г) внутрішньовенно або внутрішньо-м'язово вводять промедол;

д) призначають внутрішньовенно глюкокортикостероїди (преднізолон у дозі 5—7 мг/кг маси тіла);

є) при гіпокінетичному типі пору-шення кровообігу призначають гангліо-блокувальні препарати (пентамін, або бензогексоній, або арфонад), які блоку-ють Н-холінорецептори вегетативних вузлів, а це гальмує передачу імпульсу з прегангліонарних волокон на постгангліонарні. При цьому зменшується AT. Застосовують 0,1—0,2 мл 5 % розчину пентаміну, розведеного в 20 мл ізотоніч-ного розчину натрію хлориду або 20 мл 5 % розчину глюкози. Уводити внутрішньо-венно повільно під ретельним контро-лем AT.

Обов'язково проводять корекцію кис-лотно-основного стану.

З профілактичною метою застосову-ють антибіотики широкого спектра дії.

Можливе вкрай обережне застосуван-ня периферичних вазодилататорів (ніт-рогліцерин сублінгвально або внутріш-ньовенно краплинно).

III. При гіпокінетичному типі пору-шення кровообігу важливе значення має внутрішньовенне застосування симпатоміметичних амінів (допаміну або добутаміну) або серцевих глікози-дів (строфантину або дигоксину).

З метою збільшення серцевого вики-ду за допомогою інфузійного насоса ти-пу лініомат вводять середні дози допа-міну 5—10 мкг/кг за 1 хв. Добутамін призначають у дозі від 2 до 15 мкг/кг за 1 хв.

Слід пам'ятати, що фармакологічні властивості дофаміну (допаміну, допміну, інотропіну тощо) залежать від його дози: низькі дози (0,5—5 мкг/кг за 1 хв) збуджують дофамінові рецептори, по-ліпшують перфузію нирок; середні дози (5 10 мкг/кг за 1 хв) стимулюють бе-та-1-адренорецептори, збільшують сер-цевий викид; високі дози (10—40 мкг/кг за 1 хв) збуджують альфа-адре-норецептори та спричинюють системну вазоконстрикцію. Можливі такі побічні дії: екстрасистолія, тахікардія, артері-альна гіпо- або гіпертензія, надмірний діурез, підвищення тиску у легеневій артерії.

Добутамін (добутрекс) є прямим сти-мулятором р-1-адренорецепторів, його дія на (3-2-та а-адренорецептори значно менша, ніж дофаміну. Він не впливає на допамінергічні рецептори та не спричинює вивільнення ендогенного норадреналіну. Побічними діями мо-жуть бути екстрасистолія, тахікардія, артеріальна гіпертензія. Добутамін про-типоказаний при ідіопатичному субаор-тальному стенозі, фібриляції перед-сердь.

За кордоном використовують амрінон — інгібітор фосфодіестерази, що посилює скоротливість серцевого м'яза та зумовлює вазодилатацію. Препарат

уводять внутрішньовенно, за гемодинамічною дією він подібний до добутаміну. Дози серцевих глікозидів розглянуто нижче.

IV. За показаннями проводять специ-фічне лікування (екстрену комісурото-мію при вираженому мітральному стено-зі, антиаритмічні заходи при аритмоген-ній формі серцевої недостатності тощо), лікування основного захворювання, що призвело до розвитку гострої лівошлуночкової серцевої недостатності.

V. Призначення препаратів, дія котрих спрямована на поліпшення обмінних процесів у міокарді — кардіометаболітів ("поляризуюча" суміш, панангін, фосфаден, кокарбоксилаза, рибоксин, L-карнітин або мілдронат тощо).

ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

Хронічна серцева недостатність — па-тологічний стан, клінічні прояви якого розвиваються поступово, то наростаю-чи, то зменшуючись під дією лікування. Після хірургічної корекції вади серця можуть зовсім зникнути.

