промивання шлунка

Для промивання шлунка треба мати простерилізований шлунковий зонд довжиною 1-1,5 м діаметром 1-1,5 см., стерильну лійку ємністю 0,5 – 1 л., посудину ємністю 7-10 л з промивною рідиною (кип’ячена вода, 2% розчину натрію гідрокарбонату, слабкий розчин перманганату калію кімнатної температури), кувшин, таз або відро, клейончатий фартух, гумові рукавички, вазелінову олію.

Показання. Отруєння лугами, кислотами, лікарськими препаратами, грибами, солями важких металів, деякі захворювання шлунка (виразкова хвороба, гастрит, етиноз воротаря), вживання недоброякісної їжі.

Протипоказання. Органічні звуження стравоходу, гострі стравохідні та шлункові кровотечі, важкі хімічні опіки слизистої оболонки глотки, стравоходу та шлунка кислотами та лугами, інфаркт міокарду, порушення мозкового кровообігу, стенокардія, цироз печінки, тяжка гіпертонічна хвороба.

Хворого саджають на стілець, щільно притискують до спинки, голову трохи нахиляють вперед. Праворуч від хворого ставлять посудину з промивною рідиною, між ногами таз (відро). Якщо в хворого зубні протези, їх знімають. На хворого надягають клейончастий фартух, визначають глибину введення зонду таким чином: до величини відстані від різців до пупка хворого додають число, яке відповідає ширині його долоні.

Потім у праву руку беруть зонд за кінець, який уводять і розміщують його між пальцями як ручку при письмі. Хворий відкриває рот (при необхідності використовують роторозширювач), кладуть зонд на корінь язика і просять хворого зробити декілька ковтальних рухів при глибокому диханні через ніс. У той же час енергійними рухами вводять зонд до мітки. При появі кашлю або утрудненому диханні зонд необхідно швидко вийняти і повторити процедуру через декілька хвилин.

Далі лійку з’єднують з вільним кінцем зонду. Опускають її злегка нахиливши, нижче рівня шлунка при цьому вона наповнюється промивною рідиною. Повільно піднімають лійку вище рівня рота хворого, і тримаючи її у похилому положенні, щоб у шлунок не потрапило повітря.

Рідина поступово переходить у шлунок. Під час процедури слідкують, щоб частина рідини залишилася в лійці. Слід пам’ятати, що одномоментно в шлунок не можна вводити більше 1 л рідини. Не рекомендується також швидке надходження рідини в шлунок, тому лійку потрібно піднімати повільно.

При зниженні рівня рідини до звуженого місця на лійці, останню опускають над тазом, у який виливається вміст шлунка. При необхідності першу порцію промивних вод направляють до лабораторії. Процедуру повторюють до появи чистої промивної рідини. Звичайно, для промивання шлунка використовують 8-10 л води.

Під час промивання необхідно слідкувати за станом хворого і промивними водами. Якщо промивання шлунка викликане отруєннями кислоти його необхідно продовжувати.

Ослабленим і непритомним хворим промивання шлунка проводять у положенні лежачи на боку з низько опущеною і злегка повернутою на бік головою.

Зонд у шлунок непритомному хворому має вводити лікар-реаніматолог, який володіє технікою інтубації трахеї.

По закінченню промивання шлунка лійку знімають, швидким рухом зонд виймають, занурюють його в 1% розчин хлораміну, потім ретельно миють під струменем гарячої води, яку пропускають через трубку і декілька разів віджимають зверху вниз.

Стерилізують зонд і лійку методом кип’ятіння протягом 15-20 хв, після чого в розібраному вигляді їх кладуть у прокип’ячену холодну воду.

Якщо хворий не може проковтнути зонд, його шлунок промивають таким чином: дають випити 1-2 л теплого розчину натрію гідрокарбонату і, якщо блювання не настало, викликають його шляхом подразнення кореня язика або глотки пальцем або шпателем.

Ентеральні подразники:

– м’ясний нежирний бульйон (300 мг);

– 5% розчин етилового спирту (300 мг);

– 70% відвар сухого листа капусти (300 мг);

– пиво (300 мг);

Парентеральні подразники:

– 0,1% розчин гістаміну в ампулах із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта; за 10 хв до введення гістаміну необхідно ввести 1 мг 1% розчину димедролу (для запобігання побічним явищам, або зменшення їх проявів);

– 0,025% розчин петнтогастрину в ампулах із розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла пацієнта;

– інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла пацієнта;

дослідження секреторної функції шлунка

Для визначення секреторної функції шлунка нині використовують зондові та беззондові методи дослідження. До зондових належать багатомоментний метод дослідження за допомогою тонкого зонда довжиною 1,5 м діаметром 3-5 мм. Крім зонда треба мати пробірки, лотки, шприц ємністю 20 мл, рушник, затискач.

Показанням до такого дослідження є захворювання слизової оболонки шлунка.

Протипоказаннями є:

– схильність до кровотеч;

– нещодавно перенесена шлунково-кишкова кровотеча;

– стенокардія;

– гіпертонічна хвороба ІІІ ст.;

– розширення вен стравоходу;

– загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки;

– холецестит;

Для збудження секреції шлунка хворим дають сік із капусти, 7% відвар капусти, м’ясний бульйон, хлібний, кофеїновий, алкогольний та інші пробні сніданки, а також гістамін, пенталастрин та інсулін.

Перед дослідженням медична сестра повинна попередити хворого, щоб за день до процедури він повечеряв не пізніше 18 год. Кількість їжі на вечерю має бути обмеженою. У день дослідження хворому не можна пити, їсти, приймати ліки, палити.

Дослідження проводять уранці. Беруть шлунковий вміст у спеціальній кімнаті. До початку процедури медична сестра пояснює хворому мету процедури, навчає його глибоко дихати через ніс. Хворий сідає біля столу на стілець, щільно притискується до його стінки, голову трохи нахиляє вперед. Медична сестра лівою рукою підтримує голову хворого, а правою вводить зонд. На вільний кінець зонда прилаштовує шприц ємністю 20 мл для відсмоктування вмісту шлунка. Тонкий зонд змочений водою, вводять в шлунок такими ж прийомами як і товстий. Тримають зонд, як ручку при письмі і вводять за корінь язика, злегка повертаючи його вперед і донизу внаслідок чого кривизна глотки зплощується, надгортанник зміщується,