грудної клітки, уточнюють місце поштовху і рух верхівки серця. У здорових людей верхівковий поштовх розміщений у V міжребер'ї на 1-1,5 см досередини від лівої середньоключичної лінії. При збільшенні лівого шлу-ночка верхівковий поштовх зміщується вліво і вниз. При вагітності, метео-ризмі, асциті, коли діафрагма піднімається, верхівковий поштовх зміщується догори і вліво, при низькому стоянні діафрагми (при схудненні, опущенні внутрішніх органів) - вниз і вправо. У нормі площа його доходить до 2 см2. Якщо поштовх захоплює площу, більшу від 2 см2, то його називають розли-тим, або поширеним; меншу від 2 см2 — обмеженим.
Висота верхівкового поштовху визначається амплітудою рухів вперед ділянки грудної клітки, що вип'ячується, тобто віддаллю, на яку ця ділянка відходить вперед від свого початкового положення. Якщо ця віддаль більша від нормальної, то поштовх називають високим; у протилежному випадку - низьким. Високий верхівковий поштовх спостерігають при тих же умовах, що і розлитий, а низький — при тих же, що й обмежений.
Сила верхівкового поштовху вимірюється тим тиском, який він чинить на пальпуючі пальці. Вона залежить від сили скорочення лівого шлуночка і товщини грудної стінки. Посилений верхівковий поштовх спостерігають у хворих з гіпертрофією лівого шлуночка.
Резистентність верхівкового поштовху. В нормі при пальпації відчу-вається м'яз середньої товщини і середньої щільності. Якщо м'яз лівого шлуночка гіпертрофований, то це викликає відчуття щільного і грубого м'я-за, який важко піддається тиску. Разом з тим, грудна стінка під поштовхом подається вперед настільки сильно, що потрібно застосовувати значно більшу, ніж у нормі, силу, щоб запобігти випинанню грудної стінки. У цьому випадку вважають, що поштовх резистентний.
Резистентний поштовх - ознака гіпертрофії м'яза лівого шлуночка. Таким чином, гіпертрофія лівого шлуночка характеризується наявністю роз-литого, високого, посиленого, резистентного верхівкового поштовху.
Серцевий поштовх зумовлений скороченням гіпертрофованого правого шлуночка, коли з'являється різко виражена пульсація в ділянці абсолютної тупості серця і в надчеревній ділянці. її видно при огляді й можна визначити пальпаторно при вроджених вадах серця, правошлуночковій недостатності.
Пальпаторно визначають пресистолічне і систолічне тремтіння передсерце-вої ділянки (симптом "котячого муркотіння") — це тремтіння грудної клітки, яке під час пальпації створює відчуття, подібне до муркотіння кішки. "Котя-че муркотіння" буває систолічним і діастолічним, залежно від того, в яку фазу роботи серця воно відзначається. Феномен виникає при проходженні струменя крові через значно звужений отвір. Дана ознака, що визначається на верхівці у фазу діастоли, характерна для стенозу лівого атріовентрику-лярного отвору. Той же симптом, що співпадає із систолою і вислуховується на основі серця, свідчить про стеноз аорти або легеневої артерії.
При пальпації аорти в ділянці серця пульсацію вдається виявити лише в худих людей, коли розширені міжреберні проміжки. При аневризмі або різкому розширенні дуги аорти пульсація визначається в яремній ямці. Надчеревна пульсація, тобто припідняття і втягування надчеревної ділянки, залежить від гіпертрофії правих відділів серця, пульсації черевної аорти і печінки. Надче-ревна пульсація, зумовлена гіпертрофією правого шлуночка, звичайно визна-чається під мечоподібним відростком і стає більш виразною під час глибоко-го вдиху, тоді як пульсація, спричинена черевною аортою, локалізується дещо нижче і стає менш вираженою під час глибокого вдиху.
Пульсація печінки буває справжньою і передавальною. Справжню пуль-сацію печінки, яку називають печінковим венним пульсом, пальпаторно мож-на визначити у хворих з недостатністю тристулкового клапана. Передаваль-на пульсація зумовлена передачею скорочень серця.
Розрізняють артеріальний, венний і капілярний пульс.
Артеріальним пульсом (pulsus) називають періодичне, синхронне з діяльністю серця коливання стінок периферичних артерій. Пульс визнача-ють пальпаторно послідовно на променевих, ліктьових, плечових, пахвових, скроневих, сонних, підключичних, стегнових, підколінних, литкових та ступне-вих артеріях. Пульс необхідно пальпувати трьома пальцями (вказівним, се-реднім і безіменним), які розміщують за ходом судин, визначати спочатку одночасно на обох руках. Якщо пульс рівномірний на обох руках, то подаль-ше дослідження продовжують проводити на одній руці. Визначають частоту, ритм, наповнення, напруження, а також висоту, швидкість, дикротію. Величи-на пульсових хвиль на одній руці може бути меншою, ніж на другій, тоді говорять про різний, асинхронний пульс (pulsus differaens). Він спостері-гається при різних аномаліях будови артерії на периферії, її звуженні, стис-ненні пухлиною, рубцями.
Симптом Попова-Савельєва - послаблення пульсу на лівій руці за раху-нок стискання лівої підключичної артерії збільшеним лівим передсердям.
Частота пульсу в здорових коливається від 60 до 80 ударів за 1 хв.
Частий пульс може бути фізіологічним явищем або симптомом захворюван-ня. Фізіологічний частий пульс спостерігають при фізичних і психічних наван-таженнях, патологічний - при багатьох хворобах: ендокардиті, міокардиті, тире-отоксикозі, малокрів'ї, інфекційних захворюваннях тощо. Підвищення темпера-тури на 1 градус супроводжується прискоренням пульсу на 8-10 ударів за 1 хв.
Рідкий пульс (менше 60 ударів за 1 хв) також може бути фізіологічним або патологічним. Фізіологічний рідкий пульс спостерігають в окремих прак-тично здорових, людей. Таке явище є ознакою ваготонії, але трапляється й у здорових, тренованих людей (спортсменів). Рідкий пульс буває у разі спо-вільнення серцевого ритму - брадикардія. Брадикардія є й ознакою багатьох хвороб: поперечної блокади провідної системи серця, зниження функції щито-подібної залози (мікседема), підвищення внутрішньочерепного тиску.
Крім цих термінів, є спеціальні назви: частий пульс - pulsus frequens, рідкий - pulsus rarus.
Ритм пульсу. В нормі пульсові хвилі слідують через рівні проміжки часу - пульс ритмічний (pulsus regularis). При низці патологічних станів ця регу-лярність порушується і виникає аритмічний, нерегулярний пульс (pulsus irregularis). Найчастіше зустрічаються такі види аритмій: екстрасистолія, миготлива аритмія, пароксизмальна тахікардія, дихальна аритмія.
Напруження пульсу - властивість, що дає інформацію про стан судинної стінки - визначається опором, який виникає