Дихальна система у тісній взаємодії із серцево-судинною та іншими системами бере участь у складних процесах газообміну між організмом людини і навколишнім середовищем.

Повітроносні шляхи — це система органів, яка забезпечує вентиляцію легенів. Вони складаються з кондуктивної, транзиторної та респіраторної зон. Кондуктивна зона пролягає до тер-мінальних бронхіол і поділяється на верхні й нижні дихальні шляхи. До верхніх дихальних шляхів належать носова порож-нина, носоглотка і гортань. Верхні дихальні шляхи здійснюють проведення, регулювання температури і вологості вдихуваного повітря, виконують захисну функцію.

Нижні дихальні шляхи складаються з трахеї та бронхів. Трахея має вигляд циліндричної трубки завдовжки 10—13 см, утвореної 17—20 незамкненими перснеподібними хрящами, з'єднаними сполучнотканинними зв'язками. Задня частина трахеї не має хрящів (перетинчаста частина). Слизова і під-слизова оболонки трахеї мають характерну для кондуктивної зони будову.

Бронхи — це система шляхів, які служать для проведення повітря, діаметр їх зменшується від головних бронхів до брон-хіол. Справа розрізняють головний, верхній частковий, стовбу-ровий, середній частковий і нижній частковий бронхи; зліва — верхній і нижній часткові бронхи. Часткові бронхи поділяють-ся на сегментарні і субсегментарні, останні — на міжчасткові і внутрішньочасткові бронхи, які у свою чергу можуть мати 8—25 поділів залежно від локалізації та індивідуальних особ-ливостей розгалуження бронхіального дерева.

Стінка трахеї та бронхів складається з декількох шарів: сли-зової оболонки, підслизового, волокнисто-хрящового, гладень-ких м'язів.

Бронхи закінчуються бронхіолами, що переходять у термі-нальні бронхіоли, а останні — в респіраторні бронхіоли, які сполучаються з альвеолами (мал. 1).

Епітеліальний покрив слизової оболонки бронхів складається з псевдобагатошарового призма-тичного миготливого (війчастого, циліарного) епітелію, який на рівні субсегментарних бронхів поступово переходить у циліндричний війчастий епітелій, а на рівні термінальних бронхіол — в одношаровий кубічний війчастий епітелій. Респіраторні бронхіоли вкриті кубоподібними клітинами епітелію без вій, альвеоли — шаром альвеолярного епітелію, розташованого на базальній мембрані.

Серед клітин епітелію розрізняють війчасті (циліарні, ми-готливі), келихоподібні (секреторні), базальні і клітини Кла-ра. Назва війчастих клітин походить від цитоплазматичних виростів на поверхні у вигляді вій (волосин), кількість яких досягає 200 на одну клітину. Війчастий (миготливий) епітелій очищає органи дихання від забруднення. Ефектив-ність цього очищення залежить від стану вій, товщини і ста-ну слизового покриву.

Келихоподібні (секреторні) клітини є другими за чисельністю, їх співвідношення з війчастими клітинами складає 1:4. Келихо-подібні клітини секретують слиз, який вкриває слизову оболон-ку бронхів і виконує захисну функцію (мал. 2).

У підслизовому шарі трахеї, головних, часткових, сегмен-тарних бронхів розміщені бронхіальні залози, які продукують слизовий, серозний або змішаний секрет.

Бронхіальні залози разом із війчастими і келихоподібними клітинами входять до складу морфофункціональної структури — мукоциліарного апарату, який здійснює одну з форм захисту дихальних шляхів.

Базальні клітини розміщуються на базальній мембрані, а клітини Клара — у товщі слизової оболонки термінальних бронхіол.

Вважають, що клітини Клара беруть участь в утворенні по-верхнево-активних речовин, які вкривають поверхню терміна-льних бронхіол.

Основною первинною морфофункціональною структурою респіраторної зони легенів є ацинус. Він являє собою су-купність розгалужень термінальної бронхіоли, яка поділяється на респіраторні бронхіоли з альвеолярними ходами, в які відкривається велика кількість альвеол. Стінка альвеоли є своєрідним аерогематичним бар'єром, через який здійснюється газообмін між кров'ю і повітрям. Він складається з альвеоляр-ного епітелію, капілярного ендотелію, двох базальних мембран і міжмембранного простору з елементами сполучної тканини. Поверхня альвеол вкрита зсередини поверхнево-активною ре-човиною — сурфактантом (антиателектатичним фактором), за-вдяки якому і створюється поверхневий натяг. Від стану сур-фактанту багато в чому залежать фізіологічні процеси дихання і ступінь патологічних змін в ураженій легені.

Обидві легені мають форму зрізаного конуса, в якому роз-різняють основу, верхівку і поверхні: реброву, діафрагмаль-ну і медіальну. Права легеня складається з трьох часток — верхньої, середньої та нижньої; ліва з двох часток — верх-ньої та нижньої. Останні складаються з бронхолегеневих сег-ментів, утворених тією частиною легеневої паренхіми, яка вентилюється сегментарним бронхом і його подальшими роз-галуженнями.

Верхня частка правої легені складається з верхівкового, зад-нього і переднього сегментів, середня — із зовнішнього і внут-рішнього, нижня — із задньоверхнього, медіального базального, переднього базального, латерального базального і заднього базального сегментів.

Верхня частка лівої легені об'єднує верхівковий, задній, пе-редній, верхньоязичковий і нижньоязичковий сегменти, ниж-ня — задньоверхній, медіальний базальний, передній базаль-ний, латеральний базальний і задній базальний сегменти.

Сегменти розділені міжсегментарними перетинками, кордо-ни яких на поверхні легені утворюються ще у внутрішньоут-робний період і зберігаються протягом усього життя. Бронхо-легеневий сегмент є клінічною, анатомічною і фізіологічною одиницею, в межах якої спостерігається розвиток патологічно-го процесу (мал. 3). Легені вкриті плеврою, яка у вигляді дуплікатури утворює плевральну порожнину, що в нормі містить декілька мілілітрів серозної рідини. Вісцеральна пле-вра вкриває саму легеню, парієтальна — вистилає внутрішню поверхню грудної клітки. У ділянці кореня легенів ці плев-ральні листки з'єднуються. У плеврі, особливо парієтальній, міститься розвинута мережа отворів та щілин, які є витоками лімфатичних судин.

Постачання крові в легені здійснюється за рахунок легеневих та бронхіальних артерій. Постачання тканини легенів відбу-вається киснем та поживними речовинами через систему бронхіальних артерій, що відходять від грудного відділу аорти і супроводжують бронхи в їх зовнішній сполучнотканинній обо-лонці. Гілки бронхіальних артерій проходять також і в зовнішній оболонці великих гілок легеневої артерії. На рівні сегментарних бронхів бронхіальні артерії поділяються на артеріоли.

Газообмін у легенях здійснюється за рахунок судин легене-вої артерії та легеневих вен, які