мови. Нерідко розвиваються симптоми, що свідчать про ураження мозочка, і психічні розлади (депресія, галюцинації, приступи гострого збудження). До синдрому енцефалопатії належить і свинцевий менінгіт з високою температурою тіла, підвищенням внутрішньочерепного тиску та характерним збільшенням кількості лімфоцитів у спинномозковій рідині.
Патоморфологія — збільшення об'єму мозку, сплощення звивин, дифузні дистрофічні зміни із склеротичним зморщуванням і розпадом нервових клітин. При невеликій дозі і на початкових стадіях отруєння послідовно уражуються кора великого мозку, спинний мозок, периферичні нерви.
Зміни з боку серцево-судинної системи проявляються переважно у вигляді розвитку атеросклерозу, особливо судин головного мозку.
У хворих настають головний біль давлячого характеру, біль у ділянці серця. Виражені легкодухість, зниження пам'яті, утруднення інтелектуальної діяльності. При об'єктивному обстеженні виявляють підвищений артеріальний тиск, тахікардію або синусову брадикардію, аритмію, глухі тони, систолічний шум над верхівкою, зниження вольтажу і деформацію зубців ЕКГ. У хворих порушується капілярний кровообіг з появою спазму судин, стазу крові, виникають акроспазми типу симптомо-комплексу Рейно.
3міни крові бувають уже в початкових стадіях отруєння свинцем і проявляються ретикулоцитозом та еритроцитами з базофільною зернистістю, зменшенням кількості еритроцитів і гемоглобіну. Анемія, отже, є пізнішим симптомом.
Свинець знижує життєздатність еритроцитів — скорочується тривалість їх життя. В результаті цього посилюється еритроцитопоез, що виражається в ретикулоцитозі та збільшенні кількості еритроцитів із базофільною зернистістю.
Зміни з боку травної системи проявляються функціональними порушеннями в усіх відділах, включаючи печінку і підшлункову залозу. Свинець, виділяючись з організму з калом, спричиняє ураження стінки кишок з утворенням виразок, геморагій, сприяє розвиткові тяжкого виразкового коліту.
До типових ознак хронічного отруєння належить кишкова колька, що проявляється різким болем і напруженням черевної стінки. До виникнення кольок хворі скаржаться на слабкість, погіршання апетиту, чутливість у ділянці шлунка і кишок, спастичний запор. Колька може виникнути і без провісників у вигляді сильних хвилеподібних больових приступів з болісним гиканням, нудотою і блюванням. Колька триває від кількох годин до 2—3 тижнів Кольки локалізуються переважно у надчеревній або пупковій ділянці, у ділянці всього живота. Живіт напружений (дошкоподібний) і човникоподібно втягнутий При пальпації прощупуються тверді, рухомі, спазмовані петлі кишок.
Під час приступу пульс твердий, напружений, 40—50 за 1 хв. Сповільнення пульсу рефлекторне. При тяжких приступах ноги зігнуті і підтягнуті до живота, тіло судорожне скорочується, холодний піт. Хворий кричить і качається по постелі або підлозі. Біль може іррадіювати в ноги, яєчка.
Треба диференціювати з кольками жовчного міхура, нирок, приступом атипово локалізованого апендициту. На відміну від гострого живота, при надавлюванні на черевну стінку або після спорожнення кишок біль зменшується. Підвищений артеріальний тиск, характерні зміни з боку крові при розвитку свинцевої кольки полегшують диференціальну діагностику.
При отруєнні свинцем нерідко уражується печінка. Відзначають збільшення її розмірів, болючість, порушення пігментної, вуглеводної, антитоксичної, білкової і жирової функцій. Спостерігаються білірубінемія, уробілінурія, гіпопротромбінемія. Свинець прямо впливає на окислювальні системи і структуру мітохондрій печінкових клітин і посередньо діє на внутрішньочастковий кровообіг. При пункційній біопсії виявляють різні дистрофічні зміни в печінкових клітинах.
Зміни в кістковій тканині. При рентгенологічному дослідженні у метафізах кісток передпліччя, гомілки, стегна, ребер виявляють свинцеві смужки у вигляді поперечних затемнень. Метафізарні смужки, що відповідають зонам попереднього кальцинозу, гомогенні, рівномірно інтенсивні і різко відмежовані від діафізу. Ширина й інтенсивність смужок затемнення залежать від тривалості діяння та кількості поглинутого свинцю. Іноді свинцева смужка складається з кількох паралельних штрихів, що свідчить про чергування періодів введення в організм отрути з періодами, коли її немає.
Інші прояви отруєння. Нерідко виявляються гіпертрофічні або атрофічні процеси в порожнині носа і гортані. Доведено зв'язок отруєння свинцем з деякими захворюваннями шкіри. Часто буває тягнучий біль у суглобах і м'язах—згиначах стегна, передпліччя і кисті, в попереку, грудній клітці. Біль часто нагадує ревматичний.
Спазм ниркових судин, ураження клубочків ниркових тілець і канальців нефронів можуть призвести до епітеліальної, а потім інтерстиціальної нефропатії, розвитку зморщеної нирки Нефропатія може супроводитись артеріальною гіпертензією і подагрою. У зв'язку з пригніченням імунореактивної системи у робітників на відповідних підприємствах буває вища захворюваність. Взаємодія свинцю з сульфатами та SH-групами клітин може призвести до пошкодження генетичного апарата. У робітників з великим стажем роботи знижена функція гіпота-амо-гіпофізарно-надниркової системи, порушене накопичення йоду і знижена секреція тироксину (свинцева базедова хвороба). У чоловіків можливі безплідність та імпотенція Жінки у 2—3 рази чутливіші від чоловіків. Несприятливо діє свинець на перебіг і кінець вагітності, а також на функції статевих органів жінок, головним чином менструальну і дітородну; бувають дисменорея, аменорея, менорагія, зниження відсотка нормальних родів:
передчасні роди, внутрішньоутробна смерть плода та ін. Ці явища пов'язані з проникненням свинцю через плацентарний бар'єр в організм плода. Токсична дія свинцю призводить до атрофічних змін кіркового шару яєчників, порушення гормональної активності яйцеклітини. Скорочується період лактації, і буває припинення її нерідко в перші місяці після родів, що зумовлено дією свинцю на тканину молочної залози
Класифікація. Розрізняють чотири стадії в розвитку отруєння свинцем.
І. Носійство свинцю. Проявляється наявність підвищених концентрацій свинцю в крові (понад 0,09— 0,32 мкмоль/л) або сечі (понад 0,13—0,9 мкмоль/л), калі (понад 0,66 мкмоль/л), свинцева кайма.
II. Отруєння легкого ступеня. Легкі форми астенічного або астеновегетативного синдрому і полінейропатії. Ретикулоцитоз до 4 % загальної кількості еритроцитів, збільшення кількості еритроцитів з базофільною зернистістю до 0,6 %. Рівень свинцю в крові не вище 0,386 мкмоль/л. Вміст д-амінолевулінової кислоти в сечі до 190 мкмоль/г креатиніну, копропорфірину—до 763 нмоль/г креатиніну.
III. Отруєння середньої тяжкості. Нерізко виражена свинцева колька. Токсичний гепатит. Астеновегетативний синдром.