Догляд за хворим під час і після переливання гемотрансфузійних рідин

Під час і після переливання гемотрансфузійних рідин за хворими вста-новлюють пильний нагляд. Зміна стану хворого, його поведінки або поява будь-яких скарг повинні розцінюватись як перші прояви ускладнення.

Після переливання гемотрансфузійних рідин хворому призначають ліжковий режим протягом 2-х год. Через дві години необхідно виміряти температуру тіла, а при її підвищенні - повторювати вимірювання щогодини протягом 4-х год.

Наступного дня після переливання хворому призначають загальний аналіз крові й сечі.

У післятрансфузійний період важливим є спостереження за сечовиді-ленням, кількістю сечі, її кольором. Поява рожевого або бурого забарвлення свідчить про розвиток гемотрансфузійного ускладнення. Тільки уважний контроль за загальним станом хворого, рівнем артеріального тиску, темпера-турою тіла, кількістю і характером виділеної сечі дає можливість своєчасно виявити початок ускладнення.

Більшість реакцій і ускладнень виникають, як правило, впродовж пер-шої доби. При виникненні посттрансфузійного ускладнення необхідно при-пинити переливання, терміново повідомити лікаря, а він повідомляє адмініст-рацію станції переливання крові.

Документація, пов'язана з переливанням гемотрансфузійних рідин

Служба крові лікувального закладу повинна мати добре налагоджену і своєчасно оформлену документацію. В кожній лікарні наказом головного лікаря призначають медичного працівника (медична сестра, фельдшер), мате-ріально відповідального за облік (отримання, збереження і видачу) гемо-трансфузійних рідин, одноразових систем для переливання, стандартних си-роваток, еритроцитів або уоліклонів для визначення груп крові і резус-належності тощо. У невеликих лікарнях облік гемотрансфузійних рідин може бути доручений головній медичній сестрі лікарні.

Усі гемотрансфузійні рідини, які надходять у лікарню згідно з накладни-ми, реєструють у журналах надходження і видачі. В цих же журналах проводять реєстрацію виданих трансфузійних середовищ за вимогами відділень лікарні Рідини, які бракують (порушення герметичності, бій, згустки тощо), списують за актом

Медичні сестри, яким доручено облік гемотрансфузійних рідин, а також маніпуляційні сестри відповідають за дотримання правильного режиму їх зберігання і реєстрацію температури холодильника в журналі температур-ного режиму зберігання крові та інших рідин

і Кожне переливання крові, її компонентів, препаратів і кровозамінників записують у карту стаціонарного хворого згідно з встановленою формою в "Листку реєстрації трансфузійних рідин" Листок вклеюють у карту стаціо-нарного хворого При його відсутності запис проводять у вигляді протоколу в щоденнику карти стаціонарного хворого або за допомогою штампу, з висвіт-ленням таких даних- 1) дата і час переливання; 2) показання до переливання;

3) метод переливання (шляхи введення, швидкість переливання), кількість пе-релитої рідини; 4) паспортні дані з кожного флакона крові, еритроцитарної маси (прізвище, ініціали донора, група крові, резус-належність, номер флакона або серія препарату, кровозамінника, дата заготовки крові, еритроцитарної маси);

5) результат контрольної перевірки групи крові хворого за системою АВО;

6) результат контрольної перевірки групи крові донора за системою АВО, взятої із флакона; 7) результат проби на сумісність груп крові донора і реци-пієнта за системою АВО; 8) метод і результат проби на сумісність за резус-фактором; 9) результат біологічної проби; 10) підпис лікаря

Запис про кожне переливання гемотрансфузійної рідини виконують та-кож у "Журналі реєстрації переливання трансфузійних рідин" Журнал за-водять у кожному відділенні лікарні, де здійснюють переливання гемотранс-фузійних рідин

Своєчасний і ретельний запис переливання крові та інших рідин дає можливість контролювати дії, роботу медичного персоналу, своєчасно вияви-ти та попередити можливі помилки і порушення при гемотрансфузії.

Ситуаційні задачі.

1. У хворої на дифузний токсичний зоб, яка зайшла у гаряче приміщення, посилились серцебиття, неспокій, слабкість, пітливість, температура тіла під-вищилась до 37,5 °С.

Що повинна зробити медична сестра?

2. Вагітна жінка, яка проживає у гірській місцевості, прийшла в сільську амбулаторію, щоб перевірити стан здоров'я.

Яку пораду слід дати жінці, якщо з боку внутрішніх органів змін не виявлено, вагітність перебігав нормально?

3. Під час огляду школярів Прикарпаття виявлено, що декілька дітей молодших класів відстають від ровесників у фізичному розвитку. Діти гірше засвоюють шкільні предмети, особливо математику.

Якому спеціалісту повинна сказати про це медична сестра?

Яке захворювання можна запідозрити?

4. У хворої на мікседему, якій призначено лікування тиреоїдином, з'явився біль у ділянці серця.

Чи пов'язаний біль у серці з прийманням ліків?

5. Хворий на цукровий діабет після введення інсуліну і легкого сніданку пішов кататись на каток, де знепритомнів. У нього виникли корчі, з рота пі-шла піна.

Яке захворювання виникло у хворого?

Яка невідкладна допомога потрібна хворому?

Еталони відповідей.

1. Медична сестра повинна вивести хвору на свіже повітря або забезпе-чити його доступ до приміщення, відчинивши вікно та двері. У приміщенні необхідно зняти з хворої верхній одяг, увімкнути вентилятор, прикласти хо-лодний компрес до лоба, дати прохолодні напої, краплі валеріани або вало-кордину чи адонізиду, таблетки триоксазину, мікродози розчину йоду. За від-сутності ефекту необхідно покликати лікаря

2. Кожна вагітна жінка, яка проживає в передгір'ї або гірській місцевості, повинна протягом усієї вагітності й вигодовування дитини приймати препарати йоду, по 1 таблетці 2 рази на тиждень

Необхідна термінова консультація лікаря-ендокринолога.

У хворої може бути гіпотиреоз

3 Тиреоідні гормони обумовлюють підвищення обміну речовин, тобто ін-тенсивне споживання кисню тканинами, зокрема, серцевим м'язом, головним мозком. За наявності склерозу вінцевих судин виникає невідповідність між підвищеною потребою міокарда в кисні і його недостатнім надходженням з кров'ю, внаслідок чого виникає біль у ділянці серця.

4. Раптово виникла гіпоглікемічна кома. її виникнення було зумовлене значним споживанням глюкози тканинами (під час катання на ковзанах) на тлі недостатнього надходження вуглеводів і калорій (легкий сніданок).

5. Слід негайно ввести внутрішньовенне концентрований розчин глюкози в дозах, які забезпечують опритомлення хворого. Залежно від концентрації — 10, 20, 40 % відповідно вводять 50—100 мл,