2. Система, яка складається з двох банок: банка для зби-рання ексудату і банка, яка служить гідравлічним затвором.

3. Система, яка складається з трьох банок: банка для контролю відсмоктування, банка, яка служить гідравліч-ним затвором, банка для збирання ексудату.

Один з отворів першої банки з'єднаний з отвором у бан-ці, що служить гідравлічним затвором, другий — з електровідсмоктувачем, що утворює від'ємний тиск, через третій отвір проходить довга трубка, яка занурена на 20 см у рі-дину, що знаходиться у банці. При зниженні тиску нижче ніж —20 см вод. ст. (—60,22 кПа) через опущену в воду трубку почне надходити атмосферне повітря і тиск підви-щиться до —20 см вод. ст. (—60,22 кПа).

При відсутності манометра та системи, яка його може замінити, не рекомендується відсмоктувати плеврального випоту більше ніж 1500 мл, бо це може призвести до усклад-нень. Якщо відсутня система для відсмоктування ексудату, незначну кількість рідини можна усунути за допомогою шприца Жане.

Видалити повітря з плевральної порожнини можна за допомогою шприца Жане або система для -відсмоктування, яка складається з двох банок, з’єднаних з електровідсмоктувачем. Банка, що безпосередньо зв'язана з хворим, призна-чена для створення в ній від'ємного тиску —20 см вод. ст. (—о0,22 кПа). Друга банка являє собою апарат Боброва з рідиною, рівень якої знаходиться вище отвору довгої труб-ки, що йде до першої банки. Ця ємкість являє собою «за-мок», який запобігає зворотному надходженню повітря в плевральну порожнину.

Ускладнення при проведенні плевроцентезу

1. Різке зниження артеріального тиску, яке пов'язане з реакцією на біль, виглядом крові з проведенням процедури тощо. Хворий стає блідим, млявим, Шкіра покривається холодним потом, у нього може бути озноб.

Перша допомога: плевроцентез припиняють, хворого вкладають у ліжко, ніжний кінець якого піднімають, уво-дять розчин кордіаміну підшкірно.

2. Поява, вазовагального рефлексу який розвивається внаслідок подразнення листків плеври при її проколі. Ха-рактеризується рідким пульсом слабкого наповнення, зни-женням артеріального тиску.

Перша допомога: плевроцентез припиняють, хворого вкладають у ліжко, йому вводять 1 мл 0,1 % розчину атро-піну підшкірне або внутрішньом'язово.

3. Пневмоторакс. Розвивається внаслідок неправильного виконання маніпуляції, коли плевральна порожнина сполучається з атмосферою. Якщо голкою ушкоджується віс-церальна плевра, повітря потрапляє у плевральну порожни-ну з альвеол легенів.

4. Інфікування плевральної порожнини трапляється при порушенні правил асептики та антисептики.

5. Гемоторакс розвивається внаслідок ушкодження між-реберної артерії.

6. Колапс настає при видаленні з плевральної порожнини значної кількості рідини, що призводить до швидкого змі-щення органів середостіння у хворий бік.

7. Проникнення голки в черевну порожнину і ушкоджен-ня печінки, кишок, селезінки.

8. Інфікування м'яких тканин грудної клітки.

Лапароцентез — проколювання черевної стінки за допо-могою троакара, яке виконується з діагностичною або лікувальною метою (дослідження та видалення вільної! рідини з черевної порожнини).

Для проколу черевної стінки треба мати троакар діа-метром 3—4 мм з гостроконечним мандреном, дренажну гумову трубку довжиною до 1 м, затискач, шприц ємкістю 5—10 мл, 0,25 % розчин новокаїну, посудину для збирання асцитичної рідини, стерильні пробірки, перев'язний матеріал, ватні тампони, пінцет, шкірні голки, шовний матеріал, скальпель, лейкопластир.

Лікар і медична сестра, яка йому асистує, надягають шапочки, маски. Руки обробляють, як перед хірургічною операцією, надягають стерильні гумові рукавички.

Необхідно забезпечити повну стерильність троакара, трубки і всього інструментарію, який стикається зі шкірою. Пункцію проводять уранці, краще в процедурному кабінеті або перев'язочній. Напередодні хворий спорожнює кишки, сечовий міхур, Положення хворого під час процедури сидячи, а при тяжкому стані — лежачи на правому боці.

За ЗО хв. до дослідження вводять 1 мл 2 % розчину про-медолу, 1 мл 0,1 % розчину атропіну підшкірне для премедикації.

Перед пункцією треба переконатися в наявності рідини в черевній порожнині

Після дезинфекції місця проколу проводять інфільтра-ційну анестезію передньої черевної стінки, парієтальної очеревини Прокол роблять по середній лінії живота на одна-ковій відстані від пупка та лобкової кістки або по внутріш-ньому краю лівого прямого м'яза живота Шкіру в місці проколу зсувають лівою рукою назовні, щоб зменшити шар підшкірної основи, а правою вводять троакар Інколи перед введенням троакара шкіру трохи надрізують скальпелем. Після проникнення троакара в черевну порожнину його мандрен виймають, і рідина починає вільно витікати Беруть декілька мілілітрів рідини для аналізу і роблять мазки, по-тім на троакар насаджують гумову трубку і рідина витікає в таз.

Треба знати, що випускати рідину потрібно1лпротягом 5 хв.) 3 цією метою на гумову трубку періодично накладають затискач Якщо видалення рідини припинило-ся внаслідок закриття внутрішнього отвору троакара нет-лею кишки, обережно натискують на черевну стінку, при цьому кишка зміщується і рідина знову продовжує виті-кати

За час видалення рідини відбувається різке зменшення внутрішньочеревного тиску. Для профілактики цього усклад-нення під час видалення рідини медична сестра щільно стягує живіт широким рушником нижче місця проколю-вання.

Після видалення рідини троакар виймають, на шкіру в місці пункції накладають шви (або її щільно заклеюють стерильним тампоном з клеолом), давлячу асептичну по-в'язку, кладуть на живіт міхур з льодом, призначають суворий постільний режим Ведуть спостереження за хворим 1 після проведення пункції з метою раннього виявлення ві-рогідних ускладнень Серед ускладнень при лапароцентезі слід відзначити такі: флегмона стінки живота внаслідок порушень правил асептики