Препарат уводять внутрішньовенне крапельним методом у поєднанні з гепарином (20 000 ОД фібринолізину і 10 000 ОД гепарину) Добова доза фібринолізину - 20 000-40 000 ОД

Методи і техніка виконання гемотрансфузії

Існує 2 основних методи гемотрансфузії прямий, коли кров перелива-ється безпосереднє від донора до реципієнта за допомогою апаратів ПКП-210, ПКПУ або шприца, і непрямий, тобто переливання консервованої крові. Кров можна переливати внутрішньовенне, внутрішньоартеріально, внутрішньокістково.

Напередодні переливання крові хворому визначають групу крові і ре-зус-фактор, причому групу крові перевіряють перед кожною черговою трансфузією, проводять клінічний аналіз крові і сечі. Кров переливають натще. Перед гемотрансфузією хворий має спорожнити сечовий міхур, йо-му необхідно визначити пульс, температуру тіла і артеріальний тиск Далі перевіряють придатність крові до переливання. Вона має розділитися на З шари: зверху — прозорий солом'яно-жовтий шар плазми, внизу — тем-но-червоний шар еритроцитів, а між ними лейкоцити у вигляді тонкої сі-руватої плівки. Усі шари мають бути з чіткими межами. Якщо у крові є згустки, плазма рожева або мутна, з пластівцями, така кров непридатна для переливання. Флакон із кров'ю має бути герметичне закритий, на ети-кетці позначено дату заготовки крові.

Далі визначається група крові у флаконі і проводяться проби на інди-відуальну сумісність, а також біологічна проба. Вони є обов'язковими при переливанні кожного флакона крові. Окремо перевіряються сумісність за групою крові і за резус-фактором.

Проба на сумісність за групою крові системи АВО. Кров беруть із вени хворого в кількості 10 мл, поміщають її у пробірку і центрифугують. Отриману сироватку наносять на тарілку і додають кров донора у співвід-ношенні 10:1. Спостерігають протягом 5 хв, погойдуючи тарілку. Проба проводиться за кімнатної температури. За наявності аглютинації кров не-сумісна .

Проба на резус-сумісність. Краплю сироватки крові хворого змішують у чашці Петрі з кров'ю донора у співвідношенні 10:1, ставлять на водяну баню температури +46...+48 °С на 10 хв. За наявності аглютинації кров несумісна і є непридатною для переливання .

Біологічна проба полягає в потрійному струминному переливанні 15— 20 мл крові з інтервалами 3—5 хв; стежать за станом хворого У разі по-яви симптомів посттрансфузійних ускладнень лікар має одразу припинити переливання крові і, не виймаючи голку з вени, розпочати купірування розладів, що виникли. Якщо останні відсутні, проводиться переливання необхідної кількості крові крапельне зі швидкістю 50—60 крапель за 1 хв.

Наприкінці переливання у флаконі залишають 10—15 мл крові і збері-гають її в холодильнику протягом 1 доби для дослідження, якщо раптом виникнуть ускладнення. Оформляється протокол переливання крові, який разом з етикеткою, що була на флаконі, підклеюють в історію хвороби.

Хворий після переливання крові перебуває під наглядом лікаря і медсес-три. Протягом 8 год через кожні 2 год вимірюються температура тіла, арте-ріальний тиск, підраховуються пульс, дихання, визначаються кількість і ха-рактер сечі. Наступного дня клінічний аналіз крові і сечі повторюють.

Реакції та ускладнення під час переливання крові

Причинами реакцій та ускладнень при гемотрансфузії найчастіше бува-ють порушення правил та інструкцій по заготівлі, зберіганню, транспорту-ванню і переливанню крові.

Гемотрансфузійні реакції. Розрізняють пірогенні, алергічні та анафі-лактичні реакції. Вони розвиваються внаслідок занесення в організм реци-пієнта пірогенних речовин з кров'ю, яка переливається, підвищеної чутли-вості реципієнта до уведених білків, сенсибілізації організму, спричиненої повторними переливаннями крові.

Спостерігаються клінічні симптоми у вигляді загальної слабкості, під-вищення температури тіла, болю в попереку, головного болю, нудоти, блювання, алергічного висипання, свербежу шкіри, набряку повік. Вони розпочинаються під час гемотрансфузії або через 20—30 хв після неї, три-вають від кількох хвилин до кількох годин, іноді розвиваються дуже швидко і переходять в анафілактичний шок. Під час лікування пірогенних реакцій легкого і середнього ступеня (підвищення температури тіла на 1 °С, слабкість) слід зігріти хворого (вкрити ковдрою, прикласти грілку до ніг, напоїти гарячим чаєм). У разі появи важких реакцій (підвищення темпе-ратури тіла на З °С, головний біль, біль у попереку тощо), крім зазначених заходів, необхідно увести підшкірно 1 мл 1 % розчину промедолу, 2 мл сульфокамфокаїну підшкірно, 5—10 мл 10 % розчину кальцію хлориду внут-рішньовенне. У разі появи ознак алергічної реакції (свербежу шкіри, кро-пив'янки, набряку шкіри і слизових оболонок, задишки) вводять 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду і 5—10 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти внутрішньовенна, 1 мл 1 % розчину димедролу або 1 мл 1 % розчину супрастину, серцеві препарати внутрішньом'язово.

У разі появи важкої реакції типу анафілактичного шоку (головний біль, задишка, набряк повік, тахікардія, гіпотензія) додатково уводять 1 мл. 1 % розчину промедолу з 1 мл 0,1 % розчину атропіну і 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду підшкірно, 40—60 мл 40 % розчину глюкози, серцеві препарати (корглюкон, строфантин) внутрішньовенне.

У разі порушення правил гемотрансфузії можливі також такі усклад-нення, як повітряна емболія, емболія згустками крові. Щоб запобігти цьо-му, необхідно правильно заповнювати систему, користуватися системами одноразового переливання крові. Не можна переливати кров у тромбовані вени, через гематому.

Особливо небезпечним ускладненням гемотрансфузії є гемотрансфузійний шок. У клінічному лікуванні останнього виділяють такі періоди: гемотрансфузійний шок, олігурія, відновлення діурезу, одужання.

Гемотрансфузійний шок є найранішим періодом гемотрансфузійного ускладнення. Його прояви виникають, як правило, під час трансфузії або після неї. Вони характеризуються розладами кровообігу, гострим внутрішньосудинним гемолізом, порушеннями системи згортання крові. Найранішими клінічними ознаками несумісності перелитої крові є озноб, біль у попереку, збудливість, нестача повітря, ціаноз, тахікардія, зниження арте-ріального тиску. Температура тіла сягає 38—40 °С. У разі несумісності