Реферат

Тиреоідити.

Визначення. Тиреоідит – запалення щитовидної залози. Тиреоідит в МКХ Х перегляду знаходиться в рубриці Е06.

Е.06.0 – Гострий тиреоїдит

Абсцес щитоподібної залози

Тиреоїдит

-

-

Е.06.1 – Підгострий тиреоїдит (вірусний), тиреоїдит Де Кервена

-

-

-

Е.06.2 – Хронічний тиреоїдит з транзиторним тиреотоксикозом

Е.06.3 – Аутоімунний тиреоїдит

-

-

-

-

-

Е.06.4 – Тиреоїдит, спричинений лікарськими препаратами

Е.06.5 – Інший хронічний тиреоїдит

-

-

-

-

Е.06.9 – тиреоїдит, неуточнений

Тиреоідити можуть бути гострі (частіше гнійні, інфекційні) і підгострі (вірусні).

Гостре запалення – це ускладнення інфекційних захворювань (ангіна, флегмона, абсцес, післяпологова гарячка).

Хвороба починається гостро, з температурою 39-40°С, остудою, болем в ділянці шиї, який ірадіює в нижню щелепу, вуха, потилицю, підсилюється при ковтанні, рухах голови, кашлі.

Щитоподібна залоза збільшена, болюча при пальпації, позитивний симптом флюктуації. В крові лейкоцитоз, нейтрофільоз, підвищення ШОЕ.

Захворювання небезпечне, в зв’язку з можливістю прориву гнійника в середостіння.

Лікування в хірургічному відділенні з застосуванням антибіотиків широкого спектру дії (пеніциліни напівсинтетичні, цефалоспорини, макроліди, аміноглікозиди, інгібітори бета-лактамаз і ін.).

Тривалість гострого тиреоідиту 1,5-2 місяці.

Прогноз: видужання або перехід в гіпотиреоз.

Підгострий тиреоідит - запальний процес ЩЗ, описаний де Кервеном в 1904 р. Розповсюдженість 1-2% всіх захворювань щитовидної залози. Найбільш частий вік 30-50 років. Причина - вірусна інфекція. Внаслідок запального процесу виникає дест-рукція фолікулярних клітин і фолікулів — в кров попадає тиреоглобулін, проти нього виробляються антитіла. В крові з'являються в підвищеній кількості Т3 і Т4, в резуль-таті чого виникає тиреотоксикоз.

Клінічна картина. Один із основних симптомів - сильний біль в ділянці передньої частини шиї, який посилюється при поворотах голови, ковтанні, ірадіює в голову, шию, вуха. Температура тіла підвищена, може виникати озноблення. В початковий період тиреотокси-козу - подразливість, пітливість, тахікардія, які мають переважно транзиторний ха-рактер. Щитовидна залоза збільшена в розмірі, різко болюча при пальпації.

Тривалість гострої фази захворювання складає від кількох тижнів до 1-2 місяців, підгострої 3-6 місяців. Захворювання схильне до рецидиву.

Лабораторні дані. В крові лімфоцитоз, підвищена ШОЕ. В початковий період –підвищений вміст Т3 і Т4. Антитіла до тиреоглобуліну з'являються в крові лише через 2-3 тижні, через 1-2 місяці їх кількість досягає максимуму, потім знижується. Спочатку захоплення J131 знижене, хоч наявний тиреотоксикоз. При затиханні поглинальна здатність J131 відновлюється.

Приклад формулювання діагнозу.

1. Гострий бактеріальний тиреоїдит.

2. Підгострий (вірусний) тиреоїдит Де Кервена.

3. Хронічний аутоімунний тиреоїдит. Гіпотиреоз.

Лікування. В гострій фазі рекомендується прийом нестероїдних протизапальних препаратів (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен, індометацин в звичайних дозах) і глюкокортикоїдів. Останні призначають, починаючи з середніх доз: преднізолон по 30-40 мг на день з наступним зниженням дози і відміною через 3-4 тижні. При повторних рецидивах захворювання призначають комплексне лікування із зміною виду кортико-стероїдних препаратів і продовженням курсу терапії. При наявності гіпотиреозу пока-зані тиреоїдні препарати. В літературі можна зустріти рекомендації з призначення антибіотиків, препаратів йоду, тиреостатичних препаратів і навіть опромінення щитовидної залози. В даний час встановлено, що їх застосування на перебіг патологічного процесу не впли-ває. Явища тиреотоксикозу, які зустрічаються в перші дні захворювання, не вимагають спеціальної терапії і проходять самостійно.

Прогноз. В середньому одужання настає через 5-6 місяців. Захворю-вання переважно закінчується видужанням, але може залишитись стійкий гіпотиреоз.