ПУНКЦІЇ

У лікувальних закладах з діагностичною та лікувальною метою нерідко проводять пункції, найчастіше — черевної порожнини і грудної клітки.

Пункцію черевної порожнини виконує лікар. Її застосо-вують для аспірації вмісту черевної порожнини з метою діагностики, накладання пневмоперитонеуму і видалення асцитичноі рідини. Протипоказання — спайки у черевній порожнині. Можливі ускладнення: ушкодження кишки та розвиток перитоніту, внутрішньочеревні кровотечі при уш-кодженні судин брижі. Пункцію виконують в асептичних умовах.

Для пункції медична сестра готує троакар зі стилетом, скальпель, пінцет, головчастий зонд, шприц та голку для місцевої анестезії, шкірні голки з шовним матеріалом, сте-рильні серветки, рушники, 0,5 % розчин новокаїну, 5 % розчин йоду спиртовий, стерильні пробірки, таз для зливу асцитичноі рідини, гумову трубку, липкий пластир.

Підготовку рук, шкіри хворого і стерилізацію інстру-ментів проводять так, як для операції. Пункцію виконують у перев’язочній або в маніпуляційній.

Напередодні ввечері або зранку в день пункції хворому роблять очисну клізму, а безпосередньо перед пункцією спорожнюють сечовий міхур. За 15—20 хв до пункції хворому підшкірне вводять 1 мл 2 % розчину промедолу і 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату.

Хворий сидить у кріслі, спираючись на його спинку. На коліна кладуть клейонку, а між ноги — таз або відро для асцитичної рідини. При важкому стані хворого його вкла-дають на правий бік. Шкіру передньої черевної стінки оброб-ляють 5 % розчином йоду спиртовим і пошарово знеболюють 0,5 % розчином новокаїну. Прокол передньої черевної стінки при асциті проводять по середній лінії між пупком та лобком або по краю лівого прямого м'яза живота. У місці пункції для полегшення просування троакара скальпелем розрізають шкіру на протязі 0 5—1 см. Троакаром разом зі стилетом при невеликому зусиллі проколюють передню черевну стін-ку. Проходження парієтального листка очеревини часто суп-роводжується помірною болючістю і відчуттям провалу тро-акара в порожнину. Після видалення з троакара стилета через трубку починає витікати цівкою асцитична рідина. При необхідності набирають у стерильну пробірку кілька мілілітрів рідини для біохімічних досліджень. Потім на тро-акар надягають гумову трубку, кінець якої опускають у таз. Рідину випускають повільно, з перервами (1 л протягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу. Для цього на гумову трубку періодично накладають затискач. Для максимального видалення асцитичної рідини живіт здавлюють простиралом, обведеним навколо живота і зав'язаним за спинкою крісла. Після видалення рідини троакар видаляють, на місце пункції накладають шви, змащують 5 % розчином йоду спиртовим і накладають асептичну пов'язку.

За хворим після пункції необхідно спостерігати для ран-нього виявлення можливих ускладнень (кровотеча в черевну порожнину внаслідок ушкодження судин, ушкодження орга-нів черевної порожнини, флегмона стінки живота при пору-шенні правил асептики та антисептики, підшкірна емфізема, виділення рідини через пункційний отвір).

Пункцію плевральної порожнини (плевроцентез) прово-дять з лікувальною та діагностичною метою. Лікувальний плевроцентез показаний при ексудативному плевриті (на-копичення рідини в плевральній порожнині), травматичному гемотораксі, пневмотораксі (спонтанному, а особливо кла-панному), а також при необхідності введення в плевральну порожнину лікувальних препаратів.

Діагностичний плевроцентез показаний усім хворим з наявністю випоту в плевральній "порожнині невизначеної етіології.

Основним протипоказанням до проведення плевральної пункції є підвищена кровоточивість судин. Крім того, не проводять її на ділянках з ураженнями шкіри.

Плевральну пункцію проводять у процедурному кабінеті з дотриманням правил асептики. Якщо стан хворого важкий, пункцію можна провести в палаті.

Для проведення плевроцентезу медична сестра готує:

96 % спирт, йод для дезинфекції місця пункції, стерильні ватні кульки і марлеві серветки, стерильні пелюшки, клеол, липкий пластир, для місцевого знеболювання — 0,5 % розчин новокаїну, голки для внутрішньошкірної і внутрішньом'язової ін'єкцій, стерильний шприц об'ємом 20 мл, голку для пункції плеври довжиною 10 см і діаметром 1 мм, розчин гепарину (1000 ОД), стерильний і нестерильний посуд для плевральної рідини, гумову трубку, шприц Жане або апарат Боброва, електровідсмоктувач, стерильні гумові рукавички, 0,1 % розчин атропіну сульфату, кордіамін.

Для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію проводять у другому міжребер'ї по середньоключичній лінії, або у п'ятому-шостому міжребер'ї по середній пахвовій лінії. Хворий сидить у кріслі обличчям до лікаря. При виконанні пункції у п'ятому-шостому міжребер'ї по середній пахвовій лінії хворий теж сидить у кріслі, але повернутий до лікаря відповідним боком. Рука відведена за голову. Якщо хворий сидіти не може, то пункцію проводять у лежачому положенні на здоровому боці з відведеною за голову рукою.

Для видалення крові та ексудату з плевральної порож-нини пункцію виконують у восьмому-дев'ятому міжребер'ї по задній пахвовій або лопаточній лінії. Хворий при цьому сидить у кріслі лицем до його спинки, дещо нахиливши голову, руки на грудях.

Плевральну пункцію проводять з дотриманням правил асептики: використовують стерильні інструменти, ретельно обробляють руки. Місце пункції широко змащують 5 % розчином йоду спиртовим. Залишки його знімають стериль-ним тампоном, змоченим 96 % спиртом. Це треба робити, щоб запобігти попаданню йоду в плевральну порожнину. Зону пункції обкладають стерильними пелюшками. Перед проведенням пункції в місці проколу тонкою голкою інфільтрують шкіру і підшкірну основу 0,5 % розчином новокаїну. Вказівним пальцем лівої руки намацують ребро, по верхньому краю якого буде проведено пункцію, щоб уникнути поранення міжреберних судин і нервів. Правою рукою беруть шприц із голкою довжиною 10 см (у шприц набрано 1 мл розчину гепарину для запобігання згортання плевральної рідини) і роблять укол строго по верхньому краю ребра. Голку вколюють у міжребер'я під контролем пальця, після чого обережно просувають її вглиб. При про-никненні голки в