Лікування. При переломах стегнової кістки дуже важливо надати хворому якісну першу допомогу щоб попередити погіршення його загального стану. Для цього вводять внутрішньовенно 2 мл 1 % розчину промедолу (для негайного анальгезуючого ефекту), а в місце пере-лому — 40—60 мл 1 % розчину новокаїну. Кінцівку фіксують шиною Дітеріхса або чимось із підручних за-собів з обов'язковою іммобілізацією двох сусідніх сугло-бів. Якщо є шок, налагоджують через підключений у вену катетер краплинне вливання протишокових рідин.

В умовах стаціонару лікар оцінює загальний стан хворого і в разі потреби продовжує протишокову тера-пію, до якої входить накладання системи скелетного витягання на шині Белера. Скелетне витяган-ня накладають за дистальний метаепіфіз при переломах верхньої і середньої третин стегнової кістки, за горбистість великогомілкової кістки — при переломах нижньої третини. Незважаючи на характер перелому і ступінь зміщення відламків, спицю проводять під місцевою ане-стезією 1 % розчином новокаїну.

У дітей при підокісних переломах під наркозом ви-рівнюють вісь кістки. Щоб досягти репозиції відламків при переломі стегнової кістки, слід максимально роз-слабити м'язи, тобто зрівноважити натяг м'язів-антаго-ністів і дотримуватись основного принципу репозиції — зіставити осі периферичного відламка і центрального. Тому при переломах верхньої третини стегнової кістки кінцівку максимально відводять і згинають у кульшо-вому суглобі.

Стандартна шина Белера, розрахована на середньо-фізіологічне положення кінцівки (кут 135°), придатна для лікування хворих з переломами середньої третини стегнової кістки. Для лікування з приводу переломів верхньої і нижньої третин запропоновано спеціальні ши-ни з телескопічних трубок, регулюванням яких можна досягти необхідних кутів згинання у суглобах кінцівки. Але оскільки функціональні керовані шини (Богданова, Чакліна, Шулутка, Сольмана та ін.) медичною промис-ловістю поки що не випускаються, для вправлення пере-ломів верхньої третини стегнової кістки застосовують систему із балканських рам, відповідно вимощують ши-ну Белера або використовують подушки для створення необхідного кута згинання у кульшовому суглобі за Ситенком.

Це стосується і лікування хворих з переломами стег-нової кістки в нижній третині: гомілку в шині Белера опускають і не застосовують підстопника, щоб більше розслабити литковий м'яз. Чим нижчий перелом стег-нової кістки, тим нижче опускають гомілку, іноді до ку-та 90°. Якщо відламок згинанням гомілки не виводиться, доцільно застосувати подвійне скелетне витягання: основне — за горбистість великогомілкової кістки, репо-нуюче — за периферичний відламок. Спосіб репозиції низьких переломів стегнової кістки скелетним витяган-ням у положенні на животі надто тяжкий для хворого, і тому його не застосовують.

Вантаж для усунення зміщення відламків у довжину, тобто для витягання по осі стегна, дозується індивіду-ально, починаючи з мінімального, що залежить від маси сегмента і сили м'язів. На гомілку кладуть манжеткове витягання вантажем 3—4 кг з деротаційним підстопником. Зміщення під кутом і в ширину усувають боковими коригуючими тягами за допомогою петель. Ступінь ре-позиції відламків визначають візуально, пальпаторно і порівняльним вимірюванням довжини сегмента. Рентге-нологічний контроль проводять лише тоді, коли вважа-ють, що перелом за клінічними ознаками репоновано. Зайве опромінення хворого недопустиме.

Як правило, репозиції і стабілізації відламків дося-гають у перші 2—4 дні, тобто на стадії дрібноклітинної інфільтрації. Будь-яка корекція відламків на стадії ди-ференціації клітин і пізніше веде до порушення репаративного остеогенезу і сповільненого зрощення.

Відомий спосіб одномоментної репозиції поперечних переломів стегнової кістки скелетним витяганням із за-стосуванням відразу великих вантажів. Не відходячи від хворого, відламки зіставляють і відразу ж змен-шують вантаж до мінімального. Однак цей спосіб тяж-кий для хворого, дуже відповідальний для лікаря, не завжди ефективний і тому не використовується.

З перших днів перебування хворого на витяганні про-водять ЛФК, рекомендують рухи в гомілково-стопному суглобі, пальцями стопи, надколінком. Функціональне лікування сприятливо позначається на репаративному процесі і швидкому відновленні рухів у суглобах. Строк перебування на витяганні індивідуальний — у середньо-му 1,5—2 міс. Після утворення кісткового мозоля, який визначається клінічно і рентгенологічно, проводять ма-саж м'язів стегна. Якщо хворий зможе підняти ногу, звільнену від вантажу, скелетне витягання припиняють і замінюють манжетковою дисциплінуючою тягою (2— З кг). Через 2,5—3 міс дозволяють ходити на милицях, дозовано навантажуючи ногу. Працездатність відновлює-ться через 5—7 міс після травми.

Якщо рентгенологічно виявляють недостатньо вира-жений мозоль, після скелетного витягання накладають на 1—1,5 міс гіпсову кокситну пов'язку для попереджен-ня можливого вторинного кутового зміщення (галіфе). Після зняття пов'язки проводять відновну терапію.

Крім загальноприйнятих показаннями до оперативно-го лікування для всіх переломів вважають поперечні і косі переломи стегнової кістки з незначною площею стикування, при яких відламки важко репонуються: мають тенденцію до зміщення. Металоостеосинтез прн закритих переломах стегнової кістки проводять у пла-новому порядку після виведення хворого із тяжкого стану. Для цього використовують різні види фіксаторі з залежно від рівня перелому. При переломах середньої третини стегнової кістки найбільш стабільної фіксації досягають за допомогою стержня ЦІТО або Кінчера відповідного діаметра, верхньої третини — за допомогою фіксатора-штопора Сіваша, компресуючо-го цвяха-гвинта Крупка, фіксатора Фішкіна.

При переломах у нижній третині стегнової кістки у зв'язку з поступовим розширенням кістково-мозкової порожнини викори-стовують стержні Богданова або ЦІТО, які вбивають інтрамедулярно з боків виростків. Більш міцної фікса-ції досягають застосуванням різних видів накісткових пластинок, у тому числі з компресуючими пристосуван-нями (Клімова, Воронцова, «АО») або блокуючим стерж-нем Рубленика. Опера-цію проводять під наркозом або перидуральною анестезією. Розрізом по зовнішній поверхні стегна з розшару-ванням м'язів оголюють відламки. В кістково-мозкову порожнину центрального відламка вбивають ретроградно стержень, який при зігнутому і приведеному стегні виходить у надвертлюжну ділянку. В місці виходу стержня розтинають шкіру (2—3 см) і цвях вбивають доти, поки