Реферат

Гострі лейкози.

Визначення. Гострі лейкози – об’єднана група злоякісних захворювань, що характеризуються первинною проліферацією в кістковому мозку незрілих клітин із втратою потенціалів диференціації (бластів).

Класифікація. У класифікації ВООЗ пухлинних захворювань кровотворної і лімфоїдної тканин вказані основні варіанти гострих лейкозів (ГЛ), однак не втратила свого значення запропонована більш як 25 років тому франко-аимерикано-британська (ФАБ) класифікація (1976р.), в основу якої були покладені цитоморфологічні і цитохімічні критерії. Відповідно до ФАБ-класифікації виділяють вісім форм гострих гострих мієлобластних лейкемій (ГМЛ) і три варіанти гострих лімфобластних (ГЛЛ). В таблиці 7.11 представлені форми ГЛ, які виділені за ФАБ-класифікацією, їх імунофенотипова характеристика та шифри кодів за МКХ 10.

Приклади формулювання діагнозів:

1. Гостра мієлоїдна лейкемія, М0 (з мінімальною диференціацією).

2. Гострий лімфобластний лейкоз, варіант L3.

3. Гострий еритролейкоз, М6.

Клінічна картина. Клінічна симптоматика ГЛ є відображенням процесів пухлинної гіперплазії, як в кістковому мозку, так і поза ним, що проявляється інтоксикаційним синдромом (лихоманка, пітливість, слабість), збільшенням лімфатичних вузлів, печінки, селезінки та ін. (мал. 7.1.). У 25% хворих значно збільшуються мигдалики, викликаючи затруднення та болючість при ковтанні та диханні. Гіперплазія ясен внаслідок лейкозної інфільтрації підслизового шару нерідко супроводжується утвореням виразок та некрозів. Пригнічення нормального кровотворення (анемія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія) проявляються загальним анемічним симптомокомплексом, геморагічним синдромом різноманітної інтенсивності – від одиничних дрібноточкових до поширених крововиливів і профузних кровотеч (маткових, шлунково-кишкових, ниркових та ін.), інфекційно-запальними ускладненнями (пневмонії, сепсис та ін.).

Варіанти гострої мієлоїдної лейкемії мають деякі клінічні відмінності. Так гострий моноцитарний лейкоз характеризується ранньою інфільтрацією тканин: ясен, шкіри, центральної нервової системи. При гострому В-лімфобластному лейкозі, який переважає у дітей (90%), найчастіше виникають лейкемічна інфільтрація оболонок та речовини головного мозку – нейролейкемія.

Таблиця 7.10.

Класифікація пухлинних захворювань кровотвірної і лімфоїдної тканини ВООЗ.

Види гемобластозів (ГБ)

Мієлоїдні пухлини | Лімфоїдні пухлини | Пухлини з тучних клітин і гістіоцитів | Пухлини з гістіоцитів і дентритичних клітин

1. Мієлопроліферативні

- хронічний мієлолейкоз, