Проблеми “харчування і здоров’я” і “харчування і хвороби” тісно взаємопов’язані. Ці проблеми лежать в основі наукового обґрунтування широкого спектра практичних заходів з профілактики різних захворювань. В наш час багато людей Які не знають правила правильного харчування . Вони вживають незбалансовану, неякісну, несвіжу та іншу недоброякісну їжу, яка впливає також і на здоров’я.
Прямо (етіологічна) або непрямо (опосередковано) із проблемою “харчування і хвороби” пов’язані 5 основних груп захворювань:
1. первинні (екзогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування – аліментарні захворювання;
2. вторинні (ендогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування;
3. захворювання з аліментарними чинниками ризику розвитку патології;
Класифікація аліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським)
Хвороби і синдроми недостатнього харчування.
1. Білково-енергетична недостатність (ВЕН): слабковиражена, помірна, важка (І—III ступені БЕН); аліментарний маразм, затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.
2. Білкова недостатність, уключаючи квашіоркор.
3. Вітамінна недостатність: вітаміну А — ксерофтальмія, включаючи «курячу», або нічну, сліпоту, інші прояви; вітаміну О — рахіт активний, віддалені наслідки рахіту, остеомаляція; вітаміну С — цинга; тіаміну — бері-бері; ніацину — пелагра;
рибофлавіну — арибофлавіноз; вітаміну Віг — анемія, включаючи перніціозну ане-мію, або анемію Аддісона—Бірмера; фолату, включаючи фолатдефіцитну анемію;
вітамінів В6, Е, К, пантотенової кислоти, біотину.
4. Мінеральна недостатність: заліза (залізодефіцитні стани, включаючи анемію);
йоду (ендемічний зоб, уключаючи природжену недостатність йоду, або кретинізм);
фтору (гіпофтороз, включаючи карієс зубів); цинку (гіпоцинкоз, уключаючи хворобу Прасада); селену (гіпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана); недостатність кальцію, фосфору, магнію, натрію, хлору, міді, хрому, марганцю.
5. Недостатність незамінних (есенціальних) поліненасичених жирних кислот (ПНЖК).
6. Неуточнені види недостатнього харчування (харчових волокон, окремих амі-нокислот тощо).
Хвороби і синдроми надмірного харчування.
1. Енергетична надмірність харчування — аліментарне (екзогенно-конституціональне) ожиріння І—IV ступеня.
2. Синдром білкової надмірності харчування.
3. Синдром надмірності ПНЖК.
4. Вітамінна надмірність — гіпервітамінози А і D; гіперкаротинодермія; неуточнені — вітаміну С, ніацину тощо.
5. Мінеральна надмірність: фтору (флюороз); селену (селеном); молібдену (молі-бденова подагра); кобальту (кобальтова міокардіопатія); заліза (гемосидероз); каль-цію, фосфору, натрію тощо.
Неуточнені — ендемічний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина—Бе-ка (можливо, мінеральний полімакро- і мікроелементоз).
Серед хронічних захворювань, поширених у світі, аліментарна пато-логія посідає провідне місце — нею уражені сотні мільйонів людей. Найбільше значення за глобальною поширеністю і впливом на здоров'я і тривалість життя мають білково-енергетична і білкова недостатність, залізодефіцитні анемії, ендемічний зоб, авітамінози, особливо рахіт і ксерофтальмія, ожиріння.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на зем-ній кулі більш ніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступінь білково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждають на залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, а біля 20 млн. мають церебральні по-рушення, у тому числі кретинізм, спричинені дефіцитом йоду у харчу-ванні. У зв'язку з недостачею вітаміну А у їжі більш ніж 13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частково або по-вністю утрачають зір.
Експерти ВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод за-лишаються найважливішими економічними і медико-соціальними проб-лемами у багатьох частинах світу. Полярною проблемою є енергетичне надмірне харчування і пов'язане з ним аліментарне ожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20—25% дорослих і 5— 10% дітей. Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірним харчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, що розвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнім харчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням, спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей, котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, але допускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічне виховання, низьку «культуру харчування».
Розглянуті положення на прикладі залізодефіцитної анемії наведені у таб.1.
Таблиця 1. Частота залізодефіцитної анемії залежно від регіону, віку і статі (дані ВООЗ, 1990)
Регіони | Діти до 5 років | Діти від 5 до 12 років | Чоловіки | Жінки 15—49 років
Вагітні | Усі
Країни, що розвиваються | 51 | 46 | 26 | 59 | 47
Розвинуті країни | 12 | 7 | 3 | 14 | 11
Увесь світ | 43 | 37 | 18 | 51 | 35
У цілому в промислове розвинутих країнах, у тому числі в Україні, з аліментарної патології в основному зустрічаються ожиріння, залізодефіцитні стани, в тому числі анемія, і гіповітамінози. Спорадично зустріча-ються первинна білково-енергетична або білкова недостатність і авітамі-нози, в окремих місцевостях — ендемічний зоб, зокрема у Західній Україні. У разі погіршення соціально-економічного стану у будь-якій країні спостерігається ріст аліментарної патології у зв'язку з дефіцитом у харчуванні повноцінних тваринних білків, вітамінів і деяких мінераль-них речовин.
Захворювання з аліментарними чинниками ризику розвитку патології
У розвитку багатьох хвороб мають більше або менше значення різні, часто не співпадаючі і навіть протилежні аліментарні чинники. Доскона-лість регулюючих систем організму не абсолютна, тому будь-яка форму-ла збалансованого харчування не може бути однаково адекватною для всіх процесів життєдіяльності навіть здорових людей. Це положення на-буває особливого значення під час вирішення питань аліментарної про-філактики різних захворювань: склад нутрієнтів, корисний для попере-дження розвитку однієї патології, може бути некорисним для іншої і навіть несприятливим для третьої.
Важливу роль відіграють індивідуальні генетичні особливості мета-болізму і функції органів і систем. Наприклад, у разі споживання великої кількості насичених жирів або холестерину в одних людей ліпідний об-мін суттєво не змінюється, тоді як у інших він порушується навіть у разі меншого їх споживання.
