Індивідуальні режими призначають виснаженим хворим, тим, що повільно одужують після важких хронічних за-хворювань, їм лікар може приписувати додаткові прогулян-ки на свіжому повітрі, додаткове харчування, ванну чи душ у позаурочний час. Наприклад, хворим на жовтяницю, які страждають від свербежу шкіри, водні процедури на дея-кий час зменшують його, дають можливість хворому за-снути.

Різний режим хворих у відділенні в цілому не повинен порушувати розпорядку дня. Час прийняття їжі, відпочинку, сна суворо додержують усі хворі. У той же час для важко-хворих роблять різні винятки із загальних правил. Напри-клад, не слід будити о 7-й годині важкохворого, якщо він заснув тільки під ранок внаслідок страждань від нічного болю. Також не слід силоміць годувати такого хворого, як-що у нього спостерігаються нудота або блювання.

Організація роботи терапевтичного відділення

Терапевтичне відділення стаціонара призначене для на-дання медичної допомоги хворим з внутрішніми хворобами, які потребують тривалого лікування, догляду, проведення складних діагностичних процедур.

Розрізняють загальнотерапевтичні (неспеціалізовані) відділення, що звичайно розміщені у невеликих районних лікарнях, та спеціалізовані (кардіологічне, гастроентероло-гічне, пульмонологічне тощо) відділення у великих багато-профільних лікарнях (міських, обласних).

Штати терапевтичного відділення

1. Завідуючий відділенням. Це найбільш досвідчений лі-кар, що керує всім лікувальним процесом у відділенні, про-водить обходи, консультує палатних лікарів, контролює ро-боту середнього медичного персоналу та санітарок.

2. Палатні лікарі (ординатори) безпосередньо лікують хворих у закріплених за ними палатах.

3. Старша медична сестра. їй підпорядковується увесь середній медичний персонал та санітарки відділення. Вона

виконує важливі функції, забезпечуючи таке: а) раціона-льну організацію праці середнього медичного персоналу та санітарок; б) графіки чергувань, заміну медичних сестер та санітарок, які не вийшли на роботу; в) систематичне попов-нення відділення медикаментами, інструментарієм, засоба-ми догляду за хворими; г) санітарно-епідемічний режим у відділенні; д) правильність збереження та обліку сильно-діючих медикаментів; є) раціональне харчування хворих; є) облік хворих, які поступають у відділення та виписуються; ж) контроль за виконанням медичними сестрами призна-чень лікаря тощо.

4. Обов'язки палатної медичної сестри зазначені вище.

5. Процедурні медичні сестри. Це, як правило, досвідче-ні та кваліфіковані працівники, які виконують спеціальні медичні маніпуляції: внутрішньовенні струминні та крапель-ні ін'єкції, взяття крові з вени для аналізів. Вони можуть допомагати лікареві під чад проведення спеціальних про-цедур, наприклад, при переливанні крові, плевральній або черевній пункції (остання має назву парацентез).

6. Санітарки.

7. Роздавальниці (буфетниці).

Приміщення терапевтичного відділення

Палати. У терапевтичному відділенні можуть стояти від 60 до 120 ліжок. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 % палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліж-ками повинна бути не меншою 1 м, щоб було зручно при транспортуванні хворого та при наданні йому допомоги. На одного хворого має припадати не менше 7 м2. Висота палат не повинна бути нижчою 3—3,5 м, тобто на одного хворого має припадати 22—25 м3 повітря.

Співвідношення площі вікон до підлоги має складати 1 : 6, температура повітря у палаті має становити 18—22 °С. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Пала-ти мають бути добре освітленими. Стіни слід фарбувати світлою олійною фарбою, щоб під час прибирання їх мож-на було добре помити. Радіатори опалення також фарбу-ють олійною фарбою. Найкращою з гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюєть-ся за рахунок провітрювання, але ліпшим засобом венти-ляції є кондиціонування повітря. Освітлення палат у вечір-ні години має здійснюватися за рахунок матових освітлюва-чів. Поряд із загальними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був натільний освітлювач.

Палати мають бути обладнані належним чином. Там повинні стояти металеві або дерев'яні ліжка з пружин-ною сіткою, поверх якої кладеться матрац. На ніжках ліж-ка прикріплено коліщата з гумовими шинами. Кожне ліжко, у тому числі й вільне, мають бути оснащені матрацом, по-душкою, простирадлом, ковдрою з підковдрою та рушни-ком. На спинці ліжка, що знаходиться від проходу, при-кріплюють дощечку, в яку вставляють листок, де вказано прізвище, ім'я та по батькові хворого, номер дієтичного сто-ла, дату переміни білизни, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад, «Клізм не ставити!» (написати червоним олівцем по діагоналі); у де-яких лікарнях сюди ж вкладають і температурний листок.

У хворих, прикутих до ліжка, під ліжко або на низький стілець ставлять індивідуальне судно та сечоприймач. На спинці ліжка, що прилягає до стіни, вішають рушник хво-рого. Між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них мають стояти склянки, а в зак-ритій частині — зубна щітка, паста, мило, гребінець, оде-колон, папір, олівці, книжки тощо, а також невеликий за-пас продуктів, що не псуються (соки в герметично закритих банках, печиво, цукерки).

У важкохворих на тумбочці мають стояти поїльник, склянка з розчином для полоскання рота.

У палаті має бути загальний стіл, на який ставлять гра-фин з кип'яченою водою. За цим столом лікар може робити записи до історій хвороби, виписувати хворим направлення - на різні процедури. Його може використовувати медична сестра, коли роздає ліки.

Біля кожного ліжка мають бути вмонтовані радіонавуш-ники, кнопка сигналізації, підвішена на шнурі, щоб важко-хворий міг нею користуватися, не змінюючи пози. До кож-ного ліжка має бути підведений кисень.

У всіх палатах повинні бути кімнатні термометри.

Палати у відділенні розподіляються на загальні та па-лати для важкохворих.

Загальні палати звичайно розраховані на 2—4 місця, де лікують хворих, що можуть самі себе обслуговувати, та хво-рих, тіло яких