Геріатрія – це наука про хвороби людей похилого та старого віку. Геріатрична медецина – вивчає захворювання, які в основному супроводжують старість: послаблення пам’яті, перелом бедреної кістки, аденома. В центрі її уваги знаходяться хвороби характерні для інших вікових груп, які мають специфічні особливості в старості (атеросклероз з його ускладненнями, артеріальна гіпертензія, гіпертонічна хвороба, онкологічні захворювання).

Старість – це закономірний заключний період вікового розвитку. Старіння – руйнівний процес, який розвивається наростаючи з віком. Старіння призводить до розвитку вікової патології. Впродовж життя уява про час приходу старості змінилась. Так у стародавньому Римі середня тривалість життя була 28–30 років і тому 40-річні люди вважалися старими, а 60-річні депонтинусами. Але класифі-кацією ВОЗ вік 49-50 років є середнім, а 60 -74 роки похилими, людей в 75 річному віці і старіше називають старими, а старіше 90 років довгожителями.

Розділяють календарний і біологічний вік. Люди старіють в різному темпі і тривалість їх життя, їх можливості до пристосування в одному і тому ж віці відрізняються одне від одного.

Біологічний вік - це міра старіння організму, його здоров’я, справжньої тривалості життя; чим більше календарний вік людини виперед-жає біологічний, тим повільніший темп його старіння, тим більша повинна бути його тривалість життя.

ВІКОВІ ЗМІНИ- ФІЗІОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ

У людей вікові зміни розвиваються нерівномірно. Часто темп старіння одних систем, наприклад, сердечно-судинної, нервової, ендокринної випереджає темп старіння других. Це створює труднощі у виявленні біологічного віку, який повинен комплексно характеризувати темп старіння всього організму.

Передчасне старіння характеризується прискореним розвитком вікових змін. Передчасному старінню сприяють перенесені захворювання, несприятливі фактори навколишнього середовища, в тому числі – стресові ситуації, які можуть діяти на різні ланки вікових змін. Найчастішими проявами передчасного старіння людини є швидка стомлюваність, ранні зміни пам'яті. Існує уповільнене старіння, яке веде до збільшення тривалості життя. Вікові зміни в таких випадках настають значно пізніше, ніж в цілому в популяції.

ВИДОВА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ

За останні 100 років максимальна тривалість життя людини збільшилася приблизно на 14 років. Важливим показником здоров’я населення є середня тривалість майбутнього життя – кількість років, які в середньому треба прожити даному поколінню при умові, що смертність населення в майбутньому буде відповідати рівню теперішнього часу. Залучення пенсіонерів до роботи добре відображається на їх здорові і підтримує їх життєвий тонус.

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ І ТЕОРІЯ СТАРІННЯ

Однією з основних закономірностей старіння організму є зниження адаптаційно-регулярних можливостей. При старінні знижується спочатку здатність адаптуватися до значних навантажень та під кін-ець змінюється рівень обміну і функції навіть в стані спокою.

Так, вчений І.П. Павлов пов'язував ведучі механізми старіння зі змінами нервової діяльності. Становлення геронтології, як самостійної проблеми пов’язано з ім’ям А.А. Богомольця; за його словами механізми старіння визначаються віковими змінами.

Старіння – генетично запрограмований процес, результат закономірного розвитку програми закладений в генетичному апараті. Так що, старіння – це руйнівний процес, генетично запрогрограмовний, що розвивається в організмі. Для людей, які прожили довге життя характерно те, що в них було все гаразд в сімейному житті, вони до кінця своїх днів продовжували працювати. Доведено, що люди, які вели розбещений спосіб життя, п’яниці, ненажери ніколи не жили довго. В здобутку довгого життя велике значення має рід занятть і спеціальність, найчастіше довго живуть пасічники, садівники, наукові працівники, юристи, працівники культури, залізничники. Доведено, що люди культурні, з вищою світою в середньому живуть довше, ніж малограмотні.

ЗАВДАННЯ ГЕРОНТОЛОГІЇ

Завдання геронтології для лікарів, працівників органів охорони здоров’я і кожного з нас полягає в тому, щоб раціонально використати поради та здобутки герантології, медичної науки та соціальні досягнення суспільства направ-лені на уповільнення старіння. Наше здоров’я і темп старін-ня багато в чому залежить і від нас самих. Завдання кожного –прислухатися до порад і рекомендацій геронтологів, і, спираючись на допомогу медиків, берегти та зміцнювати своє здоров’я, щоб старіння проходило по фізіологічному, а не по патологічному типу. На даний час сумлінно працюють, не зважаючи на свій вік вчені-медики Г.В. Баранов, інфекціоніст А.Ф. Білібін. Список цей можна продовжувати і продовжувати, прикрашаючи його новими іменами з числа людей різних професій – учителів, дипломатичних працівників, поетів, письменників.

Не всі люди, які прожили довге життя були людьми забезпеченими чи жили все життя в достатках. Деякі підпадали під жорстокі репресії та потерпали від влади. Так герой російсько-турецької війни який прославився при взятті турецької фортеці І.І. Кайнишевський (1690-1803р.р.) за наказом Катерини-ІІ в 1777 р. був заточений в яму з якої ні разу не виходив на прогулянку. І так прожив відважний воїн 25 років. Кайнишевський при царюванні Олександра-І вийшов з темниці сліпим, але при здоровому глузді і помер у 112 роки.

Среред людей, які довго прожили, багато хто був в тюрмах, на каторгах, пережив голод, війни, тяжкі поранення і хвороби та все ж зумів зберегти здоров’я. Працював і жив до 90-110 років. Справж-нім елексіром молодості є хороша робота – “Не бійтесь перевтомлюватись”, – писав канадський вчений Ганс Сельв, – “кожний може жити довге і щасливо, працюючи інтенсивно”. Продовжує життя та робота, яка виконується із задоволенням і приносить користь суспільству. Таким чином, одним із основних секретів є активний розумовий і тверезий спосіб життя. Наприклад, уельський вахтер Дженс Еванс, який прожив 108 років не випив ні одніеі чарки алкогольного напою і не