Пошкодження кісток, черепа

Переломи кісток черепа трапляються досить часто і складають 10% від загальної кількості переломів Розрізняють переломи склепіння і основи черепа Часто при травмах вони поєднуються За характером розрізняють тріщини, осколкові і дірчасті переломи (в основному при вогнепальних пора-неннях) Переломи кісток черепа поділяють на закриті і відкриті, при ос-танніх пошкоджуються шкірні покриви.

Переломи склепіння черепа. Переломи можуть бути повними, коли пошкоджується вся товща кістки, і неповними, коли ламається тільки зовні-шня або внутрішня пластинка черепа При осколкових переломах чи по-шкодженні внутрішньої пластинки склепіння може травмуватись тверда моз-кова оболонка або сама речовина При закритих переломах склепіння чере-па діагностика пошкодження утруднена Локально утворюється гематома без чітких меж, пальпаторно перелом можна виявити тільки при значних деформаціях черепа При відкритому переломі під час хірургічної обробки рани можна встановити його характер

Клінічні ознаки Основні ознаки як відкритих, так і закритих переломів склепіння черепа досить своєрідні Інколи спостерігається короткочасна втрата свідомості, головний біль Виникнення загальномозкових і вогнищевих симп-томів залежить від пошкоджень ділянок мозку і наявності супровідного стру-су, забою чи його стиснення При відкритих переломах склепіння діагноз встановлюють на основі огляду ран, наявності тріщин, кісткових уламків При закритих переломах кісток склепіння виявляють гематому, інколи можна виз-начити рухомість кісткових відламків, вдавлення кісток Точніше перелом кісток склепіння можна виявити при рентгенологічному дослідженні

Лікування При закритих переломах склепіння черепа і відсутності внутрішньочерепного крововиливу лікування проводять за такою ж схемою, як при забої' головного мозку При наданні медичної допомоги потерпілим з відкритими переломами на місці пригоди необхідно провести первинну об-робку рани, накласти асептичну пов'язку на рану і госпіталізувати хворого в нейро- або хірургічне відділення При транспортуванні хворого його голову необхідно укласти на ватно-марлевий круг, шину Єланського або спеціально сконструйовані сітчасті крамеровські шини В хірургічному відділенні про-водять первинну хірургічну обробку і ревізію рани При вдавлених перело-мах проводять трепанацію черепа, ревізію тканин мозку, видалення гематоми, сторонніх тіл.

Переломи основи черепа. Виникають при падінні з висоти на голову або ноги, ударах по голові. При цьому досить часто відбувається пошкоджен-ня не тільки кісток основи черепа, а й скроневих, орбітальних, кісток носа та ін Якщо перелом локалізується у середній мозковій ямці, тріщина може про-довжуватись на піраміду скроневої кістки; задній черепній ямці - на великий потиличний отвір. Розрізняють переломи: 1) передньої черепної ямки; 2) середньої; 3) задньої. При переломах основи черепа часто пошко-джуються черепномозкові нерви - слуховий, лицьовий, відвідний, окоруховий.

Клінічні ознаки. Стан хворого, як правило, тяжкий. Для діагностики мають значення анамнез, наявність кровотечі та крововиливів.

При пошкодженні передньої черепної ямки з'являються крововиливи в ділянці оч-них орбіт, повік, "симптом окулярів", можуть бути носові кровотечі. При пошкодженні ос-нови черепа в ділянці середньої і задньої че-репної ямки виникають крововиливи в ділянці горла і кровотеча з вух. При пошкодженні задньої черепної ямки - крововиливи і "синці" в ділянці соскоподібних відростків.

Інколи спостерігають витікання спинно-мозкової рідини (ліквору) з вух і носа. Мо-жуть виникати явища менінгізму (ригідність потиличних м'язів) за рахунок пошкоджен-ня мозкових оболонок. При переломах осно-ви черепа досить часто виникають великі по-шкодження мозкової тканини, що стає при-чиною смерті хворого.

Лікування. Переломи основи черепа переважно лікують консервативно за таким самим принципом, що і струс головного моз-ку. При кровотечах з слухового проходу і носа не рекомендують їх промивати і очища-ти. Тампонаду носа слід проводити тільки при сильних кровотечах. Зовнішній слуховий прохід тампонують сухою або змоченою в антисептичному розчині марлею. При появі та наростанні загальномозкових симптомів проводять спинномозкову пункцію з видален-ням 2-3 мл ліквору.

Проникаючі поранення голови

Проникаючі поранення голови є найтяжчими, оскільки вони пов'я-зані з ушкодженням мозкових оболонок і речовини мозку. Основною при-чиною такого ушкодження голови є вогнепальні поранення (рис 181). Розрізняють наскрізні та сліпі поранення стовбура і глибоких відділів мозку, які часто стають смертельними.

Клінічні ознаки. Основною ознакою проникаючого поранення голови є втрата свідомості, тривалість якої може бути різною - від декількох хвилин до декількох діб

Поряд із цим, у потерпілих може вини-кати блювання, психомоторне збудження, брадикардія, зниження артеріального тиску та ін. При непритомному стані потерпілого особливу увагу слід приділити стану рани, виділенням з неї (кров, спинномозкова ріди-на). Необхідно оглянути зіниці - визначити їх величину, форму, реакцію на світло. Відсутність рогівкових рефлексів і блукан-ня очних яблук ("плаваючий" погляд) свідчить про зміни в ділянці стовбурових структур мозку.

Лікування Потерпілі з проникаючими пораненнями голови підлягають госпіталізації в хірургічні або нейрохірургічні відділення. При наданні пер-шої медичної допомоги всі заходи повинні бути спрямовані на попереджен-ня попадання крові, спинномозкової рідини, блювотних мас у дихальні шляхи, для чого пораненого або його голову повертають на бік. На рану наклада-ють асептичну пов'язку, вводять знеболювальні, протишокові (реополіглюкін, реоглюман, 40% розчин глюкози та ін.).

Після операції поранені підлягають ліжковому режиму протягом 21 дня Для профілактики інфекційних ускладнень призначають антибіотики широ-кого спектра дії, краще цефалоспоринового ряду (клафоран, цефамізин, мефоксин, тієнам) Призначають серцеві засоби (дигоксин, строфантин, корглікон) внутрішньовенне 40 мл 40% розчину глюкози, вітаміни

Особливості догляду за хворими з черепномозковою травмою

Хворі з черепномозковою травмою відносяться до тяжких, їм потрібна максимальна увага протягом дня і ночі Досить часто вони знаходяться без свідомості, з паралічами, порушеннями функцій центральної нервової систе-ми і внутрішніх органів. Догляд за цими хворими здійснюється, починаючи з місця пригоди Слід зазначити, що після обстеження травмованого (навіть при самій короткочасній