Третій момент — заглиблення пальців в черевну порожнину. На видоху по-ступово проникають у порожнину живота і доходять до задньої черевної стінки.

Четвертий момент - ковзні рухи руки. Досягнувши задньої стінки жи-вота, проводять ковзні рухи зверху зліва донизу і направо, перпендикулярно

воротарю.

Метою лікаря при глибокій пальпації шлунка, як правило, є пошук пухли-ни. Закінчивши пропальповування шлунка, розпочинають пальпацію ободової кишки.

Глибока методична ковзна паль-пація за методом Образцова-Стражеско. Дослідження розпочинають із сигмоподібної кишки (colon sigmoideum). Вона промацується майже в усіх обсте-жуваних.

Перший момент — установка пальців. Зігнуті пальці правої руки лікар кладе на ліву здухвинну ділянку перпендикулярно середній і нижній третині лінії, що з'єднує пупок з верхньопередньою остю клубової кістки. Пальці кисті направлені до латерального відділу живота, основа кисті — до центру. Якщо сигмоподібна кишка не знайдена на звичайному місці (подовження брижі), то лівою рукою натискують праворуч від середньої лінії нижче пупка тоді кишка може переміститися у своє звичайне місце. У деяких випадках вона може розміщуватися над лоном.

Другий момент - зсування шкіри, її зсувають медіально - шкірна склад-ка утворюється перед долонною поверхнею пальців. Це допомагає кращому ковзанню руки по досліджуваному органу.

Третій момент - заглиблення пальців у черевну порожнину. Під час видихів повільно, щоб не викликати напруження м'язів черевної стінки, паль-цями правої руки проникають до задньої черевної стінки і розміщуються досередини від стінки кишки.

Четвертий момент — ковзні рухи проводять назовні в напрямку, перпен-дикулярному поздовжній осі кишки, до пупартової зв'язки. При цих рухах сигмоподібна кишка, яка є притиснутою до задньої черевної стінки, спочатку ков-зає по ній, а далі висковзує з-під пальців. Промацувати сигмоподібну кишку можна за допомогою дещо іншої мето-дики. Пальці розміщують так, щоб їх долонна поверхня була направ-лена до периферії, а шкірна складка ут-ворилась перед нігтьовою поверхнею пальців. Третій і четвертий момент паль-пації збігається з описаним вище.

У нормі сигмоподібна кишка пропальповується на протязі 20-25 см, у виг-ляді безболісного циліндра діаметром 1,5-4 см, помірної щільності, не бурчить, практично не перистальтує і може зміщуватися на декілька сантиметрів у кожний бік. Рідко пальпується при ожирінні або значному метеоризмі. Попе-речник кишки збільшується при закрепах, метеоризмі, пухлинах, дизентерії, неспецифічному виразковому коліті; звужується при синдромі подразнення товстої кишки, перисигмоїдиті. У першому випадку стінка її стає нерівною, горбкуватою, щільною, а часом і болючою; в другому - вузькою, щільною. Підвищена рухомість має місце при її подовженні чи довгій брижі, що може призвести до хронічного закрепу, перекруту кишки.

Пальпація сліпої кишки (intestinum caecum). Розташована у правій здух-винній ділянці на межі між середньою і зовнішньою третиною лінії, яка з'єднує верхньопередні ості клубових кісток. Вісь її спрямована знизу догори і з середини назовні і пересікає під прямим кутом лінію, яка з'єднує пупок із правою остю. В нормі промацується у 79-85 % випадків.

Перший момент - установка паль-ців. Праву руку розміщують у правій здухвинній ділянці, а пальці - паралель-но поздовжній осі кишки.

Другий момент - зсування шкіри, її зсувають у напрямку до пупка з утво-ренням складки перед нігтьовою поверх-нею пальців.

Третій момент — заглиблення паль-ців у черевну порожнину. На видиху досягають задньої черевної стінки.

Четвертий момент - ковзні рухи рук. Проводять у напрямку, перпенди-кулярному до поздовжньої осі. Якщо кишка не знайдена, то пальці пересува-ють на декілька сантиметрів догори чи вниз і продовжують обстеження. Часом сліпа кишка може розташовуватися в ділянці правого фланка.

У нормі сліпа кишка промацується у вигляді гладкої трубки діаметром 3-4 см, що розширюється донизу, не болюча, бурчить, рухомість 2-3 см. Щоб бути певним, що дійсно знайдено сліпу кишку, потрібно її зафіксувати, відсунути петлі тонкої кишки і провести пра-вою рукою безпосередню перкусію знизу догори. Поява більш високого зву-ку над тонкою кишкою свідчить про те, що знайдено те, що ми шукали.

Щільна сліпа кишка трапляється при колітах, підвищенні її тонусу і гіпертрофії м'язів, пухлинах. Якщо запалення стінок супроводжується утворен-ням виразок (туберкульоз, черевний тиф), то її поверхня стає горбистою. Подібне має місце і при пухлинах. Обмеження рухомості кишки спостеріга-ють при запальних процесах в її стінці, після апендектомії, періаднекситі. Посилення рухомості не є патологією, але може призвести до часткової або повної непрохідності. Голосне буркотіння, шум плескоту є ознаками ентери-ту. Відсутність буркотіння свідчить про заповнення її каловими масами і виникає при закрепах.

Болючість під час пальпації виникає при запальних процесах стінки, зло-якісних пухлинах, черевному тифі.

Пальпація клубової кишки (pars coecalis ilei). Після промацування сліпої кишки знаходять кінцеву (проксимальну) частину клубової кишки (інші її відділи є недоступними для пальпації). Це пов'язано з її значною рухомістю, малою товщиною стінки, великою глибиною черевної порожнини в цій ділянці. За В.П. Образцовим її можна пальпувати в 75-80 % випадків і простежити на протязі 10-12 см від місця впадання в сліпу кишку у вигляді гладкого щільно-го циліндра діаметром 0,5-2,0 см, консистенція якого змінюється від щільної до м'якої залежно від фази скорочення або розслаблення. При пальпації не болюча, буркотить, рухлива. Кінцева частина клубової кишки знаходиться в правій здухвинній ділянці. Вона виходить з малого таза у великий зліва і знизу догори та праворуч і з'єднується з сліпою кишкою. Промацування ведеться паралель-но linea umbilico iliaceae, але дещо нижче. Положення хворого та лікаря таке, як і при дослідженнях сигмоподібної та сліпої кишок. Пальпацію pars coecalis ilei здійснюють