Стадії та періоди хронічної серцевої недостатності:

Перша стадія. Період А. Доклінічна, або латентна, хронічна серце-ва недостатність, коли хворі ще ні на ще не скаржаться. За допомогою інструмен-тальних методів дослідження (ехокардіографії) виявляють деяке зниження фрак-ції викиду, зменшення швидкості цирку-лярного скорочення волокон міокарда, незначне збільшення кінцево-діастолічного тиску та кінцево-діастолічного об'єму.

Період В. Ознаки хронічної сер-цевої недостатності, як правило, вияв-ляють під час фізичного навантаження. Відзначаються задишка, тахікардія, швидка втомлюваність.

Друга стадія. Період А. Спостерігаються початкові клінічні прояви хронічної серцевої недостатнос-ті в стані спокою, вони значно посилю-ються навіть при помірному фізичному навантаженні. Відзначаються суб'єктив-ні та об'єктивні ознаки хронічної серце-вої недостатності: задишка в стані спо-кою, ознаки вторинної леге-невої гіпертензії, котрі виявляють на рентгенограмі та ЕКГ, кардіомегалія, іноді миготлива . аритмія, збільшення печінки. Часто спостерігається пастозність м'яких тканин. Набряків звичайно немає. Цей період може тривати довго (роками), хвороба добре піддається лі-куванню. З кожним роком ознаки хро-нічної серцевої недостатності посилю-ються.

Період В. Відзначаються напади серцевої астми, ознаки тотальної хроніч-ної серцевої недостатності, можливе пе-реважання ліво- або правошлуночкової недостатності. Спостерігаються кардіо-мегалія, стійке збільшення печінки. У легенях вислуховують сухі й вологі хрипи. З'являються набряки. Відбуває-ться накопичення рідини у порожни-нах, діурез негативний.

Третя стадія. Період А. Спостерігаються постійна задишка, на-пади серцевої астми. Періодично розви-вається набряк легень. Постійні набряки, кардіо- та атріомегалія. Хворі не в змозі ходити, у ліжку займають вимуше-не положення (напівсидячи). У деяких випадках стан хворого може поліпши-тись під дією консервативної терапії.

Період В. Кінцева дистрофічна стадія. На фоні клінічних ознак тоталь-ної хронічної серцевої недостатності розвиваються кахексія, анасарка, цереб-ральні порушення, важкі розлади трав-ної системи, некориговане сольове вис-наження. Часто повторюються напади серцевої астми та набряк легень.

Хронічна лівошлуночкова серцева недостатність. Найбільш рання ознака цієї патології — тахікардія, що виникає рефлекторно у відповідь на подразнен-ня барорецепторів у лівому передсерді в разі підвищення тиску в ньому.

Рано з'являється інша характерна озна-ка хронічної лівошлуночкової серцевої недостатності — задишка, яка посилює-ться під час навантаження та в горизон-тальному положенні тіла, у зв'язку з чим хворі часто займають вимушене поло-ження в ліжку — напівсидячи, котре по-ліпшує їх самопочуття. Причиною роз-витку задишки при хронічній лівошлуночковій серцевій недостатності є гіпоксія, що виникає внаслідок порушен-ня газообміну в легенях (застійні явища е малому колі кровообігу) та супроводжує-ться утрудненням вдиху й подовженням видиху.

Характерний симптом хронічної ліво-шлуночкової серцевої недостатності -кашель. Спочатку він сухий, потім ви-діляється слизове мокротиння.

Рідше відзначається охриплість голо-су (результат здавлювання поворотного нерва збільшеним лівим шлуночком).

Для хронічної лівошлуночкової серцевої недостатності характерний зміша-ний ціаноз. Центральний ціаноз виникає внаслідок порушення оксигенацїї крові в легенях на фоні застійних явищ у мало-му колі кровообігу. Поява периферично-го ціанозу спричинюється підвищеною утилізацією кисню тканинами. Якщо центральний ціаноз не завжди відповідає важкості серцевої недостатності, то пери-феричний визначається її важкістю.

Аускультативні, фонокардіографічні та рентгенологічні зміни зумовлюються наявністю та різновидом вади, вираженістю гемодинамічних порушень або міокардіодистрофією у разі