Тому єдиним надійним за-собом стало оперативне лікування хворих з переломами шийки стегнової кістки. Це металоостеосинтез трилопа-тевим цвяхом Сміт-Петерсена або його модифікаціями (ЦІТО), а також компресуючим фіксатором Сеппо , що в 87,7 % випадків (В. Ф. Трубников) дає зрощення перелому. Скелетне витягання за стегно за-стосовується лише як підготовка до операції. Внутрішньокісткова фіксація відламків виключає біль в пере-ломі, хворі стають активними в ліжку, на другий день після операції сідають, що попереджає можливі усклад-нення (пролежні, пневмонію), від яких хворі гинуть. Протипоказанням до операції може бути не вік хворого, а його загальний стан — старечий маразм, тяжкі соматичні захворювання, при яких оперативне втручан-ня загрожує життю хворого. В таких випадках прово-дять симптоматичне лікування з розрахунком на псевдоартроз.
Є відкритий (з розкриттям порожнини суглоба) і за-критий остеосинтез перелому шийки стегнової кістки. Відкритий остеосинтез дуже тяжка і травматична опе-рація, тому у більшості хворих похилого віку застосо-вують щадну операцію — закритий остеосинтез.
Оптимальним строком проведення закритого остеосинтезу вважають перші 3 доби, які використовують для обстеження і підготовки хворого до операції. Відклада-ти операцію небезпечно, оскільки це загрожує виникнен-ням ускладнень і протипоказань.
Операцію проводять у спеціальному положенні хво-рого на ортопедичному столі під перидуральною або місцевою анестезією, вводячи 1 % розчин новокаїну в порожнину кульшового суглоба і підвертлюжну ділянку. Якщо репоновані скелетним витяганням відламки змістились при перекладанні хворого на операційний стіл, то вправляють їх одномоментно за Лідбеттером. Помічник фіксує руками таз, а хірург витягує по осі стегно, зігнуте до 90°, ротує його максимально всереди-ну і в ротованому положенні вирівнює і одночасно від-водить на 25—30°. У такому положенні фіксують обидві нижні кінцівки до підстопників ортопедичного стола. Вставляють два портативні рентгенапарати для контро-лю за якістю репозиції відламків і перебігом метало-остеосинтезу у двох проекціях.
Метод закритого остеосинтезу постійно вдосконалю-вався. Є багато технічних засобів і прийомів (Белера, Груци, Каплана, Клімова, Озерова та ін.), які націлені на проведення напрямної спиці в шийку стегнової кіст-ки, фіксації відламків цвяхом, попередження можливих під час операції і після неї ускладнень і скорочення часу операції.
Недоліком апаратів — напрямників спиці, на яку на-саджують порожнистий тригранний цвях, є те, що для їх застосування слід робити досить великий розтин тка-нин у підвертлюжній ділянці, а тривалість операції (3 год і більше) загрожує можливим нагноєнням рани. Тому в умовах районних лікарень широко викори-стовують найбільш простий спосіб (Белера)—прове-дення 2—3 напрямних спиць через рану в підвертлюжній ділянці або черезшкірно без розтину тканин, з яких за рентгенограмою вибирають одну найбільш правильно розміщену в шийці. За І. Л. Зайченком, розтин тканин завдовжки з діаметр цвяха роблять безпосередньо перед його вбиванням.
Напрямну спицю проводять на 7—8 см нижче від верхівки вертлюга з такого розрахунку, щоб цвях про-йшов через обидва відламки шийки під більшим кутом, ніж шийково-діафізарний, з опорою на шпору Меркеля (дугу Едемса) і зайшов до центра або верхнього кінця головки стегнової кістки. Таке положення цвяха сприяє стабільності остеосинтезу і вбиванню репонованих від-ламків, особливо при поперечних переломах шийки з ку-том, який за Пауелсом перевищує 30°.
Після операції хворим рекомендують сідати в ліжку, призначають дихальну гімнастику, ЛФК, масаж кінці-вок. Після зняття швів дозволяють вставати і ходити на милицях, не навантажуючи кінцівки протягом 2,5— З міс. Якщо відламки фіксовані цвяхом при сприятли-вому вальгусному відхиленні периферичного відламка, навантаження дозволяють через 2—3 тижні після опе-рації.
При базальних переломах шийки стегнової кістки під час операції фіксацію відламків здійснюють трилопатевим цвяхом, але з обов'язковою накладною пластинкою до цвяха, щоб укріпити вертлюжну ділянку і застерегти у післяопераційному періоді від перелому на рівні цвяха послабленого великого вертлюга. Таку ж фіксацію забезпечує і фіксатор Бакичарова.
Операцію проводять під перидуралькою або місцево[о анестезією із застосуванням нейролептичних засобів. Хворого вкладають на ортопедичний стіл і зіставляють-відламки так, як і під час попередньої операції. Дов-жина розтину тканин у підвертлюжній ділянці по боко-вій поверхні стегна залежить від довжини ніжки фікса-тора Бакичарова або пластинки-накладки до трилопа тевого цвяха ЦІТО. Під контролем рентгенографії (чи РЕОП) і напрямної спиці вбивають цвях у шийку стег-нової кістки, прикріплюючи до нього пластинку, як шурупами фіксують надокісно до діафізу. Таким чином міцно фіксують відламки з відновленням шийково-діафізарного кута (125—130°). Рану зашивають.
У перші дні після операції хворі в ліжку активи; сідають і навіть опускають ноги. Все лікування спрямоване на профілактику ускладнень. Через 2—3 тижн. хворі починають ходити на милицях, не навантажуючи ноги до 2,5 міс.
Інкурабельні хворі (старечий маразм, тяжкі сома-тичні захворювання) підлягають симптоматичній терапії.
Ускладнення при лікуванні з приводу перелому ший-ки стегнової кістки виникають при субкапітальних і трансцервікальних переломах під час операції внаслі-док методичних і технічних помилок. Тому оперувати повинні кваліфіковані спеціалісти.
Розрізняють ускладнення ранні післяопераційні (не-стабільна фіксація, яка вимагає додаткової іммобіліза-ції гіпсовим тутором Лоренця або тривалішого перебу-вання в ліжку; запалення і нагноєння рани, які усува-ють за принципами загальної гнійної хірургії, а при неефективності видаляють цвях як стороннє тіло, що підтримує інфекцію )та пізні (міграція цвяха, яка ви-магає глибшого введення або повторного остеосинтезу із застосуванням кісткового трансплантата; асептичний некроз головки, при якому застосовують ендопротезування; незрощення відламків і псевдоартроз, коли для лі-кування використовують різні види відновних або ре-конструктивних операцій, а у хворих похилого віку — ендопротезування).
Вертлюжні переломи стегнової кістки (через- і міжвертлюжні переломи) на відміну від пере-ломів шийки стегнової кістки мають позитивну травма-тологічну характеристику. Велика площа