Хворі на ревматизм в активній фазі підлягають госпіталізації. Призначають постільний режим, індивідуальний комп-лекс лікувальної фізкультури, раціо-нальну дієту.

При гострому перебігові ревматизму з вираженою активністю процесу хворий має перебувати на постільному режимі 3—6 тиж У разі швидкого поліпшення загального стану, нормалізації лаборатор-них показників і значного поліпшення з боку серця хворого можна перевести на напівпостільний режим раніше зазначе-ного терміну. І навпаки, у затяжних ви-падках або за умови розвитку недостат-ності кровообігу II—III стадій цей термін має бути подовжений.

Доглядання хворої дитини має велике значення, особливо в разі тривалого пос-тільного режиму. Необхідно добре провіт-рювати приміщення. При підвищеній пі-тливості слід часто замінювати білизну й витирати шкіру розчином оцту або оде-колону. Обов'язковий ранковий щоден-ний туалет, догляд за порожниною рота. Треба стежити за випорожненнями (як-що вони затримуються, через день до-цільно робити очисну клізму або призна-чати проносний засіб). При виражених явищах недостатності кровообігу поло-ження тіла в ліжку має бути підвище-ним. Щоб тривалий постільний режим не втомлював дитину, варто подумати про настільні ігри, книжки, малювання, вишивання та ін. Заняття лікувальною фізкультурою показані дітям навіть при постільному режимі (у положенні лежа-чи), у подальшому вправи виконуються сидячи, а потім і стоячи, і Харчування хворих має бути повноцін-ним, але не дуже калорійним, оскільки в умовах постільного режиму енерговитрати мінімальні. Рекомендується чотирира-зове годування. Слід подбати, щоб їжа була багата на вітаміни. Під час гормоно-терапії до раціону включають продукти, які містять велику кількість калію, — пе-чену картоплю, капусту, родзинки, чор-нослив, вівсяну та гречану каші, сир, мас-ло. У разі недостатності кровообігу, наб-ряків у раціоні обмежують кількість рідини й солі (до 2—5 г).

Лікування призначають одразу після встановлення діагнозу ревматизму, по можливості на ранніх етапах розвитку захворювання, оскільки в цей період патологічний процес ще оборотний.

Для боротьби зі стрептококовою ін-фекцією успішно застосовують препара-ти пеніциліну. Під час гострого періоду захворювання призначають калієву або натрієву сіль бензилпеніциліну внутрішньо м’язово у звичайних вікових дозах протягом 10 днів, потім переходять на ін'єкції біциліну-5 1 раз на 3—4 тиж.

Протизапальну терапію нині прово-дять негормональними та гормональни-ми препаратами. Нестероїдні протиза-пальні препарати призначають при не-важких формах ревматизму — млявому і латентному перебігу процесу, при не-високому ступені його активності. Гор-мональні препарати показані при важ-ких, а іноді і при середньоважких рев-матичних захворюваннях, вираженій активності процесу, а також при іншій локалізації ревматичного процесу.

Для лікування хворих на ревматизм на даному етапі використовують проти-запальний препарат індометацин (метиндол) — по 10—20 мг 2—3 рази на день, у подальшому дозу збільшують до 50—150 мг на добу. Виправдане призна-чення бруфену — по 15—20 мг 4 рази на день протягом 1,5—2 міс. На жаль, ці препарати мають побічну дію.

У разі тривалого прийому ацетилсалі-цилової кислоти можуть виникнути киш-кові кровотечі внаслідок некрозу тка-нини (виразка). Тривале застосування амідопірину може призвести до ура-ження сечових шляхів (гематурія). То-му ці препарати не рекомендуються. Бу-тадіон, реопірин, бутазолідон останнім часом використовують рідше.

Дуже ефективний вольтарен (орто-фен). Його призначають по 0,012— 0,025 г тричі на день. У разі важкого стану хворого та високої активності рев-матичного процесу застосовують глюкокортикостероїди — преднізолон, дек-саметазон, тріамцинолон.

Преднізолон призначають у дозі 0,5— 1 мг/кг (рідше 2 мг/кг) на добу, дексаметазон і тріамцинолон — у меншій до-зі (дексаметазон у 7 разів активніший за преднізолон, тріамцинолон — у 2 ра-зи). Після 10 днів лікування добову до-зу преднізолону поступово знижують (через кожні 5—7 днів — на 5 мг).

Визначаючи дозу й тривалість засто-сування гормональних препаратів, слід орієнтуватись на ступінь активності рев-матичного процесу і характер його пе-ребігу. При гострому перебігові та ви-раженій активності захворювання доза препаратів найвища, тривалість ліку-вання в середньому становить 6 тиж. У разі підгострого або млявого перебігу гормонотерапію не застосовують.

У разі гострого перебігу та вираженої активності ревматичного процесу ефек-тивне призначення стероїдних гормонів у комбінації з нестероїдними препарата-ми, найчастіше — з преднізолоном і аце-тилсаліциловою кислотою. За невеликої активності процесу лікування проводять тільки нестероїдними препаратами в мак-симальних дозах У випадку безперерв-но рецидивуючого та затяжного перебігу ревматизму застосовують препарати хі-нолінового ряду (делагіл, резохін, плаквеніл) по 5—10 мг/кг на добу протягом 3—6 міс. Лікування тривале, його можна поєднувати з прийомом саліцилатів або стероїдних гормонів.

Стероїдні препарати знижують імуно-логічну активність організму, тому під час їх прийому можливе загострення хронічної інфекції. Щоб запобігти цьо-му, призначають антибіотики (спершу пеніцилін, а потім — біцилін).

Лікування в стаціонарі проводять протягом 40—60 діб, постільний ре-жим поступово замінюють на напівпостільний.

Після стихання ревматичного проце-су та виписки зі стаціонару лікування хворого продовжують в умовах ревмо-кардіологічного санаторію або вдома. Якщо захворювання проходило гостро, дитині потрібен санаторний режим протягом 1 міс. При млявому перебігові цей термін може бути дещо скороче-ний, а в разі затяжного — збільшений до 8—12 тиж.

НЕРЕВМАТИЧНИЙ МІОКАРДИТ

Міокардит (myocarditis) — запалення м'яза серця, морфологічною основою котрого є класична тріада структурних змін : альтерація, ексудація та пролі-ферація.

До ранніх проявів міокардиту належать задишка, загальна слабкість, біль у ділянці серця, серцебиття та "перебої", біль у м'я-зах, поганий апетит, біль у животі. Від-значається тахікардія, рідше — брадикар-дія, до яких нерідко приєднуються пору-шення ритму. Зміни з боку серця у дітей віком 3,5 року — 14 років розвиваються не так гостро, як у ранньому віці. Кардіальний синдром у них характеризується розширенням