Протирають послідовно лобок, статеві губи, промежину, ділянку анального отвору. При цьому щоразу беруть чисту ватну кульку, а використану викидають у судно. Після цього сухими ватними кульками в тому самому напрямі, щоб не занести інфекцію з ділянки заднього проходу в сечовий міхур і статеві органи, промо-кальними рухами витирають шкіру. Судно і клейонку заби-рають і дезинфікують їх 0,5 % розчином хлорного вапна або 1 % розчином хлораміну. Для цього клейонку двічі (з інтервалом 15 хв) протирають дезинфікуючим розчином, а судно звільняють від вмісту, добре промивають гарячою водою з порошком і замочують у дезинфікуючому розчині на 60 хв. Чисті продезинфіковані судна зберігають у туа-летних кімнатах у спеціальних комірках. У важкохворих чисте судно може постійно знаходитись під ліжком.

Мужчин підмивати легше. Хворий лежить на спині, ноги зігнуті в колінах і дещо розведені. Під сідниці стелять клейонку, підкладають судно і направляють струмінь води на промежину і пахові складки. Ватною кулькою протирають шкіру і складки, а потім сухим тампоном витирають їх насухо. Якщо є опрілості в пахових складках, то після протирання Їх змащують вазеліном або яким-небудь іншим жиром.

Зопрілості частіше бувають у повних людей. У більшості випадків вони виникають у пахових складках і стегново-калитковій ділянці; причиною їх часто є хвороботворні гриби. Профілактика опрілості полягає в підтриманні чистоти тіла і припудрюванні тальком. Названі частини тіла слід обмивати мильним розчином або 3 % розчином борної кислоти, обсу-шувати рушником, а потім припудрювати. Час від часу ці ділянки можна змащувати 1 % розчином брильянтового зеленого з наступним припудрюванням.

Щоб запобігти виникненню опрілості у дітей, необхідно обмивати шкіру кожного разу після її забруднення сечею чи калом, особливо в місцях складок, і припудрювати ці місця дитячою присипкою або тальком.

При виникненні опрілості необхідно деякий час не ко-ристуватися клейонкою. Місце опрілості потрібно обмити 2—3 % розчином перманганату калію чи борної кислоти, а потім припудрити. Замість присипок з метою запобігання лікування опрілості з успіхом застосовують олію (очищену лляну, оливкову, мигдалеву), риб'ячий жир тощо.

Ноги хворим треба мити не рідше, ніж один раз на 2—З дні, звертаючи особливу увагу на міжпальцьові складки. Важкохворим у ліжко ставлять таз з теплою водою. Для цього матрац підгинають. Після миття шкіру ніг насухо витирають.

Нігті на руках та ногах коротко підстригають не рідше одного разу на тиждень, найкраще після гігієнічної ванни. Слід пам'ятати, що під довгими нігтями скопичується бруд, який, потрапляючи в їжу, може спричинити ряд захворю-вань. Підстригають нігті маленькими ножицями так, щоб не поранити шкіру.

Пролежні, їх профілактика та лікування. У ослаблених хворих, які тривалий час перебувають у ліжку, можуть утворюватись пролежні. Пролежень (змертвіння, некроз) — це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, підшкір-ної основи і навіть окістя та кістки, які розвиваються внас-лідок порушення місцевого кро-вопостачання та іннервації.

Утворюються пролежні там, де шкіра тривалий час стис-кається між кісткою і ліжком. При лежанні хворого на спині пролежні утворюються переваж-но в ділянці потилиці, лопаток, хребта, крижової кістки, ліктів і або п'яток. Якщо хворий лежить на боці або на животі, некротизуються ділянки великих вертлюгів, колін та передні поверхні гомілок.

Першою ознакою пролежнів є блідість шкіри з наступним по-червонінням, набряком та від-шаруванням епідермісу. Потім з'являються пухирі і шкіра некротизується. Для профілактики пролежнів рекомен-дується: 1) змінювати положення хворого через кожні 2 год, якщо дозволяє його стан; 2) після кожного прийому їжі, але не менше трьох разів протягом дня, струшувати про-стирало, щоб у ліжку не було крихт; 3) стежити за тим, щоб на постелі та білизні не було складок; 4) важкохворим необхідно під сідниці підкладати надувний гумовий круг, на який надягають наволочку, а під лікті та п'ятки — ватно-марлеві круги; 5) стежити за чистотою шкіри, для цього двічі на день обмивати теплою водою шкіру на тих ділянках, на яких найчастіше утворюються пролежні, а потім про-тирати ці місця ватним тампоном, змоченим одним із роз-чинів, що наведені нижче: 10 % розчином камфорного спир-ту, 0,5 % розчином нашатирного спирту, 1 % розчином саліцилового спирту, 40 % розчином етилового спирту, оде-колоном, слабким розчином оцту (1 столова ложка на склян-ку води); 6) щодня кварцувати шкіру спини та сідничних ділянок; 7) шкіру в місцях мацерації обмивати холодною водою з милом, протирати 70% спиртом і припудрювати тальком; 8) при почервонінні шкіри періодично розтирати її сухим рушником для поліпшення кровообігу і змащувати 5—10 % розчином калію перманганату.

Пухирі змащують брильянтовим зеленим, потім накла-дають суху асептичну пов'язку. При обмеженому некрозі змертвілі тканини видаляють, рану закривають стерильною серветкою, змоченою розчином хлораміну або фурациліну. В міру очищення рани переходять на мазеві пов'язки (1 % синтоміцинова мазь, 10 % стрептоцидова мазь).

Приєднання інфекції у таких хворих може призвести до сепсису і стати причиною смерті.

Догляд за волоссям. Медична сестра вранці та ввечері повинна розчісувати волосся тим хворим, які не можуть це зробити самостійно. У кожного хворого