Консистенція лімфовузлів при лімфолейкозі еластично-тістувата, при хро-нічному мієлолейкозі - щільна, в початковій стадії лімфогранулематозу вони м'які, а при хронічному - дуже щільні, спаяні в конгломерати. Надзвичайно щільної консистенції лімфовузли виявляються при лімфосаркомі. Ураження лімфовузлів при гематологічній патології має системний характер, починаєть-ся із якоїсь однієї групи, а згодом поширюється на інші.

Слід пам'ятати, що збільшення лімфовузлів спостерігається також і при туберкульозі, ВІЛ-інфекції, туляремії, бруцельозі, сифілісі, інфекційному моно-нуклеозі. Проте, на відміну від цих захворювань, лімфаденопатія при гемато-логічній патології має незапальний характер, тому для неї не характерні озна-ки запалення (лімфаденіту). До останніх належать різка болючість лімфо-вузлів при пальпації, гаряча, гіперемована шкіра над ними (як при гострому неспецифічному лімфаденіті), спаяність із шкірою, синюшний її відтінок, білі виділення з лімфовузлів (туберкульозний лімфаденіт), розм'якшення з появою флуктуації, утворення нориць з наступним формуванням рубця (туберкульоз, туляремія). Поява лімфаденіту у хворих з гематологічною патологією є озна-кою інфекційного ускладнення (наприклад, при агранулоцитозі) і не є про-явом основного захворювання. Лімфовузли при захворюваннях крові, як пра-вило, рухомі, не спаюються з навколишніми тканинами, не нагноюються і не утворюють нориць, шкіра над ними не змінена.

При збільшенні лімфовузлів внаслідок метастазування пухлин з інших органів вони мають горбисту поверхню, тверду консистенцію і, як правило, болючі при пальпації. Системне збільшення лімфовузлів спостерігається також при алер-гічних захворюваннях (сироваткова хвороба, медикаментозна алергія), колагенозах, саркоїдозі. Про алергічну природу лімфаденопатії свідчить її швид-ка поява й ефективність десенсибілізуючої терапії.

Пальпація селезінки найчастіше проводиться в положенні хворого на правому боці, голова дещо нахилена вперед до грудної клітки, ліва рука зігнута в ліктьовому суглобі, вільно лежить на передній поверхні грудної клітки, права нога витягнута, ліва - зігнута в колінному та кульшовому суглобах (так досягається максимальне розслаблення м'язів живота, селезінка зміщуєть-ся вперед). Можна проводити пальпацію в положенні хворого на спині. В обох випадках лікар сидить справа від хворого обличчям до нього. Ліва рука лікаря фіксує ліву половину грудної клітки пацієнта стисненням між VII і X ребрами по аксилярних лініях (це обмежує рухи грудної клітки при диханні). Права рука лікаря з дещо зігнутими пальцями розміщується в лівому підребер'ї хворого перпендикулярно до краю реберної дуги, біля місця

з'єднання з нею кінця X ребра, або, якщо дані огляду і перкусії дозволяють запідозрити збільшення розмірів селезінки, - там, де передбачається розмі-щення її передньо-нижнього краю. На видиху хворого права рука лікаря злегка втискає черевну стінку, утворюючи складку. Після цього хво-рий повинен зробити глибокий вдих. В цей момент, якщо селезінка доступна пальпації, вона зміщується діафрагмою до-низу, своїм передньо-нижнім краєм набли-жається до пальців правої руки лікаря, впирається в них і далі проковзує під ними. Цей прийом повторюють декілька разів, намагаючись дослідити весь доступ-ний край селезінки.

При пальпації селезінки оцінюють такі її характеристики: розміри, болючість, щільність, консистенцію, форму, рухомість визначають наявність вирізок на передньому краї. В нормі селезінка пальпаторно не виявляється. Вона стає доступною для промацування, як правило, лише при збільшенні або опущенні (крайній ступінь вісцероптозу).

Збільшення розмірів селезінки, або спленомегалія (від грец. splen - селе-зінка, megas — великий), спостерігається при гемолітичних анеміях, особливо спадкових, тромбоцитопенічній пурпурі, поліцитемії, гострому і хронічному лей-козах, лімфоретикульозах. Найбільших розмірів селезінка набуває в кінцевій стадії хронічного мієлолейкозу, коли вона, займаючи всю ліву половину черев-ної порожнини, може досягати порожнини малого таза. Спленомегалія є симп-томом не лише захворювань крові, а й багатьох інших патологічних станів: деяких гострих та хронічних інфекцій, ситемних колагенозів, захворювань печінки (цироз, хронічний гепатит, токсичні ураження печінки), гіпертензії в басейні верхньої порожнистої та ворітної вен тощо.

З метою диференційної діагностики при збільшенні селезінки користу-ються пробою Фрея: 1 мл 0,1 % розчину адреналіну вводять досліджуваному підшкірно. При цьому нормальна селезінка (не зрощена з парієтальною оче-ревиною і фіброзно не змінена) скорочується, зменшуючись вдвоє або й більше. Це дає можливість відрізнити збільшену селезінку від будь-яких інших пато-логічних утворів, що її симулюють (наприклад, від пухлини лівої надниркової залози або нирки). Цей метод також дає уявлення про скоротливу функцію селезінки.

При більшості захворювань, зокрема гемолітичних, селезінка при паль-пації не болюча. Болючість з'являється при інфаркті, периспленіті, швидко-му збільшенні її в розмірах внаслідок розтягнення капсули (венозний застій при тромбозі селезінкової вени - часто буває при лейкозах). Для захворю-вань крові характерна щільна консистенція селезінки.

Поверхня селезінки, як правило, рівна, нерівність краю спостерігається при периспленіті, старих інфарктах (є втягнення), горбиста поверхня буває при на-явності кіст, сифілітичних гум, ехінококозі, ураженні органа пухлиною.

Рухомість селезінки у здорових осіб досить виражена, а при різкому збільшенні та периспленіті вона нерухома.

Хвороби системи крові в більшості випадків супроводжуються збільшен-ням печінки — гепатомегалією. Частіше вона є ознакою лейкозів або гемол-ітичних анемій з внутрішньоклітинним гемолізом, еритремії.

За допомогою пальпації можна дослідити щитоподібну і статеві залози. При цьому визначають їх величину, щільність, рівномірність або нерівномірність консистенції (вузлуватість), болючість тощо. Збільшення щитоподібної залози спостерігається при тиреотоксикозі, спорадичному або ендемічному зобі, запальних її захворюваннях, новоутвореннях. При запаль-них захворюваннях (тиреоїдити, струміти) залоза помірно щільна, болюча, віднос-но швидко збільшується, при зобі Хашимото — дифузно збільшена, щільна; дифузно збільшена, кам'янистої твердості — при зобі Ріделя; щільна, нерівномірно збільшена, з нечіткими контурами, іноді з тяжами, які пов'я-зують її з навколишніми тканинами