в - блокатор | + дигідропіридиновий антагоніст Са2+

Інгібітор АПФ | + антагоніст Са2+

Блокатор рецепторів ангіотензину ІІ | + антагоніст Са2+

На підставі результатів дослідження НОТ експертами ВООЗ (1999) сформульовано рекомендації щодо застосування ацетилсаліцилової кислоти. Вважають, що ацетилсаліцилову кислоту в малих дозах (75–100 мг на добу) доцільно застосовувати у хворих на АГ, у яких АТ добре контролюється медикаментозно і у яких є високий ризик розвитку ІХС, але при цьому немає високого ризику виникнення кровотечі із шлунково-кишкового тракту або інших геморагій.

Х. Фармакотерапія гіпертонічної хвороби.

1. Rp.: Tab. Furosemidi 0,04 № 10

D.S. По 1 таблетці 1 раз на 3 дні.

2. Rp. : Tab. "Asparcami" № 50

D. S. По 1 таблетки 3 р/д.

3. Rp. : Tab. " Loprili " 0,01 № 28

D. S. По 1 таблетці зранку.

4. Rp. : Tab. " Tenoxi " 0,01 № 30

D. S. По 1 таблетці зранку.

5. Rp. : Tab. " Bisoprololi " 0,005 № 30

D. S. По 1 таблетці зранку, 1 р/д.

XI. Обгрунтування групи, підгрупи і самого фармпрепарату, що

досліджується.

Лоприл - Н ( Lopril Н )

Bosnalijek

Склад і форма випуску:

Лоприл Н10

Табл. блістер, № 10 , № 20

Лізиноприл...........................................................................10 мг

Гідрохлортіазид...................................................................12,5 мг

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфатдигідрат, крохмаль прежелатинізований, манітол, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, заліза оксид жовтий, тальк, кремнію оксид колоїдний безводний, заліза оксид червоний.

Лоприл Н 20

Табл. блістер, № 10 , № 20

Лізиноприл...........................................................................20 мг

Гідрохлортіазид...................................................................12,5 мг

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфатдигідрат, крохмаль прежелатинізований, манітол, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, заліза оксид жовтий, тальк, кремнію оксид колоїдний безводний, заліза оксид червоний.

Фармакологічні властивості. Лоприл - Н - комбінований препарат, який містить інгібітор АПФ ( ангіотензин перетворювальний фермент ) лізиноприл і діуретик гідрохлортіазид.

Лізиноприл блокує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) і перетворення ангіотензину І в ангіотензинІІ, що має судинозвужуючу дію. Зменшує загальний периферичний судинний опір і системний артеріальний тиск.

Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком і антигіпертензивним засобом. Він знижує реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок, що збільшує діурез, внаслідок чого зменшується об'єм крові в кровоносних судинах і знижується підвищений кров'яний тиск. Значне зниження систолічного і діастолічного тиску настає через 3-4 дні від початку прийому гідрохлортіазиду, а оптимальний антигіпертензивний ефект спостерігається післяЗ - 4 тижнів прийому препарату.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту

Ренін — це фермент, який синтезується в нирках. У крові впливає на ангіотензин, в-глобулін, внаслідок чого утворюється неактивний декапептид ангіотензин І.

Ангіотензин І під впливом ангіотензинперетворювального ферменту метаболізується на октапептид — ангіотензин II, який є одним з найактивніших ендогенних су-динозвужувальних речовин. Ангіотензин II стимулює виділення альдостерону над-нирковими залозами, затримує завдяки цьому Na+ і воду в організмі, підвищує секрецію К+. Тобто накопичення в орга-нізмі ангіотензину II і секреція альдосте-рону є результатом дії ангіотензинперетворювального ферменту.

Ангіотензинперетворювальний фермент бере участь не тільки в активації ангіотен-зину, а також в інактивації брадикініну, одного з найактивніших судинорозширювачів. Активізуючи накопичення ангіотензину II й альдостерону, цей фермент сприяє підвищенню судинного тонусу. З іншого боку, ангіотензин II сприяє інактивації брадикініну, активізуючи дію ендогенної судинорозширювальної речовини — інгібітора ангіотензинперетворювального фер-менту.

Класифікація. Інгібітори ангіо-тензинперетворювального ферменту

(ІАПФ) поділяють на засоби, що містять:

1) сульфгідрильну групу ( каптоприл) ;

2) карбонільну групу ( еналаприл, лізиноприл );

3) фосфорильну групу ( фозиноприл — моноприл ).

Із препаратів 2 — 3-ї груп, крім лізиноприлу, всі інші є пролікарськими засобами, тобто в організмі перетворюються на ак-тивні сполуки, які є інгібіторами ангіотен-зинперетворювального ферменту. Капто-прил належить до короткодіючих засобів, інші — до тривалодіючих. Водорозчин-ним препаратом, який в організмі не пере-творюється, є лізиноприл. Він має тривалу дію ( до 36 год ). Фозиноприл, на відмі-ну від інших, може біотрансформуватися в печінці й нирках, що дає змогу розши-рити спектр показань до застосування.

Каптоприл — пер-ший інгібітор, який конкурентно пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент, що уповільнує перетворення неактивного ангіотензину І на активний — ангіотен-зин II.

Фармакокінетика. Каптоприл активно абсорбується у травному каналі (наявність вмісту знижує абсорбцію). На 25 — 39 % зв'язується з білками крові. У печінці на 50 % метаболізується; основ-ними метаболітами препарату є каптоприл - цистеїн та дисульфідний димер каптоприлу. Каптоприл і продукти його ме-таболізму виводяться з сечею. Елімінація гальмується при ураженні нирок.

Фармакодинаміка. Під впливом каптоприлу внаслідок зменшення актив-ної концентрації у крові ангіотензину II знижується периферичний опір судин та артеріальний тиск (мал. 1 ). Хвилинний об'єм крові або не змінюється, або зрос-тає. Зниженню артеріального тиску сприяє те, що на фоні пригнічення ангіотензин-перетворювального ферменту відбувається накопичення в крові брадикініну. Знижен-ня секреції альдостерону зумовлює під-вищене виведення з організму води й нат-рію, при цьому може зростати рівень калію в крові. Каптоприл також знижує рівень інших судинозвужувальних речовин (ен-дотелій І, норадреналін) і підвищує — су-динорозширювальних (азоту оксид, простациклін). Завдяки наявності в хіміч-ній структурі SH -груп препарат не тільки швидко зв'язується з атомом цинку в моле-кулі ангіотензинперетворювального фер-менту, а й забезпечує кардіопротекторну дію.

Показання: гіпертензивна хвороба, недостатність серця.

Побічна дія: шкірний висип, свер-біння, порушення смакової чутливості, га-рячка тощо. Серйозні ускладнення спосте-рігаються з боку нирок: протеїнурія, нефротичний синдром. У випадках протеїнурії знижують дозу каптоприлу або відміняють його. Іншим тяжким ускладненням є агра-нульоцитоз. Нейтропенія розвивається у хворих, які до лікування каптоприлом страждали на порушення функції нирок, системне захворювання сполучної тканини (колагеноз) або приймали імунодепресан-ти. У зв'язку зі зниженням рівня альдосте-рону розвивається гіперкаліємія (доцільно призначати з калійзберігаючими діуретич-ними засобами). Може виникати кашель, спазм бронхів.

Протипоказання: гіперчутливість до препарату.

Лізиноприл — похідна сполука кис-лоти еналаприлової. Кислота еналаприлова погано абсорбується з