У Східній Європі кількість виявлених хворих на СНІД складає лише 0,5% від усіх зареєстрованих в Європі випадків цього захворювання. Більшість цієї незначної групи хворих складають чоловіки-гомосексуалісти і наркомани, котрі практикують внутрішньовенні ін’єкції,причому інфекція, як правило, потрапляла до них із Західної Європи. Пізніша поява СНІД у Східній Європі та його незначна поширеність (порівняно з Західною Європою) пояснюються відмінністю в поширенні гомосексуалізму та наркоманії.

В Україні на 01.01.93 р. зареєстровано 112 осіб, інфікованих ВІЛ, у тому числі у12 розвиток інфекцій дійшов до останньої стадії – СНІД і 9 з них померли. Основний шлях передачі ВІЛ у нашій державі через гетеросексуальні стосунки (понад 60% ). Зареєстровано 5 випадків зараження кров’ю, інфіковано ВІЛ, декілька випадків зараження дітей від інфікованих матерів, як внутрішньоутробно, так і через материнське молоко.

Соціальні та економічні наслідки поширення СНІД нині набули значного розмаху, але можуть бути ще більшими.

Необхідність застосування термінових заходів призвела до утворення Глобальної програми боротьби зі СНІД, яку координує ВООЗ. Ця програма складається з декількох частин: по – перше, необхідна перевірка всієї донорської крові та препаратів із неї; по-друге, необхідно розширити виробництво одноразового інструментарію, впровадити нові методи його стерилізації та стерилізації інструментів багаторазового використання; по-третє, розширити виробництво презервативів. Але найважливішим чинником є пропаганда <<безпечного сексу>>.

У більшості розвинутих країнах час сексуальної революції вже проходить. На зміну йому приходить час <<безпечного сексу>>. <<Безпечний секс>> включає повну та об’єктивну інформацію про сучасне статеве життя, про групи ризику, про статеву поведінку, про користування презервативами, альтернативні форми статевого життя, котрі дають змогу запобігти зараженню.

Подібні заходи разом із суспільними та особистими коштами і активна діяльність усіх людей додають істотного внеску до стримання епідемії СНІД.

Як запобігти зараженню збуднику СНІД

На попередніх сторінках було зазначено, що зараження дорослої людини ВІЛ відбувається під час статевих стосунків або через кров, зокрема під час виконання ін’єкцій забрудненим ВІЛ медичним інструментарієм. Існує певна вірогідність інфікування під час переливання крові від зараженої особи здоровій, але нині вона дуже мала, оскільки в Україні з 1987 р. , а в країнах Західної Європи, Північній Америці з 1985 р. всі зразки крові або її компонентів обов’язково перевіряють на наявність ВІЛ. Звичайно, якщо виявляють, що донорська кров чи її компоненти містять антитіла до ВІЛ, іх не використовують і відповідно знешкоджують чи переробляють таким чином, щоб вони стали безпечними для використання.

Треба запам’ятати, що ВІЛ може потрапити в кров не тільки під час її переливання, а й у разі використання тих самих голок і шприців, які використовували наркомани, і які мають дуже великий шанс бути інфікованими. Тож небезпечними є статеві стосунки з наркоманами, котрі вводять наркотики шляхом ін’єкцій. Взагалі слід відзначити, що в більшості країн світу, в тому числі і в Україні, зараження ВІЛ під час статевих стосунків є найпоширенішим. Особливо часто інфікуються чоловіки-гомосексуалісти, а також чоловіки і жінки, котрі часто міняють статевих партнерів, вступають в статеві стосунки з мало знайомими людьми, невпевнившись, що ті не інфіковані ВІЛ, не використовують презервативів.

Зважаючи на сказане, можна мати значний шанс інфікуватися ВІЛ, якщо зловживати таким:

1) одночасно використовувати голки та шприци для введення лікарських речовин (у тому числі і наркотиків) здоровими особами і інфікованими ВІЛ. Оскільки, звичайно, це знати неможливо, то будь-яке сумісне використання цього інструментарію небезпечне для здоров’я ;

2) мати статеві стосунки з особою, відносно якої немає впевненості, що вона не інфікована ВІЛ, або допускати, щоб біологічні речовини іншої особи (кров, сперма, виділення з піхви та менструальна кров) потрапили до організму партнера через ушкоджену шкіру або слизові оболонки статевого члена, губ, піхви, заднього проходу, ротової порожнини.

Слід пам’ятати, що навіть одноразове застосуваня шприца після його використання особою, інфікованою ВІЛ, або одноразовий статевий зв’язок з останньою, може привести до інфікування збудником СНІД. ї

Вірогідність зараження різко зросте, якщо мати багато сексуальних партнерів. Вступаючи в інтимні зв’язки, треба дізнатися про здоров’я та минуле партнера якнайбільше. Але слід зважати на те, що особи, котрі вступають у випадкові сексуальні зв’язки, не завжди бувають взаємно чесними і щирими. Крім того, лодина може не пам’ятати деталі своєї сексуальної поведінки в минулому, так само, як і той, хто вживав наркотики, може знати або забути, які голки і шприци та в якому вигляді він їх застосовував (чи були вони чисті та стерильні, чи вже хтось їх використовував).

Якщо під час довірлиої бесіди залишилися сумніви щодо минулого і сучасного в сексуальній поведінці патнера абойого відношення до наркотиків, слід обміркувати разом можливість взаємодії взаємодії перевірки крові на наявність антитіл до ВІЛ. Кожному гарантоване право знати результати обстеження свого партнера.

Якщо відповіді одного з партнерів на запитання не влаштовують іншого партнера, а також він відмовляється зробити аналіз крові на наявність ВІЛ, можна прийняти лише одне рішення – немати ніяких інтимних зв’язків із ним.

Але і в тому разі, коли результати аналізу негативні і вірогідно відомі, немає гарантії того, що партнер не інфікований, що від моменту забору крові на аналі вже минув час, протягом якого партнер міг інфікуватися ВІЛ. Трапляється що інфікування відбулося нещодавно (наприклад, 2-3 тиж, а можливо, і декілька днів тому назад).