У спеціальній літературі можна знайти різ-ні терміни: вегетосудинна дистонія, ней-роциркуляторна дистонія за гіпертоніч-ним типом, ювенільна (юнацька) артері-альна гіпертензія, гранична артеріальна гіпертензія, первинна артеріальна гі-пертензія, гіпертонічна хвороба.

Якщо у дітей та підлітків AT підвище-ний протягом 3—6 міс, слід використову-вати термін "первинна артеріальна гіпер-тензія (ювенільна)", що відповідає Міжна-родній класифікації хвороб 10-ї редакції.

Етіологія, патогенез. Підвищення AT є захисно-компенсаторною реакцією організму при дистрофії та порушенні живлення кіркових нейронів, котра підтримує достатнє кровозабезпечення та адекватне функціонування ЦНС. Розвиток артеріальної гіпертензії значною мірою залежить від комплексу сприятливих та етіологічних факторів, хоч такий поділ умовний. Велике значення мають ендогенні фактори. До них відносять стан внутрішнього середовища організму — недостатність адаптаційних можливостей нейроендокринних систем, підвищену емоційну реактив-ність. Особливу роль відіграють генетич-ні фактори - спадкову обтяженість гі-пертонічною хворобою та атеросклеротич-ними захворюваннями виявляють у 45 65 % дітей і підлітків з первинною артеріальною гіпертензією. Спадкова де-термінованість гіпертонічної хвороби не моногенна, а, ймовірніше, полігенна. Водночас не можна не враховувати взає-мозв'язок між іенетичними факторами та факторами навколишнього середови-ща. При цьому важливе місце посідають нервово-психічне напруження, гіподина-мія, надлишкова маса тіла, прискорений фізичний розвиток, надмірні фізичні на-вантаження (заняття спортом), надмірне вживання солі.

Істотну роль у розвиткові гіпертензії ві-діграють не лише посилення пресорної дії на судини, але й зміна чутливості рецеп-торів до неї, що може зумовити схиль-ність до гіпертонічної хвороби.

Класифікація. Відповідно до ухвале-ної ВООЗ (1993) класифікації артеріа-льної гіпертензії виділяють три стадії захворювання:

І стадія — артеріальна гіпертензія за умови відсутності об'єктивних ознак уражень органів-мішеней;

II стадія — наявність артеріальної гі-пертензії та ознак ураження органів-мі-шеней: гіпертрофія лівого шлуночка за рентгенологічними та ЕКГ-даними або ехокардіографії, гіпертензивна ретино-патія за даними офтальмоскопії;

III стадія — ураження нирок та інших органів.

У дітей та підлітків розвивається пе-реважно І стадія артеріальної, гіпертен-зії, значно рідше — II стадія.

Клініка. Підвищення AT частіше від-значається на початку пубертатного пе-ріоду: у дівчаток в 11-13 років, у хлоп-чиків — у 13—14 років, проте відхи-лення його від вікових норм можуть виявлятись і у дітей молодшого віку.

Коли захворювання щойно починає-ться, ніяких суб'єктивних ознак підви-щення AT звичайно немає. У подаль-шому близько 30 % хворих також ні на що не скаржаться, а підвищення тиску в них виявляють лише під час профі-лактичних оглядів або випадкового ви-мірювання. Решта дітей (70 %) здебіль-шого скаржаться на головний біль, за-паморочення, біль у серці, дратливість тощо. Слід зазначити, що інтенсивність суб'єктивних симптомів не залежить від рівня AT. Їх може не бути при значному його підвищенні та, навпаки, мож-лива їх вираженість у разі неістотного підвищення або навіть нормального тиску.

Головний біль переважно відрізняєть-ся минущим характером, частіше поси-люється на кінець дня або під час ін-тенсивної розумової діяльності (конт-рольні завдання, іспити). Постійний, тривалий головний біль, на відміну від такого при артеріальній гіпотензії, трапляється рідше. Запаморочення час-то пов'язане зі зміною положення тіла, наприклад, уранці після вставання з ліжка або після тривалого сидіння з на-хиленою головою. У більшості дітей з'являється короткочасний біль у ді-лянці серця колючого, ниючого або стисного характеру. Появу кардіалгії ді-ти пов'язують з перевтомою або емо-ційним впливом.

Суб'єктивні ознаки первинної артеріа-льної гіпертензії в пубертатний період залежать від статі: у дівчаток частіше спостерігаються дратливість, нестійкий настрій, ослаблення уваги, головний біль: у хлопчиків головний біль, швидка втомлюваність.

У дітей молодшого віку (7-12 років) артеріальна гіпертензія тривало не су-проводжується суб'єктивними симп-томами.

Первинна артеріальна гіпертензія в ди-тячому й підлітковому віці характеризує-ться помірним підвищенням AT до 17,3 19,3 кПа (130-145 мм рт.ст.). Зде-більшого спостерігається підвищення сис-толічного AT при нормальному або зни-женому діастолічному тискові. У міру прогресування артеріальної гіпертензії підвищується і діастолічний тиск (до 10,7 12 кПа, або 80-90 мм рт.ст.).

Межі серця, як правило, в нормі. Ви-слуховуються звучні, рідше (у разі ваготонії) ослаблені тони, систолічний шум функціонального характеру над верхівкою або основою серця. Зміню-ється ЧСС (частіше буває тахікардія). Акцент II тону над аортою звичайно не визначається.

Зміни на очному дні звуження дрібних артерій та розширення вен здебільшого спостерігаються у разі стійкого підвищення систолічного та діастолічного AT.

Транзиторна форма характеризується скаргами переважно церебрального та невротичного характеру. Систолічний AT підвищується помірно (17,3 18,7 кПа, або 130—140 мм рт.ст.), вирізняється нестійкістю й тенденцією до нормаліза-ції. Діастолічний AT залишається нор-мальним. Базальний тиск, що визначає-ться в умовах максимального спокою (у ліжку відразу після пробудження до переходу у вертикальне положення), також у межах норми. Додатковий AT (різниця між "випадковим", тобто тис-ком, виміряним протягом дня, і базаль-ним) становить 2 6 кПа (15 45 мм рт.ст.). Виражена вегетативна лабіль-ність. Змін на очному дні, як правило, немає або вони швидко минають.

Лабільна форма відрізняється більш вираженим і стійким підвищенням сис-толічного AT (18,7 21,3 кПа, або 140 160 мм рт.ст.) при нормальному або на-віть зниженому діастолічному. Базаль-ний систолічний та додатковий AT частіше підвищений. На ЕКГ нерідко спостерігаються ознаки гіперфункції лі-вого шлуночка, у деяких хворих вияв-ляють минущі зміни на очному дні.

При стабільній формі посилюється інтенсивність симптомів церебральною та кардіального характеру, відзначають-ся підвищення систолічною (18,7 21,3 кПа, або 140 160 мм рт.ст.), діас-толічного (10,7 12 кПа, або 80 90 мм рт.ст.) і базальною ЛТ, тахікардія (рід-ше брадикардія), приглушеність тонів серця.

За походженням виділяють такі фор-ми симптоматичної артеріальної гіпер-тензії:

1. Ниркова гіпертензія: