життя важка, оскільки симптоматика бідна, шумів у ділянці серця часто немає, ціаноз навіть у разі «синіх» вад не спостерігається або мало виражений. У цих випадках діагноз допомагають поста-вити найдоступніші та інформативні безкровні, неінвазивні мето-ди дослідження — ЕхоКГ і рентгенографія органів грудної клітки. Катетеризація серця й ангіографія інформативніші, проте вони є інвазивними методами, проведення яких у дітей грудного і раннього віку утруднюється.
Лікування природжених вад серця включає оперативне кори-гування й консервативне лікування. Хірургічне лікування проводять у спеціалізованому стаціонарі. Найсприятливішим терміном для операції є фаза відносної компенсації (3—12 років). Оперативне лікування у термінальній фазі не дає гарантії на виліковування, бо вже відбулися дистрофічні зміни в серці, судинах, легенях, печінці, нирках. За несприятливого перебігу у фазі первинної адаптації і роз-витку недостатності серця, яка не піддається консервативному лікуванню, необхідне оперативне лікування у ранньому віці.
Нерідко виконують паліативну (допоміжну) операцію, що до-помагає підтримати життя хворого до фази відносної компенсації та оптимального терміну радикальної операції.
Консервативне лікування дітей із природженими вадами серця включає: а) невідкладну допомогу у разі критичних станів (гостра і підгостра недостатність серця, гіпоксемічні кризи); б) лікування ускладнень і супутніх захворювань.
У разі гострої недостатності серця (ліво-, правошлуночкової, тотальної) хворі потребують невідкладної лікарської допомоги, призначення серцевих глікозидів, діуретиків, препаратів калію, киснево- і аеротерапії. Під час гіпоксемічного нападу застосову-ють інгаляцію кисню, внутрішньовенне введення олужнюючих розчинів, внутрішньом'язове введення промедолу і кордіаміну. У разі потреби хворих переводять на кероване дихання і роблять термінову операцію. Лікування гострої недостатності серця, гіпоксемічних кризів, септичних та інших ускладнень проводять у кардіологічному дитячому стаціонарі, доліковування — у місцевому кардіологічному санаторії.
Диспансеризація. Виявивши природжену ваду серця, лікар-кардіолог повинен взяти дитину на облік. Він обов'язково оглядає її раз на 3—4 міс до 2 років життя (у першій фазі перебігу хвороби), потім — 2 рази на рік з систематичним електрокардіографічним і ехокардіологічним контролем, вимірюванням артеріального тис-ку. Дитину лікують підтримуючими дозами серцевих глікозидів, вітамінами, АТФ, глутаміновою кислотою, препаратами калію. На диспансерний облік беруть також дітей з підозрою на приро-джену ваду і дітей, яких оперували з приводу неї.
Для кожної дитини складають режим з максимальним пере-буванням на свіжому повітрі, посильними фізичними вправами, загартовуванням, створюючи умови для запобігання зараженню вірусними і бактеріальними інфекціями, для сприяння підвищен-ню імунного захисту. Постійно санують усі вогнища хронічної інфекції. У разі недостатності кровообігу діти одержують під-тримуючі дози серцевих глікозидів.
Не рідше одного разу у 2 роки, а якщо потрібно, то й частіше, дітей оглядає торакальний хірург, щоб встановити оптимальний термін оперативного лікування. Після операції з приводу дефекту міжшлуночкової і міжпередсердної перего-родок, відкритої артеріальної протоки діти протягом 6 міс пе-ребувають на індивідуальному режимі в кардіологічному сана-торії, а потім удома. Через 6 міс дозволяються заняття у спеціальній медичній групі в поліклініці, а через 2 роки — у підготовчій групі в школі. Заняття у спортивних секціях забо-роняються. Діти після паліативних операцій з приводу «синіх» вад серця, оперовані з приводу стенозу отвору аорти або легене-вого стовбура, до занять фізкультурою в школі не допускаються.
Профілактичні щеплення протипоказані дітям з «синіми» ва-дами, дітям з природженими вадами серця у разі відставання у фізичному розвитку, якщо вони часто хворіють на пневмонії або у них бувають напади ціанозу і задишки на больовий подразник, наявна недостатність кровообігу.
Після операції тривалість диспансеризації лікар встановлює разом з кардіохірургом, який оперував дитину.
Профілактика включає виховання і розвиток здорового по-коління майбутніх матерів і батьків, санітарно-освітню роботу з профілактики природжених вад серця у дітей, максимальне оберігання вагітної у перші 3 міс вагітності від впливу будь-яких несприятливих чинників, від вживання ліків, від інфекцій, перевто-ми, дії професійних шкідливостей, інтоксикацій тощо. Слід стежити за дотриманням режиму і повноцінним харчуванням вагітної.