може бути щільним, нерівним, гострим, закругленим, чутливим тощо.
У здорової людини нижній край печінки промацується по правій середньо-ключичній лінії. Справа від цієї лінії печінку пальпувати не вдається, так як вона захована під реберною дугою, а зліва пальпація утруднена через товщину черевних м'язів. При збільшенні й ущільненні печінки її вдається пальпувати по всіх лініях.
Поверхня печінки здорової людини при пальпації має м'яку консистенцію. При гепатозі, гепатитах, серцевій недостатності й, особливо, при цирозі вона щільна. В останньому випадку край її гострий, а поверхня рівна або дрібногорбиста. При пухлинному ураженні печінки або метастазах раку іноді поверхня печінки крупно-горбиста, при амілоїдозі нижній край нерівний.
Болючість печінки при пальпації харак-терна для запального її ураження з перехо-дом запального процесу на капсулу цього органа або для її розтягнення, наприклад при застої крові в печінці внаслідок серцевої не-достатності.
Жовчний міхур дуже незначно виступає з-під краю печінки, м'який, тому в здорових людей він не пальпується. Проте при збільшенні (водянка, наповнення камінцями, рак тощо) жовчний міхур стає доступним промацуванню.
Пальпацію жовчного міхура проводять у тому ж положенні хворого, що і печінки. Спо-чатку знаходять край печінки і відразу ж ниж-че нього, біля зовнішнього краю правого пря-мого м'яза живота, проводять за загальними правилами промацування жовчного міхура. Його можна знайти, якщо рухати пальцями кон-центрично до осі даного органа. Залежно від характеру патологічного процесу в жовчному міхурі або в органах, які його оточують, він пальпаторно визначається у вигляді грушо-подібного тіла різної величини, щільності й бо-лючості. Наприклад, збільшений м'яко-еластич-ний міхур спостерігають при закупорці загаль-ної жовчної протоки пухлиною (ознака Курвуазьє-Тер'є), щільногорбкуватий міхур — при переповненні його камінцями, новоутворен-нях стінки або її запаленні тощо. Збільшений жовчний міхур рухливий при диханні і здійснює бокові маятникоподібні рухи, рухливість його втрачається при запаленні очеревини, що по-криває жовчний міхур, при перихолециститі. Різка болючість і рефлекторне напруження м'язів передньої черевної стінки в ділянці пра-вого підребер'я, які спостерігають при холецис-титі і жовчнокам'яній хворобі, утруднюють паль-пацію. Якщо промацування не вдається, то про-водять ультразвукове дослідження або холецистографію. При захворюваннях жовч-ного міхура відзначають також болючість у зо-нах Захар'їна-Геда
Пальпація нирок. Важливим методом фізичного досліджен-ня є пальпація, яка повинна проводитись у стоячому і лежачо-му положеннях хворого. Дослідження в лежачому положенні, при якому розслабляється черевний прес, є основним, бо дає можливість більш чітко визначити основні властивості нир-ки. В стоячому положенні вдається промацати рухому нирку.
При пальпації в лежачому положенні хворий лежить на спині, з витягнутими ногами, без подушки, руки вільно складені на грудях.
Застосовують бімануальну пальпацію. Ліву руку лікар кладе на попере-кову ділянку зліва чи справа трохи нижче ребер, праву на ділянку підребер'я так, щоб кінці зігнутих пальців розмістилися під реберною дугою, перпенди-кулярно до неї. Пацієнтові пропонують розслабитись, дихати глибоко, рівно-мірно. Лікар поступово заглиблює праву руку на видиху назустріч лівій, а лівою натискає на поперекову ділянку в напрямку до правої руки. Коли кон-такт між обома руками встановлено, але нирка не пальпується, пропонують хворому глибоко вдихнути. Нирка опускається і може промацуватись її нижній полюс. При значному опущенні вдається пропальпувати обидва полюси нирки і всю передню поверхню. Це дає можливість визначити величину, форму, ха-рактер поверхні, консистенцію, рухомість органа. Можна пальпувати нирки, коли хворий лежить на боці.
Нирки мають бобоподібну конфігурацію, гладку поверхню, здатні бало-тувати. Гютон запропонував пальпацію нирок методом балотування, коли вони збільшені або опущені. При пальпації нирки правою рукою пальцями лівої руки потрібно наносити короткі і швидкі удари по поперековій ділянці. Пальці правої руки будуть відчувати коливання нирки.
Пальпацію нирок у вертикальному положенні, запропоновану С.П. Боткіним, проводять за тими ж правилами, що і в горизонтальному положенні. Пацієнт стоїть обличчям до лікаря, тулуб дещо нахилений вперед, лікар сидить на стільці. У людей астенічної будови нирки пропальповуються майже завжди; у гіперстеніків навіть права нирка пропальповується рідко.
За величиною зміщуваності розрізняють три ступені нефроптозу. При першому ступені промацується тільки нижній полюс, нирка мало зміщена. При другому ступені рукою захоплюється вся нирка і вона легко зміщується, але не переходить середньої лінії тіла. Третій ступінь рухомості характери-зується тим, що нирка може зміжуватись на протилежну сторону.
Пальпація сечового міхура при його переповненні дає відчуття круглого еластичного тіла над лобком. При різкому переповненні його верхня межа визначається майже біля пупка.
Пальпація дає можливість визначити больові точки, пов'язані з ураженням нирок. Задні: 1) ре-берно-хребетна, в куті, утвореному хребтом і XII ребром; 2) реберно-поперекова, в куті між XII реб-ром і поперековими м'язами. Передні: 1) підребер-на - біля переднього кінця X ребра; 2) колопупкова, або верхня сечовивідна, — на пупковій лінії, біля зовнішнього краю прямого м'яза живота; 3) серед-ньо-сечовідна — на місці перетину поперекової лінії з вертикальною, яка проходить через spina ossis pubis і відповідає місцю переходу сечовода в по-рожнину таза.
Пальпація. Пальпаторно досліджують регіонарні лімфовузли: шийні, підщелепні, над- і підключичні, пахвові, ліктьові, пахові і підколінні. У нормі можна промацати підщелепні, передньо-, задньошийні, пахвові та пахові лімфо-вузли у вигляді бобоподібних або круглих утворів еластичної консистенції. Розміри лімфовузлів не перевищують 1,5-2,0 см. У здорових осіб лімфовузли можуть зовсім не виявлятись пальпаторно.
Якщо в якійсь ділянці лімфовузли промацуються, слід їх охарактеризу-вати за величиною, консистенцією, болючістю, рухомістю, спаяністю з навко-лишніми тканинами, кольором шкіри над ними і характером їх розташуван-ня (поодинокі чи пакетами з декількох лімфовузлів).
Збільшення лімфовузлів виявляють при багатьох захворюваннях крові. Діаметр їх досягає в деяких випадках