21 день за температури +4...+6 °С. Протипоказанням до переливання еритроцитної маси є гемоконцентрація і гіперкоагуляція крові.
Еритроцитна суспензія являє собою суміш еритроцитної маси і консерву-ючого розчину ЦОЛІПК Х°8 Термін зберігання 14 днів за температури +4 +6 °С. Показанням до переливання еритроцитної суспензії є гостра кро-вовтрата, захворювання кровотворних органів, анемія і септичні стани.
Відмиті і розморожені еритроцити отримують шляхом вилучення лей-коцитів, тромбоцитів і білків плазми. Заморожування еритроцитів здій-снюють в електрохолодильниках за температури -196 °С. Термін зберіган-ня 8—10 років Для розморожування еритроцитів контейнер опускають у водяну баню температури +45 °С, а потім відмивають від наявного розчину. Після розморожування еритроцити зберігають за температури +4 °С не більше ніж 1 добу. Перевагою розморожених еритроцитів є відсутність сенсибілізувальних чинників, чинників згортання, вільного гемоглобіну, калію, серотоніну. У зв'язку з цим відмиті нативні або розморожені еритроцити переливають хворим із наявною несумісністю за лейкоцитарними антигенами системи HLA або сенсибілізованими і плазмовими білками, із серцевою та нирковою недостатністю, алергічними захворюваннями.
Тромбоцитна маса отримується з цільної консервованої донорської крові шляхом фракціонування. Показанням до Ті переливання є геморагічний діатез, що виник унаслідок тромбоцитопенії глибокого ступеня, що не піддається іншим методам гемостатичної терапії. Зберігається за температури +4...+22 °С протягом 1 доби. Тривалість життя перелитих тромбоцитів 7-9 днів. Під час трансфузії враховується групова сумісність (АВО), сумісність за резус-фактором і біологічна проба.
Лейкоцитна маса отримується методом фракціонування, зберігається у флаконах або пластикових мішках за температури +4...+6 °С протягом 1 доби. Під час переливання слід враховувати групову і резус-належність донора і реципієнта. Трансфузії лейкоцитної маси показані хворим з лей-копенією різного походження, агранулоцитозом, сепсисом, із сповільне-ним кровотворенням, спричиненим променевою та хіміотерапією.
Плазма крові містить білки, вітаміни, ферменти, гормони, антитіла. Її отримують шляхом фракційного розділення крові. Плазму використову-ють одразу після отримання або не пізніше ніж через 2—3 год після нього, Для зберігання використовують заморожування або висушування (ліофілізація). Заморожену плазму зберігають за температури -25 °С протягом 90 днів, за температури -10 °С протягом ЗО днів. Перед застосуванням її ро-зморожують за температури +37...+38 °С. Суху плазму можна зберігати до 5 років. Випускається у флаконах місткістю 100, 250, 500 мл. Перед зас-тосуванням її розводять дистильованою водою або ізотонічним розчином натрію хлориду. Показаннями до трансфузії є шок, масивна крововтрата, гемофілія, опікова хвороба, перитоніт, сепсис, гнійно-запальні захворю-вання. Трансфузія плазми не повинна бути масивною (не більше як 1,5 л), аби не спричинити ускладнень (синдром масивних трансфузій тощо).
Із плазми крові виготовляють гемостатичні препарати місцевої дії — тромбін, гемостатичну губку, біологічний антисептичний тампон тощо. У клінічній практиці великого поширення набув фібриноген — гемостатич-ний препарат загальної дії.
Фібриноген виготовляють із свіжої донорської крові шляхом її висушу-вання. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускають у флаконах по 250—500 мл, які містять 1—2г фібриногену. Зберігають за температури +2...+10 °С протягом 1—2 років. Перед застосуванням фібриноген розчиняють у бідистильованій воді і вводять внутрішньовенне кра-пельним методом.
Фібриноген у поєднанні з переливанням крові застосовують для зупин-ки кровотеч, пов'язаних зі зниженням його вмісту в організмі при різних захворюваннях, травматичному шоку і складних операціях, які супровод-жуються значною крововтратою.
Альбумін отримують шляхом фракціонування плазми. У 100 мл розчи-ну міститься 5, 10, 20 г білка, який на 97 % складається з альбуміну. Ви-пускається у вигляді 5, 10, 20 % розчину у флаконах місткістю 50, 100, 250, 500 мл. Препарат показаний хворим із різними видами шоку, опіко-вою хворобою, гіповолемією, гіпо- і диспротеїнемією, гіпергідратацією тканин, порушеннями функції печінки внаслідок різних інтоксикацій. До-сить позитивний терапевтичний ефект дає альбумін у поєднанні з трансфу-зією крові і еритроцитної маси у хворих із крововтратою, шоком, постгеморагічною анемією.
Протеїн готують із плазми або сироватки крові. Він складається із 75— 80 % альбуміну і 20—25 % стабільних а - і Р -глобулінів. Випускається у флаконах по 250—500 мл у пастеризованому вигляді. Застосовується у хворих із крововтратою, шоком, для компенсації білкової недостатності. Добова доза 250—500 мл. У разі масивної крововтрати доза може бути збільшена до 2000 мл.
Альбумінат — білковий препарат, виготовлений із плазми людської-крові. Містить 8—10 % плазмових білків (75—80 % альбумінів і 20—25 % глобулінів). Випускають у флаконах по 150 мл. Застосовують за тими са-мими показаннями, що й альбумін, внутрішньовенне або внутрішньокістково в дозах 150—450 мл крапельним методом. Зберігають за кімнатної температури.
Сироватковий поліглобулія містить 8,5—10 % р- і г-глобулінових фракцій. Його виготовляють із сироватки крові донорів. Випускають в ам-пулах по 3 мл, зберігають у холодильнику за температури +2...+8 °С. Пре-парат застосовують внутрішньом'язово в дозі 3—9 мл одноразово і повтор-но для профілактики і лікування інфекційних захворювань — кору, ін-фекційного гепатиту, дизентерії та поліомієліту. Його призначають також хворим із гіпоглобулінемією та зниженням імунної реактивності організму.
г-Глобулін — 10 % розчин білка — отримують із сироватки плацентар-ної або донорської крові. Він містить антитіла проти різних інфекцій. Ви-готовляють г-глобулін протикоровий, для профілактики і лікування кок-люшу, віспи, правця, поліомієліту, опіків і гнійно-септичних процесів, ге-молітичної хвороби новонароджених і антистафілококовий.
г-Глобулін випускають в ампулах, які містять 3 мл 10 % розчину. Пре-парат уводять по одній ампулі внутрішньом'язово.
Фібринолізин — активний протеолітичний фермент, який має здатність розчиняти щойно утворені тромби. Він належить до еуглобулінової фрак-
ції білків плазми Фібринолізин утворюється за допомогою активації профібринолізину, що міститься в плазмі крові, різними ферментами (трип-сином, стрептокіназою, урокіназою) Випускається в сухому вигляді у флаконах по 250—500 мл, які містять