Профілактика туберкульозу

Профілактика туберкульозу має соціальний , санітарний і специфічний аспекти.

У плані соціальної і санітарної профілактики загальнодержавні заходи спрямовані на підвищення життєвого рівня населення, забезпечення житловою площею і створення культурно-освітніх закладів, мережі санаторіїв, захист водоймищ від забруднення токсичними речовинами. Проводяться широкі загальнооздоровчі заходи в дитячих колективах і сім’ях, мета яких полягає у зміцненні імунної реактивності хворої дитини. Поліпшенні її побутових умов, ізоляції від хворих на туберкульоз.

Профілактичні заходи включають раннє виявлення інфікованих і хворих дітей, оберігання їх від контактної додаткової інфекції, організації диспансерного нагляду за хворими інфікованими туберкульозом і контактними. Специфічна профілактика туберкульозу полягає у проведенні специфічної вакцинації БЦЖ і хіміопрофілактики. Вакцинація ВЦЖ здійснюється дітям 4-7 денного віку у пологовому відділенні.

Протипоказаннями до вакцинації є виражені клінічні симптоми пологової травми: диспепсія, шкірні захворювання, грип, різка жовтяниця, недоношеність з масою тала меншою ніж 2300г. Вакцинація сприяє зменшенню захворюваності дітей на туберкульоз, запобігає розвитку гострих інфільтративних і генералізованих форм.

Протитуберкульозна вакцинація проводиться з метою вироблення імунітету. Імунологічна перебудова організму внаслідок вакцинації БЦЖ супроводжується появою позитивної туберкульозної проби.

Реакції підлягають усі клінічно-здорові, неінфіковані діти у віці 7, 12, 17 років і вакциновані діти за відсутності поствакцинального рубчика. З метою відбору дітей і підлітків для вакцинації БЦЖ проводять пробу Манту з 2 –3 ТО.

Якщо результат негативний, або інфільтрат не більший ніж 4 мм у діаметрі, здійснюють ревакцинацію.

Протипоказанням до ревакцинації є позитивна внутрішньошкірна проба Манту, захворювання на туберкульоз, гострі і хронічні інфекційні процеси, включаючи період реконвалесценції не менше ніж 2 міс. після зникнення клінічних симптомів, шкірні захворювання, схильність до кровоточивості (ревматизм в гострій фазі, бронхіальна астма, менінгіт, гіпотрофія 2-3 ст.)

Вакцину для внутрішньошкірного введення випускають в ампулах, які містять 1 мг культури БЦЖ, що становить 20 доз по 0.05 мг. Суху вакцину розводять ізотонічним розчином натрію хлориду. Одна прищепна доза міститься в 0.1 мг розведеної вакцини і становить 0.05 мг культури БЦЖ. Місцеві реакції після щеплення у новонароджених дітей проявляються через 4-6 тижнів. На місці ведення вакцини інфільтрат має 4-15мм у діаметрі із вузликом у центрі з утворенням кірочки. Ці реакції зберігаються 2-3 місяці і більше. Можуть бути випадки лімфаденіт, бецежит.

Після ревакцинації місцеві патологічні реакції можливі протягом першого тижня після щеплення, розвивається пустула, іноді некроз з серозно-гнійним виділенням, місцеві реакції зазнають зворотного розвитку протягом 4-3 місяців, залишаючи після себе рубчик або пігментацію.

Протягом 2 місяців дитину, яку вакцинували тому, що вона мала контакти з хворими на туберкульоз, слід ізолювати від хворих які виділяють мікобактерії. Дітям, які народилися від хворих на туберкульоз матерів треба зробити вакцинацію з наступним ізолюванням на 3-12 місяців.

Другим методом специфічної профілактики туберкульозу у дітей є хіміопрофілактика – призначення туберкулостатичних препаратів здоровим дітям з метою запобігання захворювання на туберкульоз.

Хіміопрофілактики потребує такий контингент дітей:

1. Усі контактні з хворими які виділяють мікобактерії туберкульозу – 2 рази на рік;

2. Діти з віражем туберкулінових проб без явищ інтоксикації – щоденне одноразове вживання препаратів протягом 3-х місяців.

3. Діти з позитивними туберкуліновими реакціями, які перенесли кір, кашлюк – одноразовий прийом щодня протягом 2-х місяців.

4. Діти з гіперимічними реакціями на туберкулін (діаметр інфільтрату – 17мм і більше , або у разі меншого розміру інфільтрату під час Манту з 2 ТО) 2 хіміостатичні препарати протягом 2 місяців у добовій дозі 10-15 мг.

Дітей з туберкулінопозитивними реакціями направляють у туберкульозні санаторії.

У профілактиці туберкульозу у дітей велике значення мають загальнооздоровчі заходи, спрямовані на підвищення імунної реактивності організму. Серед них провідна роль належить організації правильного режиму дня і харчування дитини, проведенню загартовувальних процедур, заняття фізкультурою і спортом. Поліпшення соціально-побутових умов і культурного рівня населення, удосконалення терапевтичних і педіатричних заходів сприяють ліквідації туберкульозу, як масового інфекційного захворювання.