Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи

Рентгенологічне дослідження сечовидільної системи поділяють на дві групи: безконтрастні методи і методи із за-стосуванням штучного контрастування.

До безконтрастних методик належать просвічування і оглядова рентгенографія. Просвічування при захворюван-нях нирок і сечовивідних шляхів застосовується рідко, а при поєднанні цього методу з контрастними методиками інформативність дослідження збільшується.

Оглядова рентгенографія дає змогу виявити конкремен-ти у нирках і сечовивідних шляхах. Рентгенограму вико-нують у положенні хворого на спині, касету розміром 24 X Х30 см або 30Х40 см укладають під хворим. Під час знім-ка потрібно додержувати малої експозиції, при цьому обстежуваний не повинен дихати.

Якщо рентгенологічне дослідження сечовидільної си-стеми виконують у плановому порядку, то хворого потрібно готувати старанно. Протягом 2—3 днів перед дослідженням йому призначають дієту, що позбавляє газоутворення. Здебільшого рекомендують супи — гречаний, вівсяний, овоче-вий, м'ясні бульйони, каші, сир, відварне м'ясо, чай без цукру. Напередодні дослідження о 18 год. дають олійне проносне, а через 2 год. після вечері ставлять високу очисну клізму, до якої добре додавати 10 мл настойки валеріани, за 1,5—2 год. перед рентгенографією знову повторюють клізму. Рентгенографію виконують вранці, натщесерце. При схильності до газоутворення у процесі підготовки застосо-вують таблетки карболену або ментол з настойкою валеріа-ни по 20 крапель 3 рази на день.

Після оглядової рентгенографії здійснюють контрастну, урографію — метод рентгенологічного дослідження сечової системи, заснований на вибірній здатності нирок виділяти введені в кров йодовмісні рентгеноконтрастні речовини (тріомбраст або аналогічні зарубіжні препарати верографін, урографін).

Урографія нині є поширеною і високоінформативною методикою, що дозволяє вивчити анатомічну будову і функціональний стан сечовидільної системи.

Підготовка хворого до урографії полягає в старанному очищенні кишок і запобіганні газоутворенню. Крім того, потрібно пам'ятати про необхідність зменшити розведення контрастної речовини сечею. Для цього слід провести деяке обезводнювання організму. Хворому рекомендують за 1-2 дні до дослідження різко обмежити, а за 12—18 год. припинити прийом рідини. Як правило, потрібно визначити індивідуальну чутливість обстежуваного до йоду. Дослі-дження проводять натщесерце.

Після оцінки за оглядовим знімком підготовленості ки-шок внутрішньовенне вводять рентгеноконтрастну речовину

3 розрахунку 1 мл 76 % тріомбрасту на 1 кг ваги хворого. Найкраща якість і достовірність діагностики буває, коли рентгенографію проводять під контролем рентгенотелевізійного просвічування з вибором оптимального часу і про-екції знімків. Знімки роблять через 20—ЗО хв., а за пока-заннями і через 3—6 і навіть через 24 год.

Резервні можливості нирок встановлюють з допомогою фармакоурографії, коли через 20 хв. після введення рент-геноконтрастної речовини внутрішньовенне на ізотонічному розчині вводять 40 мг фуросеміду, що виявляє приховані порушення уродинаміки.

Цистографія — рентгенологічне дослідження сечівника з штучним контрастуванням. Цей метод дозволяє діагно-стувати анатомічні аномалії сечівника, його дивертикули, сечові камені, пухлини, захворювання передміхурової за-лози тощо. Підготовка до цистографії полягає в очищенні прямої і низхідної частин сигмовидної кишки та макси-мальному спорожненні сечівника.

Користуються висхідною (ретроградною) цистографією і низхідною, яка є завершальним етапом контрастної урографії.

При висхідній цистографії у сечівник з допомогою ка-тетера вводять 150—300 мл 10—30% розчину тріомбрасту, йодаміну, верографіну. Однак висхідна цистографія не завжди дозволяє одержати зображення невеликих пухлин та малоконтрастних каменів. Тоді вдаються до газової ци-стографії—до сечівника вводять 150—200 см3 вуглекислого газу, закису азоту або кисню. Іноді застосовують і подвійне контрастування, коли до міхура вводять 15—20 мл трийодистого калію, а потім до 200 см3 газу. Після цього роблять серію знімків у період заповнення сечівника і в період його спорожнення, коли створюються умови для ви-явлення уражень стінок міхура.

При низхідній цистографії рентгенографію сечівника виконують після його оптимального заповнення контрастованою сечею, виділеною нирками.

Висхідна (ретроградна) пієлоуретрографія полягає в тугому заповненні контрастною речовиною ниркових мисок і сечоводу.

Підготовка хворого така ж, як і перед оглядовою рент-генографією сечовивідних шляхів. Заповнення миски і сечовода здійснюють з допомогою катетеризаційного цисто-скопа, призначеного для катетеризації сечоводів. Особливої підготовки до цистоскопії не потрібно, однак при наявності хронічного запального процесу в уретрі або передміхуровій залозі слід провести протизапальне лікування, щоб запо-бігти загостренню патологічного процесу. Перед досліджен-ням хворого укладають на гінекологічне крісло або на рентгенологічний стіл. Ноги, лобкову ділянку і промежину накривають стерильною . білизною, залишаючи відкритим статевий член у чоловіків і статеву щілину в жінок. Після цього вводять катетеризаційний цистоскоп і під контролем оптичної системи направляють катетер у сечовід. Розчин контрастної речовини, підігрітий до температури тіла, вво-диться шприцом у сечовивідний катетер. Препарат вводять повільно, при цьому лікар стежить за відчуттями і станом хворого. Якщо в ділянці нирок з'являється біль, маніпуля-цію потрібно припинити і відновити після його зменшення. Кількість розчину контрастуючої речовини для заповнення миски однієї нирки не перевищує 10—12 мл. Знімки слід робити після тугого заповнення миски і сечовода. Критерієм тугого заповнення є відчуття слабкого болю в ділянці нирки, що заповнюється.

Проведення ретроградної пієлографії може супрово-джуватись побічними явищами або ускладненнями у ви-гляді виражених больових відчуттів, дизуричними розла-дами, нудотою і підвищенням температури тіла, пов'язани-ми з подразненням стінок сечовивідних шляхів, токсичною дією контрастної речовини, а також загостренням хроніч-ного запального процесу. Щоб запобігти цим явищам, по-трібно виконувати катетеризацію під місцевою анестезією. Для цього в уретру вводять 10 мл теплого розчину 5 % новокаїну, після чого на статевий член під головкою накла-дають на 10 хв. спеціальний затискач. Крім того, в порядку підготовки до дослідження рекомендують проводити про-тизапальне лікування і старанно перевіряти індивідуальну чутливість хворого до рентгеноконтрастних речовин.