Найчастіше важкі форми порушення чоловічої плідності спостерігаються при зменшенні в розмірах яєчок, особливо у випадках, пов'язаних з розширенням вен сім'яного канатика, травмами, запальними процесами, несвоєчасним і некваліфікованим лікуванням неопущених яєчок, ендокринно-генетичною патологією, оперативними втручаннями з приводу пахових гриж тощо.

Цікаво, що серед курців порушення плідності спостерігалось у 60,3% випадків (в осіб, які не курять, — лише у 19,7%), у чоловіків, які зловживають алкоголем, — у 46,3%.

З'ясувати причину безплідності, а тим більше її усунути, не завжди легко. Дослідження вимагають багато часу і терпіння, а тому подружнім парам, особливо коли обом під тридцять, радимо не зволікати, а вже через шість місяців подружнього життя звернутись до лікарів. Тільки цілковите взаєморозуміння між пацієнтами і лікарями допоможе виявити причинний фактор безплідності і визначити ефективні методи лікування.

Нерідко фахівці, які не мають достатньої підготовки у питаннях репродукції, виявляють чоловічу плідність або неплідність лише за результатами лабораторного дослідження сперми. Це — велика помилка. Нормальна мікроскопічна морфологія матеріалу без врахування фізико-хімічних й імунологічних властивостей ще не свідчить про його плідність. Тільки глибоке всебічне обстеження пацієнта з визначенням загального стану його здоров'я, анатомо-функціональних параметрів дітородних органів та інших систем з лабораторно-апаратними методами дають змогу точно встановити репродуктивне здоров'я чоловіка.

У суспільстві склалась думка, що безпліддя — суто жіноча проблема. Це далеко не так. Наукові матеріали та наші власні багаторічні спостереження засвідчують, що на долю жіночого фактора у безплідному шлюбі припадає приблизно 50%, чоловічого — 40%, спільні причини становлять 10%. А відтак стає зрозумілим, що при безплідді сім'ї необхідно обстежуватись у висококваліфікованих спеціалістів-репродуктологів одночасно: їй — у гінеколога, йому — в андролога. Саме ці фахівці мають відповідну спеціальну підготовку і можуть надати кваліфіковану допомогу.

Сучасним можливостям гормональної терапії при безплідді та особливостям реабілітації генеративної функції жінок із запальними захворюваннями геніталій присвятила свій виступ Віра Пирогова. А Тетяна Шевчук представила нові підходи до лікування альгодисменореї та сучасні аспекти гінекології репродуктивного віку. Крім цього, вона розглянула питання фармакотерапії передменструальних розладів.

Народження дитини — невід’ємна складова щасливого подружнього життя і найважливіша мета в житті більшості людей, з якою за своїм значенням ніщо не може зрівнятися. Неможливість мати дитину (іноді через нез’ясовані причини) стає сильною психоемоційною травмою для подружжя. Але, на щастя, за останні 30 років розроблено і впроваджено в клінічну практику методи допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), за допомогою яких подружні пари, в яких виявляють безпліддя, мають можливість пізнати радість материнства та батьківства.

В Україні однією з провідних клінік високих медичних технологій, в якій проводять лікування безпліддя з використанням методів ДРТ, є Інститут репродуктивної медицини. Керує клінікою відомий український вчений, заслужений діяч науки і техніки України, професор Федір Дахно. На прохання кореспондента «Щотижневика АПТЕКА» він люб’язно погодився розповісти читачам про діяльність цього лікувального закладу, сучасні ДРТ та гормональні лікарські засоби, що застосовуються в лікуванні безпліддя.

Інститут репродуктивної медицини було засновано у 1994 р. На сьогодні — це сучасний лікувальний заклад, в якому на високому рівні надають консультативно-діагностичну та лікувальну допомогу при безплідді. Клініка оснащена необхідним медичним обладнанням та забезпечена медикаментами, а її фахівці мали змогу пройти підготовку в кращих центрах репродуктивної медицини Європи та США. Завдяки використанню сучасних ДРТ спеціалісти клініки мають можливість досягати бажаного ефекту при лікуванні практично всіх форм безпліддя.

Так, метод запліднення in vitro, який використовують найчастіше, успішно зарекомендував себе при трубній, ендокринній, імунологічній формах безпліддя, ендометріозі та синдромі полікістозних яєчників, а також при чоловічому безплідді та безплідді нез’ясованого генезу. Слід зазначити, що ймовірність природного зачаття у подружніх пар віком 20 років при одній спробі завагітніти протягом 1 міс не перевищує 20%, а в 40-річних цей показник знижується до 10% (Кулаков В.І., Леонов Б.В., 2000), тобто природна фертильність людини взагалі низька. При виражених порушеннях сперматогенезу застосовують метод уведення одного сперматозоїда в яйцеклітину. В Інституті репродуктивної медицини також діє програма донації ооцитів, яку використовують у жінок віком понад 40 років за відсутності чи припиненні функції яєчників, наявності спадкових хвороб, та програма сурогатного (замісного) материнства, використання якої дає можливість мати дитину в тому разі, коли жінка самостійно неспроможна виносити вагітність, за відсутності матки, наявності тяжких хвороб.

Але, на жаль, при використанні ДРТ не завжди вагітність настає з першої спроби. Тому під час лікування безпліддя застосовують гормональні препарати — гонадотропіни, які суттєво підвищують ймовірність настання вагітності, тим самим збільшуючи шанси безплідних подружніх пар мати дитину. Ідея розроблення таких препаратів грунтувалася на розумінні залежності природної репродуктивної функції від взаємодії двох гонадотропних гормонів гіпофіза — фолікулостимулювального (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ). Вироблення цих гормонів відбувається в передній частці гіпофіза під впливом гонадотропін-рилізинг гормонів гіпоталамуса. ФСГ і ЛГ стимулюють процеси овуляції та сперматогенезу. Сьогодні на фармацевтичному ринку України є препарати гонадотропних гормонів, які містять тільки ФСГ, а також комбінацію ФСГ та ЛГ. У разі недостатньої секреції гонадотропних гормонів при жіночому та чоловічому безплідді для стимуляції овуляції та сперматогенезу призначають ці препарати. Найчастіше їх використовують у рамках репродуктивної програми із застосуванням лікарських засобів (наприклад, запліднення in vitro) для досягнення суперовуляції — стимуляції яєчників з метою вироблення більш ніж