Безумовно, лікування головного захво-рювання, що призвело до розвитку сер-цевої недостатності, вкрай важливе. Зок-рема, у новонароджених на фоні "дуктус-залежних" природжених вад серця — введення простагландину Е1 внутріш-ньовенно в початковій дозі 0,05—0,1 мкг/кг за 1 хв, надалі— підтримувальна доза 0,01 мкг/кг за 1 хв. Існують також рекомендації щодо застосування менших доз (0,005-0,02 мкг/кг за 1 хв).

Показання до застосування проста-гландину E1 у новонароджених такі:

а) обструкція правих відділів серця: ат-резія легеневої артерії, атрезія трикуспідального клапана, важкі форми тетради Фалло, критичний стеноз легеневої арте-рії, важкі форми аномалії Ебштейна;

б) аномалії дуги аорти та лівих відді-лів серця: важкі форми коарктації аор-ти, переривання дуги аорти, синдром гіпоплазії лівих відділів;

в) транспозиція магістральних судин за наявності інтактної міжшлуночкової пе-регородки та неадекватного змішування.

На фоні відкритої артеріальної прото-ки внутрішньовенно повільно вводять індометацин. Проводять два курси те-рапії. Курс включає введення трьох доз препарату з інтервалами 12—24 год.

Тривала схема передбачає призначен-ня індометацину в дозі 0,2 мг/кг на до-бу протягом 5—7 днів. Протипоказання до застосування індометацину такі: рі-вень сечовини в крові понад 300 мг/л, креатиніну у сироватці крові понад 18 мг/л, діурез менший ніж 0,6 мл/кг за 1 год протягом попередніх 8 год, кіль-кість тромбоцитів менша ніж 60 000 в 1 ммЗ, вміст крові у випорожненнях по-над 3+, геморагічний діатез, клінічні або радіографічні ознаки некротичного ентероколіту, ознаки внутрішньошлуночкових крововиливів протягом ос-танніх 7 днів до початку лікування. При відкритій артеріальній протоці мо-жливе спонтанне закриття її. У дітей віком 6 міс і старших або з серцевою недостатністю проводять хірургічну пе-рев'язку протоки.

Показання до хірургічної корекції природженої вади серця визначають кардіохірурги після ретельного комп-лексного обстеження дитини, котре включає як неінвазивні (рентгеногра-фія органів грудної клітки, ЕКГ, ехо-, допплєрехокардіографія тощо), так і інвазивні методи (катетеризація порож-нин серця тощо).

ВЕГЕТОСУДИННА ДИСТОНІЯ

Вегетосудинна дистонія (ВСД) — це стан, що виникає внаслідок порушення вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, ендокринних залоз, пов'язане з первинними або вторинними відхиленнями в структурі і функції центральної і периферичної нервової системи. ВСД — одна з найпоширеніших патологій у дитячому віці, як синдром виникає за наявності бага-тьох захворювань. У дітей у процес вегетативних порушень од-ночасно залучаються не тільки серцево-судинна, а й травна, ди-хальна та інші системи.

Несприятливий перебіг вагітності і пологів — одна з основ-них причин виникнення ВСД. Внутрішньоутробна або пологова гіпоксія безпосередньо впливає на найчутливіший до ушкоджен-ня відділ мозку — гіпоталамус, що підтримує на оптимальному рівні обмін речовин, енергії, діяльність залоз внутрішньої сек-реції і внутрішніх органів, забезпечує зміну сну на стан активної діяльності, підтримує і регулює температуру тіла. Гіпоталамус регулюється корою великого мозку, яка координує вісцеральні і соматичні функції. Недостатність, надмір або неадекватність пристосувальних регуляторних систем призводить до виникнення вегетосудинної дистонії.

Велику роль у виникненні ВСД відіграють спадково-конституціональні особливості організму, природжені вади розвитку і набуті ушкодження центральної нервової системи: відкриті та закриті травми черепа, інфекції, пухлини, інтокси-кації; вади розвитку ендокринних залоз. Психоемоційне на-пруження у дітей удома (алкоголізм у сім'ї, жорстокість рід-них) або в школі (конфлікти з учителями, товаришами), розу-мова перевтома, хронічні захворювання і вогнища інфекції, гормональна дисфункція у пре- і пубертатний періоди, хронічний емоційний стрес — усе це провокує виникнення ВСД. Такі чинники можуть зумовити ушкодження вегетатив-ної нервової системи на різних рівнях і спричинити вегета-тивні дисфункції та психологічні відхилення.

Підґрунтям патогенезу ВСД є дисфункція вегетативної нер-вової системи. Вегетативні дисфункції зумовлюють дискінезії травного каналу, функціональні кардіоміопатії (аритмії, блокади), судинну дистонію за гіпо- і гіпертонічним типом тощо. Клінічні симптоми ВСД різноманітні.

За наявності ваготонії діти легко червоніють і бліднуть, кисті рук у них холодні, вологі, ціанотичні, спостерігається мармуровість шкіри, різко виражена пітливість долонь, підошов, пахво-вих ямок. Шкіра жирна, на ній можуть утворюватися вугри, є алергічні висипи, бувають нейродерміт, набряки. Температура тіла знижена, діти мерзнуть. Характерними є запаморочення, не-переносність їзди у транспорті, глибокі вдихи, нудота, метео-ризм, пронос або спастичний закреп, дискінезія жовчних шляхів, збільшення мигдаликів, лімфатичних вузлів. Фізична активність дітей знижена, діти апатичні, часто скаржаться на мігренеподібний головний біль, біль у ділянці серця, біль у ногах (пере-важно вночі). Артеріальний тиск знижений, брадикардія. Буває втрата свідомості, особливо у пре- і пубертатний періоди. Вегета-тивні пароксизми у цих дітей проявляються задишкою, підви-щеною пітливістю, болем у животі, блюванням, головним болем, зниженням артеріального тиску і температури тіла.

Діти з симпатикотонією неуважні, занадто працездатні, особ-ливо вечорами, худі, незважаючи на підвищений апетит, бліді. Шкіра суха, артеріальний тиск нормальний або підвищений. Пульс прискорений. Спостерігаються невротичні реакції і стани (неврастенія, істерія). Вегетативний пароксизм проявляється по-чуттям страху, ознобом, тахікардією, підвищенням температури тіла, іноді підвищенням артеріального тиску. Висхідний вегета-тивний тонус у хворих на ВСД визначають у стані спокою за скаргами, клінічними симптомами, даними ЕКГ і кардіоінтер-валографії. За умови різних варіантів ВСД у дітей формуються функціональні кардіоміопатії і судинні дистонії.

Функціональна кардіоміопатія проявляється аритміями (екст-расистолія, пароксизмальна і непароксизмальна тахікардія), атріо-вентрикулярною блокадою, змінами QRS, QT і Т на ЕКГ, деякими варіантами пролапсу мітрального клапана.

Судинна дистонія визначається змінами показників ар-теріального тиску. Перебіг її за гіпер- або гіпотонічним типом.

ВСД за гіпертонічним типом часто буває у підлітків з приско-реним фізичним розвитком в основному за рахунок росту. Сис-толічний тиск лабільний, помірно підвищений, діастолічний тиск завжди нормальний. Підвищення систолічного тиску найчастіше настає лише після фізичного або емоційного напруження,