Існує багато способів фарбування мазка крові. Частіше всього застосовується фарбування мазка по Пантенгейму. Фарба Гімзе випускається у вигляді розчину метиленового синього, еозина й метиленазура в метиловому спирті й гліцерині. Перед уживанням рідка фарба повинна бути розведена дистильованою водою з розрахунку 1 крапля фарби на 1 см3 води. Іноді при такій пропорції фарбування формених елементів крові виходить занадто блідим; у таких випадках доводиться додавати по 1–2 краплі фарби на 1 мол води. Дистильована вода, якою розводиться фарба, повинна бути нейтральної або слабко-лужної реакції. При кислій реакції води фарбування ядер і зернистості протоплазми лейкоцитів виходить занадто блідим, при лужній - занадто густим і нечітким. Фарбування має відбуватись негайно після розведення фарби.

При наливанні розчину фарби на поверхні предметного скла іноді осідають дрібні зернятка фарби, що заважають розгляданню препарату під мікроскопом. Щоб уникнути цього поступають таким способом: розведену фарбу наливають на дно чашки Петрі шаром товщиною 1,5–2 мм, потім кладуть на дно чашки паралельно один одному два сірники й на них, як на опору, поміщають предметне скло з мазком крові з таким розрахунком, щоб фарба обмивала мазок знизу. При цьому зернятка у випадку випадання з розчину осідають на дно чашки Петрі, але не на мазок. Тривалість фарбування залежить від властивостей фарби (звичайно 20–30 хв.). Залишок фарби змивається струменем дистильованої води, і мазок висушується обережним прикладанням фільтрувального паперу.

Для мікроскопічного дослідження користуються імерсійним об’єктивом мікроскопа,причому масло наноситься безпосередньо на мазок.

2.3. Підрахунок лейкоцитарної формули

Лейкоцитарною формулою називається ряд чисел, що показують процентне співвідношення окремих видів лейкоцитів у крові. Для підрахунку лейкоцитарної формули готують аркуш паперу, розграфлений на 7 стовпчиків, над кожним з яких надписана назва окремого виду лейкоцитів (базофіли, еозинофіли, юні нейтрофіли, паличкоядерні нейтрофіли, сегментоядерні нейтрофіли, лімфоцити, моноцити). Розглядаючи пофарбований мазок крові під мікроскопом, повільно пересувають пересувний столик мікроскопа й при виявленні лейкоцита зараз же наносять риску в той стовпчик, над яким надписана назва даного виду лейкоцитів. Якщо підрахувати підряд 100 лейкоцитів, то кількість рисок у кожному стовпчику вкаже відсоток даного виду лейкоцитів до загального числа всіх лейкоцитів крові. Однак для більшої точності варто підрахувати не менш 200–300 лейкоцитів,тим більше, що таких лейкоцитів, як базофіли й еозинофіли, у нормальній крові небагато, і серед 100 лейкоцитів вони можуть не зустрітися зовсім. Для того щоб не збитися з ліку, рекомендується риски розташовувати у квадратики з однією діагоналлю; зрозуміло, що кожний такий квадратик позначає 5 лейкоцитів даного виду.

Лейкоцити розташовуються звичайно по краях мазка, розподіл їх у мазку взагалі може бути нерівномірним. Щоб уникнути неточності при підрахунку рекомендується пересувати препарат по чотирипільному методі. Підрахунок виробляється в чотирьох місцях мазка; у правом і лівому кутах зверху й у правом і лівому кутах-знизу. У кожному із цих місць підраховують лейкоцити в декількох полях зору, причому ці поля беруться не на одній лінії, а розташовуються по так званому меандрі (вид орнаменту в древній архітектурі). Робиться це так: розраховуються лейкоцити в 3–4 полях зору по вертикальній лінії зверху долілиць, потім препарат пересувається в горизонтальному напрямку, далі знову підрахунок ведеться в полях зору по вертикальній лінії знизу нагору. Повторюючи такий прийом, підраховують у кожному куті, таким чином, по 50 лейкоцитів, а всього – 200.

У цей час для підрахунку лейкоцитарної формули користуються спеціальним клавішним лічильником, на кожній клавіші якого відзначена початкова буква назви лейкоцитів. При підрахунку натискають на відповідні клавіші й у віконечку над кожною клавішею з’являється цифра, що позначає кількість даних лейкоцитів. Одночасно у віконечку наприкінці лічильника фіксується загальна кількість лейкоцитів. Коли лічильник покаже, що підраховано 100 лейкоцитів, у віконечках над кожною клавішею буде зазначена кількість окремих видів лейкоцитів на 100 лейкоцитів, тобто буде зазначений відсоток кожного виду лейкоцитів.

Результати підрахунку лейкоцитарної формули записуються у вигляді лейко грами, що має в нормі приблизно наступний вид:

Кі-ть лейко-цитів | Базо-філи | Еозинофіли | Нейтрофіли | Лімфо-цити | Моно-цити | Примітка

юні | Паличко-ядерні | Сегменто-ядерні

8000 | 1% | 3% | - | 4% | 60% | 25% | 7%

Якщо в мазку виявляються патологічні форми лейкоцитів, не позначені в наведеній формі гемограми, то відомості про їхню назву й число заносяться в графу «Примітка».

2.4. Сітка Горяєва

Сітка Горяєва (рис.7) має 225 більших квадратів (15х15), розграфлених на 16 малі. Більші квадрати відділені один від одного двома рядами частково розграфлених або зовсім нерозграфлених малих квадратів.

Еритроцити внаслідок густоти їхнього розташування підраховуються в малих квадратах, а лейкоцити - у більших нерозграфлених або частково розграфлених квадратах.

Як рідини для розведення крові при підрахунку еритроцитів користуються: 1) фізіологічним розчином NаСl; 2) гіпертонічним (2%) розчином NаСl, у якому еритроцити зморщуються й тому більш чітко видні під мікроскопом; 3) рідиною Гайма, у якій форма еритроцитів особливо добре зберігається (склад рідини: натрію хлориду – 10 г, натрію – 37,5 г, сулеми – 5 г, дистильованої води до 1 л).

Звичайно одночасно з еритроцитами розраховуються й лейкоцити, які при користуванні зазначеними розводящими рідинами зберігаються в крові. Однак через незначне число лейкоцитів у крові в порівнянні з еритроцитами, ця обставина не має значення. Коли ж число лейкоцитів у крові різко збільшено (при лейкозі), треба щоб уникнути помилки спочатку порахувати еритроцити, потім лейкоцити й відняти друге число від першого.

Для розведення крові з метою підрахунку лейкоцитів варто користуватися