Пальпація (palpatio)
Пальпація (palpatio). Це метод обстеження хворого, що використо-вує дотикові відчуття пальців чи кистей однієї або обох рук. Метод допов-нює дані огляду і дозволяє визначити болючість, місцеву температуру, во-логість шкіри, рухомість та величину лімфатичних вузлів. Положення хво-рого при цьому залежить від того, у якій ділянці проводять пальпацію. Лікар повернутий обличчям до хворого, що дозволяє контролювати реакцію хво-рого на обмацування. Руки лікаря повинні бути теплими, пальпацію прово-дять кінчиками пальців з коротко обстриженими нігтями. Пальпацію прово-дять без натискування, послідовно легко дотикаючись до поверхні всіх час-тин тіла. Кінчиками пальців найкраще розрізняють тактильні відчуття. Температуру тіла краще оцінювати дорзальною поверхнею пальців чи кисті, де шкіра більш тонка. Вібраційна чутливість краще сприймається долонною поверхнею кисті (так виявляють систолічне чи діастолічне тремтіння над ділянкою серця). Всі здорові люди мають ці відчуття, та лише знання цих ознак і достатній практичний навик дозволяють оцінювати їх (це схоже на вміння розрізняти пальцями шрифт Брайля).
Крім того, є балотуюча пальпація, коли кінчиками пальців наносять де-кілька коротких поштовхів. Таким способом можна виявити наявність асци-ту, збільшені органи, пухлини, розміщені в підшкірній основі.
Пальпацією досліджують всі зовнішні структури, кістки, зчленування, м'язи, сухожилля і суглоби, поверхневі артерії і варикозно розширені вени, поверхневі нерви; цим способом виявляють наявність набряків і гематом. Спеціальні методи пальпації (глибока ковзна методична пальпація, флуктуа-ція) будуть описані у розділі "Обстеження органів травлення".
Пальпація грудної клітки дозволяє доповнити дані огляду і виявити болючі точки чи зони, визначити її резистентність і дослідити голосове трем-тіння (fremitus pectoralis). Вона розширює можливості діагностики багатьох хірургічних захворювань грудної клітки (флуктуація при абсцесі грудної стінки, визначення перелому ребер, ущільнення і горбистість при запальних і пухлин-них процесах у ребрах тощо).
Пальпацію проводять обома руками, приклавши долонні поверхні пальців або цілі долоні на симетричні ділянки лівої і правої половин грудної клітки. При такому положенні рук можна простежити і дихальну екскурсію, і відставання однієї половини грудної клітки в акті диханні. Пальпація дає можливість визна-чити і точно локалізувати болючі місця (ураження міжреберних м'язів, нервів ребер; останні при повному переломі дають характерний хруст). У деяких ви-падках при пальпації відчувають грубі хрипи і шум тертя плеври. При нагрома-дженні в плевральній порожнині великої кількості рідини або газу при паль-пації визначається напруження м'яких тканин міжреберних проміжків.
Резистентність або еластичність грудної клітки визначається стисканням її руками спереду назад і з боків, а також пальпацією міжреберних проміжків. При пальпації грудної клітки і міжреберних проміжків здорових людей ство-рюється відчуття їх еластичності і податливості. При наявності випіт-ного плевриту, пухлин плеври, пнев-мотораксу міжреберні проміжки над ураженою ділянкою стають ри-гідними. Підвищення ригідності грудної клітки в цілому спостері-гається у людей похилого віку внаслідок скостеніння реберних хрящів, розвитку емфіземи легень, а також при заповненні обох плев-ральних порожнин рідиною. В та-ких випадках при стисканні груд-ної клітки як в передньо-задньому, так і в бокових напрямках відчу-вається підвищення опору.
Пальпація застосовується для визначення сили голосового трем-тіння, що виникає внаслідок пере-дачі на грудну стінку коливань го-лосових зв'язок. Перевідником цих коливань є повітря дихальних шляхів і альвеол, а також тканини. Крім сили коливань голосових зв'язок, голосове тремтіння зале-жить від 3 умов: 1) прохідності трахеї і бронхів; 2) прилягання ле-гень до грудної клітки; 3) еластич-ності легеневої тканини.
З метою визначення голосово-го тремтіння долоні рук кладуть на симетричні ділянки грудної клітки і пропонують хворому вимовити слова, що мають звук "р" (наприк-лад, "тридцять три") і дають най-більшу вібрацію голосу.
У фізіологічних умовах на симетричних ділянках грудної клітки голосове тремтіння приблизно однакове, дещо голосніше у верхніх і слабше в нижніх відділах. Крім того, воно краще проводиться у чоловіків з низьким голосом і у людей з тонкою грудною кліткою, а також при наростанні амплітуди коли-вань голосових зв'язок (голосному вимовлянні звуків), слабше - у жінок і дітей з високим тембром голосу, а також у осіб з ожирінням чи великою масою м'язів грудної клітки.
Різні патологічні процеси можуть зумовлювати посилення, послаблення або відсутність голосового тремтіння.
Голосове тремтіння посилюється при ущільненні легеневої тканини (за умови збереження прохідності дихальних шляхів) та над легеневими порож-нинами (каверна, абсцес після прориву в бронх).
Послаблення голосового тремтіння має місце:
1) у виснажених хворих внаслідок ослаблення у них голосу;
2) при повному закупоренні просвіту бронхів пухлиною, що перешко-джає нормальному розповсюдженню звукової хвилі;
3) при нагромадженні в плевральній порожнині рідини чи (і) газу, які віддаляють легеню від грудної клітки і поглинають звукові коливання;
4) при зниженні еластичності легеневої тканини (емфізема легень, про-сякання легеневої тканини рідиною внаслідок запального чи застійного про-цесу тощо).
Відсутнім голосове тремтіння може бути при тотальній деструкції (рак, сифіліс, туберкульоз) або паралічі голосових зв'язок (тоді воно не визна-чається на всьому протязі грудної клітки), при повній обтурації якоїсь части-ни дихальних шляхів, а також при наявності в плевральній порожнині великої кількості рідини чи (і) повітря, обширних спайок. Відсутнє голосове тремтін-ня з одного боку грудної клітки має місце після пульмонектомії.
Пальпація ділянок серця. При пальпації визначають пульс, верхівковий і серцевий по-штовхи, тремтіння грудної клітки, шум тертя перикарда, венозну пульсацію.
Методика і техніка пальпації прекардіальної ділянки. Верхівковий поштовх утворений верхівкою лівого шлуночка. Для визначення верхівко-вого поштовху треба покласти долоню правої руки на груди хворого осно-вою кистей до груднини, а пальцями до пахвової лінії між НІ і VI ребрами. Потім пучками трьох зігнутих пальців, поставлених перпендикулярно до по-верхні