Переломи кісток гомілки трапляються досить часто (близько 10 % усіх переломів) внаслідок прямої і не-прямої травми.

Механогенез т р а в м и .Розрізняють переломи: 1) проксимального кінця кісток гомілки (переломи ви-ростків великогомілкової кістки, головки малогомілко-вої кістки); 2) діафізарні обох кісток гомілки, ізольо-вані однієї із кісток гомілки; 3) кісточок.

Переломи проксимального кінця кісток гомілки. Пе-реломи виростків великогомілкової кістки виникають переважно внаслідок непрямої травми. Є переломи виростків великогомілкової кі-стки без зміщення відламків та із їх зміщенням. Їх зміщення супроводжується по-шкодженням меніска або зв'язок колінного суглоба, а при пошкодженні латерального виростка — перелом головки або шийки малогомілкової кістки, іноді — з по-шкодженням малогомілкового нерва.

Симптоми і діагностика. Під час огляду кінцівка дещо зігнута в колінному суглобі і вісь її по-рушена. При переломі медіального виростка гомілка відхилена всередину, при пошкодженні латерального — назовні. При значному зміщенні одного виростка, а тим більше обох, видно деформацію і припухлість у мета-епіфізарній ділянці. Пальпаторно визначають локальну болючість, балотування надколінка при гемартрозі, па-тологічну бокову рухомість у коліні вирівняної ноги. Активні рухи в коліні через біль неможливі. Рентгено-графічно у двох проекціях уточнюють діагноз.

Лікування. Лікувальна тактика при переломах виростків великогомілкової кістки така ж, як і при пе-реломах виростків стегнової кістки:

1. Пункція гематоми і введення в порожнину колін-ного суглоба 50—60 мл 1 % розчину новокаїну.

2. Фіксація кінцівки гіпсовою пов'язкою від сіднич-ної складки до кінчиків пальців стопи строком на 3— 4 тижні при переломах без зміщення виростка та із збе-реженням конгруентності суглобових поверхонь.

3. Репозиція перелому при зміщенні відламків, для чого використовують: а) одномоментну ручну репозицію (під наркозом) з черезшкірною фіксацією відламків спицями Кіршнера або компресуючими зустрічними спи-цями з опорними кульками і накладенням гіпсової по-в'язки на 3—4 тижні; б) репозицію і лікування за допо-могою системи скелетного витягання на шині Белера або подушках протягом 5—6 тижнів; в) операцію при невдалому вправленні консервативними методами.

Операцію проводять під наркозом. Розріз парапателярний з переходом на гомілку і обов'язковим розкрит-тям порожнини суглоба для ревізії супутніх пошкоджень (меніска, схрещеної зв'язки) і візуального відновлений конгруентності суглобових поверхонь. Якщо є компресія виростка, його піднімають долотом до рівня здорового виростка за Ситенком, а утворений кістковий дефект заповнюють трансплантатом. Фіксують виросток болтом із гайкою, проведеною навиліт, або іншим фіксатором. Накладають на 3—4 тижні гіпсову пов'язку. Після зняття пов'язки чи скелетного витягання прово-дять комплексну відновну терапію (ЛФК, ,щісаж, фізіо-терапевтичне та бальнеологічне лікування).

Дотримуючись основного принципу лікування внутрішньо-суглобових переломів (ранні рухи і пізнє наван-таження), хворим з переломами виростків великогоміл-кової кістки не дозволяють взагалі навантажувати ноги до 2,5 міс. Ходити без милиць дозволяють лише через 3,5—4 міс. У людей фізичної праці працездатність від-новлюється через 5—6 міс.

Діафізарні переломи кісток гомілки Внаслідок прямої травми виникають поперечні і косопоперечні переломи з відламками, а при ударі буфером автомобіля — подвійні переломи кісток гомілки.

Симптоми і діагностика. Перелом обох кісток гомілки виявляється просто; положення кінцівки пасивне, рухи через біль неможливі. Під час огляду видно локальну припухлість, деформацію гомілки через набряк тканин і зміщення відламків, порушення її осі, ротовану назовні стопу. Часто під шкірою виступає гострий центральний відламок, від якого може виникну-ти пролежень. Пальпаторно — локальна болючість, па-тологічна рухомість і хруст відламків.

Ізольований перелом великогомілкової кістки пере-важно в нижній третині не має значного зміщення від-ламків, оскільки непошкоджена малогомілкова кістка є розпіркою, тобто внутрішньою шиною. Масив м'язів не дає можливості її промацати, а при переломі хворі навіть можуть нор-мально ходити, відчуваючи лише локальний біль.

Лікування. При переломах діафізів кісток го-мілки без зміщення відламків накладають гіпсову вікон-часту пов'язку від середньої третини стегна, а при пере-ломах верхньої третини кісток гомілки — від сідничної

складки до кінчиків пальців стопи строком на 1,5—2 міс.

При поперечних перело-мах великогомілкової кіст-ки або обох кісток гомілки із зміщенням відламків про-водять під місцевою анесте-зією (1 % розчином ново-каїну) або наркозом одномоментну ручну репозицію з фіксацією кінцівки вікон-частою гіпсовою пов'язкою при дещо зігнутому коліні (170°) строком на 2,5—3 міс. Використо-вують апаратні методи фіксації відламків стержньовими компресійно-дистракційними апаратами (Костюка, СКІД тощо), які забезпечують можливість рухів у всіх суглобах кінцівки з перших же днів, що скорочує строки лікування.

Ізольований перелом малогомілкової кістки фіксують гіпсовою пов'язкою-тутором і дозволяють хворому хо-дити за допомогою палиці. Працездатність відновлює-ться за 3—5 тижнів.

Хворих з косими, спіральними і осколковими перело-мами великогомілкової кістки або обох кісток гомілки, тобто такими, що мають тенденцію до повторного змі-щення, а також несвіжими переломами, лікують за до-помогою системи скелетного витягання . Змі-щення відламків по довжині усувають витяганням спи-цею Кіршпера (в дузі), проведеною через п'яткову кіст-ку, а всі інші зміщення — боковими коригуючими петля-ми. Індивідуально для кожного хворого дозують вантаж, орієнтуючись на клініко-рентгенологічні ознаки вправлення. Строк перебування на витяганні, як правило, 3— 4 тижні, тобто до утворення первинного мозоля. Потім накладають гіпсову вікончасту пов'язку від середньої третини стегна до кінчиків пальців строком на 1,5—2 міс.

Через 3 міс від дня перелому гіпсову пов'язку знімають. Якщо клінічно і рентгенологічно підтверджу-ють зрощення перелому, то призначають комплекс від-новної терапії, збільшують навантаження на ногу. Ходи-ти без милиць дозволяють через 4—4,5 міс. Працездат-ність відновлюється через 5,5—6