Педіатрія – це вчення про дитячі хвороби. Слово “педіатрія” походить від поєднання двох грецьких слів: pais – дитина та jatreia – лікувати. Однак, у наш час це поняття значно розширилося. Воно охоплює не лише вчення про хвороби, але й про здорову дитину. Іншими словами, це анатомія, фізіологія, гігієна, патанатомія дитячого віку.

Як самостійна медична спеціальність педіатрія почала розвиватись в Росії в 30-40 х роках.

Геніальний російський М.В. Ломоносов один із перших видвинув як найважливішу задачу збереження дитячих життів та боротьбу з величезною дитячою смертністю. Ним була написана праця “Про розмноження і збереження російського народу”, в якій він запропонував ряд заходів по збереженню життя новонароджених та зниженню дитячої смертності.

Найцікавіші дані про дитячі хвороби містять книги старогрецьких лікарів. Зокрема, в книгах Гіпократа (460-327 р.р. до н.е.) “Про природу дитини”, “Книга афоризмів” є багато відомостей про закономірності росту і розвитку дитини. Слід зазначити, що вчений помітив різницю між організмом дитини і дорослої людини не лише щодо антропометричних даних і маси тіла, а й що до виникнення хвороб і їх перебігу.

Перша наукова педіатрична школа була створена в Англії, і саме англійського лікаря Sudenhama вважають на Заході основоположником педіатрії. Він описав класичну картину рахіту, кору, скарлатини, пневмонії.

Важливим етапом у розвитку педіатрії було відкриття у 1769 р. в Лондоні, а в 1802 р. в Парижі перших лікарень для дітей. Паризька дитяча лікарня згодом стала центром підготовки спеціалістів у галузі дитячих хвороб. Розвиток педіатрії в Україні відбувався під впливом античної та західноєвропейської медицини. Перші форми організації медичного обслуговування дітей виникли ще в Київській Русі за князювання Володимира та Ярослава Мудрого.

Однак на більшості території України догляд та медична допомога хворим дітям надавалася народними цілителями: знахарками-акушерками, знахарками-повивальницями. Вважалося, що дитячі хвороби – це сфера діяльності не тільки лікаря, скільки знахарки.

Педіатрія, як наука виникла в Україні на рубежі XVII-XIX ст. Через історичні обставини талановиті лікарі, які народилися в Україні, навчалися і ставали видатними вченими в Росії. Першим українцем за походженням, якому належить видатна роль в розвитку педіатрії, був Н.М.Максимович-Амбодик. (1744-1812). Він описав у своїх працях клініку та класифікацію дитячих захворювань, що розвиваються в наслідок неадекватного харчування.

Видатним вченим був і українець за походженням С.Х.Хотовицький (1796-1885). В 1836 році професор Медико-хірургічної академії по спеціальності акушер, розпочав викладати теоретичний курс дитячих захворювань в Московській лікарні.

С.Х.Хотовицький підкреслював, що дитина – це недоросла людина в мініатюрі, що їй властиві свої особливості розвитку органів і систем, їх функціонального стану. У процесі розвитку відбуваються не лише кількісні, але й якісні зміни.

Перша дитяча лікарня в Україні була відкрита у 1887 році у Києві. Викладання педіатрії на медичному факультеті Київського університету розпочалося у 1848 році. Лекції читали співробітники кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб.

Визначною постаттю в українській педіатрії був професор І.В.Троїцький (1856-1923). Закінчивши Київський університет у вересні 1885 року був запрошений приват-доцентом у Київський університет, де він з головою поринув у роботу. У своїй практичній діяльності І.В.Троїцький особливу увагу звертав на вікові анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму. Написав підручник “Вчення про дитячі хвороби”. Володіючи прекрасним даром слова, великою ерудицією, чудовою пам’яттю, він захоплював аудиторію надзвичайно цікавими лекціями. У листопаді 1891 року за його ініціативою було створено Товариство допомоги хворим дітям. У 1902 році Троїцький перебирається до Харкова де він до 1918 року очолював кафедру педіатрії. У Харкові вчений створює Товариство педіатрів і відділ Товариства боротьби з дитячою смертністю. Він перший висунув ідею з кликання Всеросійського З’їзду педіатрів та ідею скликання І Міжнародного конгресу педіатрів для якого склав статут. Троїцький опублікував 101 працю з профілактики дитячих захворювань, дозування лікарських засобів для дітей, і з шкільної гігієни. І.В.Троїцький був засновником педіатричної клініки у Катеринославі.

Першу в Україні кафедру дитячих хвороб було організовано у 1889 році при київському університеті Святого Володимира, яку очолив професор В.Є.Чернов (1852-1915). Видатними представниками Української педіатричної школи є І.М.Гуднєв, В.Г.Балабан, С.І.Ігнатов, В.О.Бєлоусов, П.М.Гудзенко, О.М.Лук’янова, В.М.Сідєльніков, С.І.Коржинський та багато інших.

У радянський час основні наукові медичні установи було зосереджено у Москві, де функціонували Академія медичних наук і де концентрувалися видатні вчені з усього союзу.

Важко перерахувати усі питання, що стояли в центрі наукових досліджень Г.Н.Сперанського та його учнів. У центрі уваги його були новонароджені та діти грудного віку. Г.Н.Сперанський створив окремий стаціонар для таких дітей.

Говорячи про історію української педіатрії, особливу увагу слід звернути на діяльність науково-дослідних інститутів, що стали медичними центрами організації охорони материнства і дитинства. Перший такий інститут було створено у 1923 році в Харкові, у 1928 році відкрито у Києві, Одесі, Львові, Мукачеві. Сьогодні інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України у Києві є провідним науковим закладом України, який здійснює організацію і координацію науково-дослідних робіт.

Завдяки розвитку педіатричної науки і дитячої охорони здоров’я різко знизилася дитяча смертність, значно зменшилася захворюваність та летальність від окремих захворювань, поліпшився фізичний розвиток дітей, майже повністю ліквідований поліомієліт, різко знизилася захворюваність на кір та кашлюк. Вже багато чого зроблено, але ще так багато треба зробити щоб підняти педіатрію України на світовий рівень і в цьому напрямку продовжують плідно працювати практичні лікарі та науковці.