підбирають індивідуально; оздоровлення майбутніх батьків до запліднення. Диспансериза-ція вагітних і своєчасна госпіталізація до стаціонару для розродження е обов'язковими умовами сприятливих на-слідків вагітності, розвитку плода й но-вонародженого. Грудне вигодовування має багато переваг перед штучним, осо-бливо протягом перших 6 місяців життя дитини. Перший або пізній аборт, а та-кож аборт внаслідок резус-конфліктної вагітності, велика кількість статевих партнерів, захворювання, що передаю-ться статевим шляхом, можуть бути при-чиною втрати генеративної функції. Перша вагітність у жінок віком понад 30—35 років, як і в жінок віком до 18 років, має значно більше ускладнень і може закінчуватись операцією кесарева розтину.

В Україні лише 174 із 1000 жінок репродуктивного віку для запобігання вагітності застосовують механічні кон-трацептиви, 34 — оральні, тобто знач-но менше, ніж в економічно розвинутих країнах. Реальна ситуація, що скла-лася в країні, стала підставою для ство-рення Національної програми плануван-ня сім'ї.

Планування сім'ї є важливим зав-данням держави і сприяє оптимально-му виконанню її демографічної політи-ки, зменшенню материнської, перинатальної захворюваності та смертності.

Аналіз причин та профілактика материнської і перинатальної смертності

Профілактика материнської смерт-ності. Щороку в світі через різні аку-шерські причини вмирають понад 500 тис. жінок. Аналіз цих причин свідчить, що структура материнської смертності має досить сталий характер. Перше місце се-ред причин материнської смертності на-лежить акушерським кровотечам, дру-ге — екстрагенітальній патології, тре-тє — септичним захворюванням. Четвер-те, п'яте і шосте місця посідають від-повідно пізній гестоз, розриви матки, емболія навколоплодовими водами та ін-ші причини. Значна частка випадків смерті пов'язана з позаматковою вагіт-ністю. З урахуванням смертності, зумов-леної викиднями, можна вважати, що перше місце серед причин смерті, пов'язаних із вагітністю, належить гній-но-септичним захворюванням.

Профілактика материнської смертно-сті починається з охорони здоров'я дів-чаток і дівчат. Протягом останніх років внаслідок змін у соціальній поведінці молодих людей, лібералізації сексуаль-них стосунків спостерігається зростан-ня запальних захворювань (порівняно з країнами Західної Європи) за раху-нок інфекцій, що передаються статевим шляхом, і порушень менструальної функції.

Профілактика, материнської смертності, пов'язаної з септичними ускладненнями:

1) зниження кількості кримінальних (позалікарняних) абортів;

2) покращення організації планування сім'ї;

3) доступність вико-нання медичних (лікарняних) абортів у ранні терміни вагітності за бажанням жінки;

4) своєчасна діагностика та ефек-тивне лікування гнійно-запальних ускладнень, пов'язаних з абортами й по-логами;

5) суворе дотримання санітар-но-епідеміологічного режиму в родомічних закладах;

6) широке застосуван-ня запобіжної профілактики, санації вог-нищ інфекції у групах вагітних високо-го ризику;

7) дотримання правил асеп-тики й антисептики під час ведення по-логів і виконання всіх оперативних втру-чань;

8) мінімізація піхвових досліджень під час пологів.

Профілактика материнської смерт-ності, пов'язаної з акушерськими кро-вотечами, розривом матки, емболією навколоплодовими водами:

1) виявлен-ня вагітних групи ризику (аномалії по-логів, рубець на матці, ендокринно-об-мінні захворювання, пізній гестоз, ве-ликий плід, багатоплодова вагітність, багатоводдя, захворювання системи кро-ві);

2) цілодобова готовність пологово-го будинку й операційної для надання термінової допомоги (кваліфікований ме-дичний персонал, банк крові та її пре-паратів, необхідні лікарські засоби, обладнання для переливання крові, ла-паротомії);

3) ретельний нагляд за по-роділлею.

Профілактика материнської смерт-ності внаслідок екстрагенітальної па-тології:

1) направлення вагітних до спе-ціалізованих центрів;

2) своєчасне ви-рішення питання щодо можливості до-ношування вагітності при тяжких і де-компенсованих формах хвороб;

3) під-вищення кваліфікації лікарів-терапевтів та акушерів-гінекологів, їх спільна ді-яльність протягом ведення вагітності й пологів у таких хворих.

Профілактика материнської смерт-ності через прееклампсію та екламп-сію:

1) вчасна госпіталізація таких вагіт-них до акушерських стаціонарів III рів-ня, лікування їх у палатах інтенсивної терапії та адекватне своєчасне розро-дження;

2) детальний аналіз усіх випадків пізньої їх госпіталізації;

3) підвищення кваліфікації лікарів.