зали-шаючись нормальним у спокої. ВСД за гіпертонічним типом зви-чайно закінчується одужанням, але іноді можливий перехід у первинну артеріальну гіпертензію. Особливо несприятливі щодо розвитку гіпертонічної хвороби випадки, коли систолічний тиск постійно значно підвищений (після напруження і в стані спокою) та у дітей із спадковою обтяженістю через гіпертонічну хворобу. У цих дітей і підлітків найчастіше спостерігають ознаки акселе-рації, прискорений статевий розвиток, під час огляду очного дна виявляють звуження артеріол і розширення венул.
ВСД за гіпотонічним типом буває у 4—10% дітей, найчастіше дівчаток, особливо часто у підлітків (дівчаток і хлопчиків). Ос-новні скарги на головний біль, швидку втомлюваність, дратівливість. Під час зміни положення тіла бувають запаморо-чення, інколи — втрата свідомості. Вдень діти сонливі, вночі сплять погано. Шкіра бліда, волога, кисті і стопи холодні, спо-стерігається пітливість. Тони серця приглушені, на верхівці і в V точці вислуховується ніжний систолічний шум. Характерною є бради- або тахікардія. Артеріальний тиск нестійкий, з тенденцією до зниження як систолічного, так і діастолічного тиску. У разі швидкого переходу із горизонтального у вертикальне положення може виникнути ортостатичний колапс.
Бувають гіпотонічні кризи із значним зниженням ар-теріального тиску.
Усіх дітей з підозрою на ВСД має оглянути педіатр, прокон-сультувати окуліст, невропатолог, отоларинголог, кардіолог. ВСД діагностують методом виключення первинного ураження різних органів (серця, травного каналу тощо) залежно від наявних симп-томів. Після комплексного обстеження встановлюють діагноз і проводять лікування.
Лікування ВСД проводить педіатр разом з невропатологом і кардіоревматологом. Ураховують етіологію і патогенез ВСД у певної дитини. Лікування треба починати якомога раніше, прово-дити протягом тривалого часу з урахуванням типу ВСД (ваго- або сямпатикотонічний). Психотерапія потрібна не тільки дитині, а й батькам. Усім дітям з ВСД необхідно нормалізувати режим дня, праці і відпочинку, рекомендувати заняття спортом на свіжому повітрі (лижі, ковзани, велосипед, ходьба, плавання), достатній сон, обмежити перегляд телепередач, доцільними є активне сана-торно-курортне лікування, ЛФК.
За наявності ваготонії не можна переїдати, слід обмежити вживання рідини і солі, у разі симпатикотонії — не пити кави, міцного чаю.
Важливе значення мають психотерапія, аутотренінг, релак-сація, фізіотерапія (електросон, індуктотерапія, гальванізація, ультразвук тощо), водні процедури (плавання, циркулярний душ, ванни), масаж хребта, кінцівок і тулуба, голкорефлексотерапія.
У разі симпатикотонії призначають седативні препарати (ва-леріана, бром, настій собачої кропиви (пустирника), глоду, шавлії, звіробою), замінюючи один препарат іншим, чергуючи різні методи. Після погодження з невропатологом дають за-спокійливі засоби (седуксен, тазепам, еленіум), нейролептики м'якої дії — сонапакс, френолон, терален.
У разі ваготонії призначають психостимулятори (настій плодів лимонника китайського, аралії маньчжурської, коренів женьшеня. родіоли рожевої, елеутерокока — переривчастими курсами, сиднокарб, кофеїн); за наявності синдрому внутрішньо-черепної гіпертензії — легкі сечогінні засоби переривчастими курсами (у стаціонарі — діакарб, фуросемід; удома — сечогінні трави протягом тривалого часу). У разі функціональної кардіопатії у дітей з симпатикотонією застосовують препарати калію, тіамін, токоферол; у дітей з ваготонією — препарати кальцію, аскорбінову кислоту, піридоксин. Якщо знижені пам'ять та інтелект, призначають метіонін, ноотропіл, аміналон, енцефабол; для поліпшення мікроциркуляції — кавінтон, стугерон, трентал.
Лікування дітей з вегетативним кризом залежить від його структури і вегетативного тонусу поза нападом. Його треба про-водити у міжнападовий період з метою профілактики кризу.
Профілактику ВСД слід починати до народження дитини (оздоровлення дівчаток до шлюбу, а жінок — до вагітності). Необхідно забезпечити оптимальні умови перебігу вагітності (бе-режне, з максимальним оберіганням дитини проведення пологів, особливо у разі швидких, блискавичних, затяжних пологів, засто-сування різних методів допомоги під час пологів) для профілактики гіпоксичних і травматичних уражень центральної і вегетативної нервової системи дитини.
Слід з'ясувати спадково зумовлений тип вегетативної реакції дитини, оскільки вегетативна дисфункція і її спрямованість часто успадковуються. Потрібно виключити або звести до мінімуму впливи, що можуть спровокувати або поглибити вегетативну дисфункцію.
Вимірювати артеріальний тиск у дітей і підлітків треба сис-тематично і планомірно, не рідше ніж 3 рази на piк.