Горбистість і болючість проксимального відділу клубової кишки спо-стерігаються при черевному тифі, туберкульозних виразках, а часом при киш-ковій кровотечі. Розширення кінцевого відділу клубової кишки свідчить про непрохідність сліпої кишки.

Червоподібний відросток (appendix) пальпується дуже рідко, лише тоді, коли він розміщений досередини від сліпої кишки і перетинає крижовий м'яз вище або нижче кінцевої частини здухвинної кишки та не прикритий петлями тонких кишок або брижі (23 %). Перед промацуванням червоподібного відро-стка знаходять кінцеву частину клубової кишки до місця впадання її в сліпу. Далі чотирма зігнутими пальцями правої руки ковзають вище та нижче від неї по задній стінці клубової ямки. Там часом вдається пальпувати червоподіб-ний відросток - тонкий, безболісний, гладкий циліндр, що не бурчить. Якщо appendix знайти не вдалося, то хворого просять підняти витягнуту праву ногу. Це викликає скорочення крижового м'яза, що зменшує глибину клубової ямки, її дно стає щільним. Далі проводимо чотирма зігнутими пальцями правої руки ковзні рухи по крижовому м'язу (m. psoas). На ньому часом вдається пальпу-вати appendix, який його пересікає. Але не можна бути впевненим, що дійсно знайдено червоподібний відросток. Це може бути фіброзний тяж, лімфатична судина, придаток матки, дуплікатура очеревини.

Пропальпувати appendix не вдається, коли він розміщений між петлями тонкої кишки, позаду сліпої кишки чи брижі у малому тазі. Не вдається його пальпувати і при гострому апендициті (симптом Щоткіна-Блюмберга), при хронічному апендициті він доступний для пальпації.

Пальпація висхідного і низхідного відділів ободової кишки (colon ascendens et descendens) здійснюється за допомогою бімануальної пальпації. Кисть лівої руки підкладають під праву (висхідний відділ), а потім під ліву (низхідний відділ) крижову ділянку.

Перший момент — установка рук. Праву руку із зігнутими чотирма пальцями кладуть над правим, а потім лівим фланком живота так, щоб лінія кінчиків пальців була паралельною до краю прямого м'яза живота.

Другий момент - зсування шкіри. її зсувають у напрямку до середньої лінії живота.

Третій момент - заглиблення пальців у черевну порожнину. На видоху пальцями правої руки досягають задньої стінки черевної порожнини і паль-цями лівої руки піднімають доверху задню стінку живота.

Четвертий момент - ковзні рухи руки. Ковзають пальцями правої руки в напрямку поперечника кишки. Вона має вигляд циліндра, гладка, при паль-пації не болюча.

Пальпація поперечного відділу ободової кишки (colon transversum). Знаходиться на 2-3 см нижче межі великої кривизни шлунка, з якою вона з'єднана шлунково-ободовою зв'язкою. Тому перед пальпацією цього відділу товстої кишки спочатку потрібно знайти нижню межу шлунка (перкуторною пальпацією або аускульто-перкусією).

Перший момент. - установка пальців. Зігнуті пальці правої руки кладуть на 2-3 см нижче великої кривизни шлунка, на 4-5 см правіше білої лінії живота, над прямим м'язом. Лінія, що з'єднує пальці рук, повинна бути горизонтальною. Можна застосовувати і білатеральну пальпацію. Для цього зігнуті пальці лівої руки розташовують на декілька сантиметрів нижче нижньої межі шлунка зліва від серединної лінії; пальці правої руки — справа від неї.

Другий момент — зсування шкіри, її зсувають доверху (перед нігтьовою по-верхнею пальців виникає складка).

Третій момент - заглиблення пальців у черевну порожнину. На видоху досяга-ють пальцями задньої черевної стінки.

Четвертий момент - ковзні рухи рук. Ковзають пальцями зверху вниз. Якщо кишки немає, то переміщуємо пальці на декілька сантиметрів догори або вниз і продовжуємо пошуки. Знайшовши киш-ку, промацуємо її по всій довжині до пря-мих м'язів живота зліва і справа. Таким же чином визначаємо стан усієї кишки. Поперечний відділ ободової кишки вдається пропальпувати в 65-70 % випадків. У нормі вона має форму циліндра, при пальпації - гладка, не болюча, рухомість обмежена, майже не перистальтує. Щоб впевнитися у тому, що ми дійсно знайшли поперечний відділ ободо-вої кишки, фіксують одне з її колін (справа або зліва), а другою рукою зміщу-ють протилежне коліно догори та донизу. Рука, яка фіксує, відчуває ці зміщен-ня. Легше пальпувати кишку, коли стінка і її вміст є ущільненими (пухлина, закреп). В даному випадку разом із ущільненням та розширенням кишки спостерігають болючість, наявність посиленої перистальтики, голосне бурчан-ня. Роздута газами кишка в розслабленому стані при пальпації є м'якою.

Пальцеве обстеження прямої кишки. Хворий під час обстеження зна-ходиться на лівому боці із зігнутими колінами або в колінно-ліктьовому положенні. Рукою, вдягнувши попередньо гумову рукавичку, розводимо сідниці і оглядаємо шкіру навколо ануса. Можна побачити тріщини, фістули, мацера-цію, ерозії тощо. Все це допомагає у встановленні діагнозу. Далі змащуємо вказівний палець вазеліном і вводимо його максимально в пряму кишку. Спочатку проходимо зовнішній і внутрішній сфінктери (спостерігаємо їх ригідність). Під час введення пальця просимо обстежуваного скоротити мак-симально сфінктер — звертаємо увагу на силу стиснення введеного пальця та висоту стояння стискаючого кільця. Досліджуємо стінку анального каналу на всьому протязі. Звертаємо увагу на наявність потовщень, складок, рубців, виразок, інфільтратів, гемороїдальних вузлів, пухлин, поліпів тощо. У чоловіків досліджуємо стан купферових залоз. Просуваємо палець далі. У чоловіків по передній стінці промацується простата, величина якої залежить від віку обстежуваного. Зміна її розмірів, конфігурації, а також поява болю викликані, як правило, патологічним процесом. У жінок через передню стінку паль-пується піхвова частина шийки матки. Також перевіряємо, чи немає пухлин, інфільтратів, виразок тощо.

Дослідивши передню стінку, пальпують задньокрижову і бокові стінки, звертають увагу на стан слизової, наявність пухлин, виразок, папілом, набря-ку