Серед лейкемоїдних реакції міелоїдного типу найбільш часто розвиваються лейкемоїдні реакції нейтрофільного типу, значно рідше – еозинофільного типу й вкрай рідко - базофільного. Лейкемоїдні реакції, як правило, мають тенденцію до зворотного розвитку після купірування первинного фактора. Однак у складних ситуаціях тільки тривале спостереження за хворими, не однократне всебічне обстеження дозволяють провести диференціальну діагностику й відрізнити лейкемоїдні реакції від лейкозів (лейкемій).

Розрізняють одноросткові, двохросткові і трьохросткові лейкемоїдні реакції, міелобластного, проміелоцитарного, міелоїдного, еозинофільного, лімфоїдного, моноцитарного типу, симптоматичні еритроцитози.

Лейкемоїдні реакції міелоїдного типу з картиною периферичної крові, що нагадують ХМЛ, виникають найбільш часто. До розвитку таких реакції приводять: інфекції (сепсис, скарлатина, рожа, різноманітні гнійні процеси, дифтерія, пневмонія, туберкульоз, гостра дистрофія печінки при інфекційному гепатиті); іонізуюча радіація; шок (нервовий, від рани, операційний, травма черепа); інтоксикації екзогенна й ендогенна (сульфаніламідні препарати, угарний газ, азотемическая уремія); лімфогранулематоз; метастази злоякісної пухлини в кістковий мозок; гострий гемоліз; лікування кортикостероїдними гормонами; фізіологічний нейтрофіліз у новонароджених; вагітність; гостра крововтрата.

Найбільш частими причинами нейтрофільних реакцій є:

· фізіологічні: стреси, роди, неонатальний період, фізичне навантаження, включаючи довготривалі тренування, апоплек- сичний удар;

· різноманітні інфекції, запальні й некротичні зміни (некроз пухлини, травми різної локалізації, колагенози);

· прийом різноманітних медикаментів (стероїди, епинефрин, препарати дигіталісу, гепарину );

· зміни в метаболізмі, а саме діабетичний ацидоз, подагра, гіпертиреоїдизм, уремія.

Дослідження лейкемоїдної реакції міелоїдного типу при запальних процесах виявило наступне.

1. При негоспітальній пневмонії 2-групи, вогнищевій пневмонії:

· помірний лейкоцитоз - 11,2 х109 /л (Рис.4);

· зсув лейкоцитарної формули вліво за рахунок збільшення кількості паличкоядерних – 12% (Рис.5).

2. При негоспітальній пневмонії 3-групи, крупозній пневмонії:

· лейкоцитоз виражений,кількість лейкоцитів 15,5х109 /л (Рис.4);

· зсув лейкоцитарної формули вліво до метаміелоцитів - 2% (фото 2);

· паличкоядерних збільшено в 3 рази - 15% (Рис.5);

· анеозинофілія (відсутність еозинофілів);

· лімфопенія.

3. При сепсисі на фоні опікової хвороби:

· гіперлейкоцитоз - 20,1 х109 /л (Рис.4);

· зсув лейкоцитарної формули вліво мієлоцитів 1%, метаміелоцитів 9% (фото 3) ;

· збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів в 4 рази -21% (Рис.5);

· анеозинофілія;

· лімфопенія.

ВИСНОВКИ

Дослідження лейкемоїдної реакції мієлоїдного типу при запальних процесах виявило наступне.

1. При негоспітальній пневмонії 2-групи, вогнищевій пневмонії:

· помірний лейкоцитоз - 11,2 х109 /л;

· зсув лейкоцитарної формули вліво за рахунок збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів – 12%.

2. При негоспітальній пневмонії 3-групи, крупозній пневмонії:

· лейкоцитоз виражений,кількість лейкоцитів 15,5х109 /л;

· зсув лейкоцитарної формули вліво до метаміелоцитів - 2%;

· паличкоядерних нейтрофілів збільшено в 3 рази - 15%;

· анеозинофілія (відсутність еозинофілів);

· лімфопенія.

3. При сепсисі на фоні опікової хвороби:

· гіперлейкоцитоз - 20,1 х109 /л ;

· зсув лейкоцитарної формули вліво мієлоцитів (1%), метаміелоцитів (9%);

· збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів

в 4 рази -21%;

· анеозинофілія;

· лімфопенія.

4. Порівняльний аналіз виявив, що найвираженіша лейкемоїдна реакція міелоїдного типу спостерігається при сепсисі, що зумовлено масивним клітинним розпадом з виділенням лейко- і тромбопоетинів, що стимулюють міелопоез.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Виговська Я. І. Стандарти в гематології / За ред. Я.І. Виговської, В. Л. Новала – Львів. : ПП “Кварт”, 2002. – 165 с.

2. Воробель А. В. Основи гематології: монографія / А. В. Воробель – Івано-Франківськ: Видавництво “Плай” ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2009. – 148 с.

3. Воробьева А. И. Руководство по гематології: в 3 т./ Под ред. А. И. Воробьева – [изд. 2-е исправ. и дополн.]. – М. : Ньюднамед, 2002. – 205 с.

4. Гайдукова С. М. Гематологія і трансфузіологія: Підручник / За ред. С. М. Гайдукової. – К.: “Три крапки”, 2001. – 752 с.

5. Гжегоцький М. Р., Заячківська О. С. Система крові. Фізіологічні та клінічні основи: Навчальний посібник / М.Р. Гжегоцький, О. С. Заячківська – Львів: Світ, 2001. – 176 с.

6. Гусева С. А. Болезни системи крови / С. А. Гусева, В. П. Вознюк – [изд. 2-е, исправ.]. – М.: Медпресс-информ, 2004. – 488 с.

7. Гусева С. А Синдромна діагностика гематологічних захворювань у практиці сімейного лікаря / C. А. Гусева, О.О. Бусло. – К.: “Логос”, 2004. – 219 с.

8. Дзісь Є. І. Гематологія. Розлади та неоплазії клітин крові / Є. І. Дзісь, О. Я. Томашевська. – Львів: Кварт, 2007. – 220 с.

9. Дзісь Є.І. Основи гемостазіології / Є. І. Дзісь, О. Я. Томашевська. – К. Гідромас, 2006. – 136 с.

10. Євстахевич І. Й. Віддалені клінічні наслідки спленектомії у хворих на автоімунну гемолітичну анемію / І.Й. Євстахевич // Львів.мед. часопис. – 2009. – Т. 15, №1. – С. 52-55

11. Зумбос Н. К вопросу о взаимоотношении апластической анемии и миелодиспластического синдрома // Гематология и трансфузиология. – 1999. – №44. – С. 23-25.

12. Козинец Г. И. Иследование системи крови в клинической практике / Под. Ред. Г. И. Козинца, В. А. Макарова. – М.: Триада – Х,: 1997 – 480 с.

13. Козинец Г. И. Интерпретация анализов кровы и мочи. Клиническое значение / Г. И. Козинец – М. : Триада 1995. – 420 c.

14. Козинец Г. И. Кровь и екология / Г. И. Козинец, В. В. Высоцкий, В. В. Захаров и др. – М. : Практическая