Слід пам'ятати, що не завжди можна судити про важкість захворювання по положенню, яке займає хворий у ліжку. Наприклад, у хворих з сухим плевритом після відповідного курсу лікування минають усі симптоми захворювання і лю-дина видужує. І навпаки, хворі з початковими стадіями раку займають активне положення, і, незважаючи на це, вважаються важкохворими.

Дуже важливе значення має дотримання хворим призна-ченого йому режиму фізичної активності. В лікувальних закладах режим хворого може бути суворим постільним, постільним, палатним, або напівпостільним, і загальним.

Якщо хворому рекомендовано суворий постільний режим (при інфаркті міокарда) або він не може рухатися і займає пасивне або вимушене положення (відсутня свідомість, па-раліч), обов'язки доглядаючого персоналу дуже ускладню-ються. Тут необхідні терпіння і витримка, доброзичливе й уважне ставлення. Якщо хворим забороняється вставати, сідати, а іноді навіть самостійно повертатися в ліжку, всі санітарно-гігієнічні заходи (вмивання, догляд за порожниною рота, носа, вухами, підмивання, зміна білизни) та годування хворих проводить у ліжку медична сестра. Дуже суворий і тривалий постільний режим, надмірна опіка хворого, поз-бавлення його від усяких рухів і обов'язків є небажаними.

Тривала фізична нерухомість сприяє зниженню тонусу, по-рушенню фізіологічних рефлексів і може бути причиною різних ускладнень: застій у внутрішніх органах, закупорка судин, атрофія м'язів, порушення діяльності кишок і сечового міхура, поява пролежнів, пневмонії тощо. Тривалість суво-рого постільного режиму визначає лікар для кожного хворого індивідуально, залежно від особливостей перебігу захворю-вання.

При поліпшенні загального стану і відсутності ускладнень лікар змінює хворому режим. Йому дозволяють повертатися в ліжку, сідати, опустивши ноги, виконувати легкі гім-настичні вправи під наглядом медичної сестри.

При напівпостільному режимі хворий може самостійно повертатися, сідати в ліжку і вставати з нього, ходити по палаті. Заходи особистої гігієни, фізіологічні відправлення та прийом їжі проводяться в палаті.

При загальному режимі дозволяється ходити по коридору, приймати їжу в їдальні, приймати гігієнічну ванну або душ, ходити в туалет. У цих випадках догляд за хворим полег-шується, оскільки різні заходи щодо гігієни, відправлення фізіологічних потреб він виконує самостійно. Дозволяються прогулянки на свіжому повітрі на території лікарні.

Ліжко хворого та приготування постелі. Оскільки хвора людина більшу частину часу проводить у ліжку, дуже важ-ливо, щоб воно було зручним. Лікарні оснащують двома типами ліжок: звичайними, з пружинною сіткою, і функ-ціональними, які дозволяють надавати хворому різного поло-ження, трохи піднімаючи головний або ніжний кінець. Го-ловними вимогами до лікарняних меблів є зручність і про-стота, а також можливість проводити вологе прибирання.

Ліжко хворого має бути металевим (нікельованим чи пофарбованим олійною фарбою) або дерев'яним (полако-ваним) , з рівною, добре натягнутою панцирною сіткою. Ніжки ліжка повинні мати коліщатка, щоб його легше було пересувати.

Для надання хворому зручного положення користуються функціональним ліжком. Воно складається з трьох рухомих секцій. За допомогою ручок, розміщених біля головного і ніжного кінців ліжка, секції ліжка можна піднімати або опускати, надаючи при цьому зручного функціонального положення хворому — тобто такого положення, при якому поліпшується функція хворого органа. Наприклад, при задишці можна підняти головний кінець ліжка і хворий займе напівсидяче положення; при різкому зниженні ар-теріального тиску головний кінець ліжка опускають до гори-зонтального рівня, а ніжний кінець ліжка піднімають, пок-ращуючи таким чином кровопостачанні головного мозку.

При відсутності функ-ціонального ліжка для над-ання зручного положення хворому в ліжку можна користуватись спеціальни-ми підголівниками або підкладати під верхню по-ловину тіла хворого додат-кову подушку. Якщо не-обхідно надати підвищеного положення нижнім кінцівкам, гострий тромбофлевіт, під гомілки під-кладають спеціальні під-ставки або подушки. Ліжка слід розміщувати в палаті на відстані не менш як 1,5 м одне від одного, головним кінцем до стіни. Необхідно забезпечити вільний доступ до хворого з усіх сторін.

Постіль хворого повинна бути чистою, без складок і рубців. Перестеляти її треба двічі на день — вранці та ввечері. Кожного ранку постільну і нічну натільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився.

Ліжко застеляють таким чином: поверх сітки кладуть матрац з наматрацником. Матрац повинен бути достатньої товщини, рівним, пружним, без горбів і впадин. Намат-рацник необхідно часто чистити, провітрювати, а при не-обхідності — дезінфікувати. Зверху стелять чисте прости-рало, краї якого по всій довжині підгинають під матрац так, щоб воно не збиралося в складки.

Для важкохворих, хворих з нетриманням сечі та калу з метою запобігання забрудненню постелі на наматрацник під сідничну ділянку кладуть клейонку, прикріплюючи її до наматрацника, або краї підгинають під матрац. Клейонку можна постелити на простирало, накривши її зверху пелюш-кою.

Під голову кладуть дві подушки: нижню — з пір'я, а верхню — з пуху. На кожну подушку надягають окрему наволочку. Подушки слід класти так, щоб нижня лежала прямо і виступала дещо з-під верхньої, а верхня впиралась у спинку ліжка.

Хворому дають ковдру з підковдрою. Бажано, щоб ковдра була бавовняною або вовняною.

Для кожного хворого видають два рушники — для облич-чя і для ніг.

Зміна білизни. Змінюють натільну та постільну білизну в стаціонарі один раз на 7—10 днів після гігієнічної ванни і щоразу після забруднення. Відповідає за зміну білизни у відділенні і відправлення брудної білизни в пральню сест-ра-господиня. Мокру від поту білизну слід прати, сушити її не рекомендується. Щоразу при зміні білизни стежать, щоб простирало і сорочка були добре розправлені, щоб не ут-ворилися грубі згортки, які перешкоджають спокійному сну хворого, а у важкохворих нерідко сприяють утворенню про-лежнів.

З метою запобігання передачі СНІДу в лікувальних за-кладах зміну і збирання