Переломи хірургічної шийки плечової кістки із змі-щенням відламків (як абдукційних, так і аддукційних) вимагають репозиції і надійної фіксації їх аж до зро-щення.

Лікування починають із знеболення, вводячи в місце перелому 20—30 мл 1 % розчину новокаїну або під за-гальним наркозом. Репозицію проводять одномоментно ручним способом або поступово за допомогою системи скелетного витягання.

Вибір методу залежить від характеру перелому і віку хворого. Одномоментну ручну репозицію застосовують при поперечних переломах, оскільки відламки після ре-позиції не мають тенденції до повторного зміщення.

Хворого кладуть на спину так, щоб плече було на краю стола. Помічник здійснює протитягу петлею за пахвову ділянку. Зігнувши руку в лікті до 90°, хірург однією рукою робить тракцію по осі плеча, а другою фіксує ділянку головки і шийки плечової кістки. Після достатнього витягання плече переводять у положення відведення (70—90°) і передньої девіації (30—40°).

Після репозиції накладають задню гіпсову шину, яка прикріплюється від внутрішнього краю протилежної ло-патки до п'ястково-фалангових суглобів. Руку вклада-ють на клиноподібну подушку.

Абдукційний перелом, всобливо у дуже старих лю-дей, які не витримують маси пов'язки, можна лікувати змієподібною пов'язкою або на звичайній косинці, під-кладаючи валик в пахвову ділянку. Під масою кінцівки настає поступове самовправлення перелому. Важливо, щоб у старих людей перелом зрісся. їм цілком допусти-ме незначне функціонально вигідне кутове зміщення (до 10°).

Переломи хірургічної шийки плечової кістки з косою лінією зламу після одномоментної репозиції мають тен-денцію до повторного зміщення, тому в цих випадках слід лікувати системою скелетного витягання. Вправ-лення проводять у ліжку за допомогою балканської ра-ми, стояків Барденгейєра або інших пристроїв. Проте для того щоб хворий не був прикутий до ліжка і зміг себе обслуговувати, лікування скелетним витяганням проводять на стандартній торакобрахіальній шині Ситенка, ЦІТО або на шині, виготовленій індивідуально з драбинчатих шин Крамера, яка надійно утримує кінців-ку в заданому положенні.

Після анестезії ділянки перелому хворого садовлять на стілець, руку відводять на 90°. Індивідуальну торакобрахіальну пов'язку виготовляють із шин Крамера за довжиною плеча, передпліччя і відстані від пахви до крила клубової кістки, накладають на грудну клітку гіпсовий корсет. Після 4—5 шарів гіпсової пов'язки на грудну клітку накладають і загіпсовують торакобрахіальну шину в такому положенні, щоб відведення плеча було 90°, передня девіація його — 30°. Зовнішню рота-цію здійснюють таким чином, щоб відведений перший палець кисті був скерований на перенісся. Шину вимо-щують ватною підкладкою.

Після затвердіння корсета повторно роблять анесте-зію ділянки перелому, а також з обох боків ліктьового відростка — місць проведення спиці. Спицю Кіршнера проводять перпендикулярно до осі кістки через основу ліктьового відростка і закріплюють з натягом у дузі. Витягання здійснюють за допомогою еластичної гумової трубки або пружини, яку фіксують одним кінцем до ду-ги із спицею, другим — до шини.

Репозиція відламків настає поступово, тому цей ме-тод лікування є найбільш щадним. Контроль за дина-мікою вправлення здійснюють пальпаторно, вимірюван-ням і рентгенологічно. В разі потреби бокову корекцію відламків роблять за допомогою ватно-марлевих пелотів, а потім пригіпсовують плече до шини у правильно-му положенні.

Через три тижні, тобто після утворення первинного кісткового мозоля, скелетне витягання знімають. Рука залишається на торакобрахіальній шині ще 2—3 тижні.

Хворому рекомендують за цей час розробляти рухи в суглобах. Коли хворий зможе активно піднімати руку, що вказує на зрощення кісток, тоді торакобрахіальну шину скидають. Проводять реабілітаційне лікування. Середній термін непрацездатності 8—10 тижнів.

При інтерпозиції м'яких тканин і невдалому вправ-ленні відламків хірургічної шийки плечової кістки роб-лять остеосинтез.

Переломи великого і малого горбків плечової кістки. Найчастіше трапляються ізольовані переломи великого горбка плечової кістки.

Механогенез перелому майже типовий — непряма травма, яка спричинює відривний перелом, що виникає під час вивиху плеча. Внаслідок надмірного на-тягу м'язів (mm. supraspinous, infraspinatus, teres miякі прикріплюються до великого горбка, останній відривається на рівні своєї основи і може зміщуватись вгору внаслідок скорочення цих м'язів.

Симптоми і діагностика. Під час огляду інколи можна помітити припухлість, хворий утримує плече у вимушеному положенні — приведеним. Активні рухи в плечовому суглобі обмежені, а відведення плеча неможливе через біль. Пальпаторно визначається міс-цевий різкий біль. Пасивні рухи обмежені, особливо ро-таційні. Зовнішня ротація також обмежена внаслідок рефлекторного скорочення підлопаткового м'яза, який прикріплюється до малого горбка, а внутрішня ротація викликає різкий біль у місці перелому, що є найбільш характерним симптомом пе-релому великого горбка.

Рентгенологічно уточню-ють наявність перелому і ступінь зміщення горбка. При переломах без зміщен-ня іноді навіть важко ви-значити лінію перелому на передній рентгенограмі, то-му роблять ще тангенційну ренгенограму з виведенням великого горбка. Таку проекцію слід використовувати для диференціації перелому горбка з субдельтовидним вапняковим бурситом (bursitis calcarea).

Лікування. При відривному переломі великого горбка, незалежно від зміщення, лікування проводять за допомогою відвідної пов'язки, бажано торакобрахіальної, яка забезпечує розслаблення м'язів, що прикріп-люються до нього, і стикування відламків між собою. Відведення плеча повинно бути не менше 90° при зов-нішній ротації його на 50—60°. Щоб створити кращі умо-ви для зрощення, плече пригіпсовують циркулярно до шини, залишаючи вільним передпліччя і кисть для лі-кувальної фізкультури.

При переломах без зміщення горбка пов'язку зні-мають через 2—3 тижні, а при його зміщенні — через 6—8 тижнів. Призначають комплексне відновне лікуван-ня. Строк непрацездатності відповідно 2,5 і 3—4 міс. При відривному переломі горбка, який виникає при пе-редньому вивиху плеча,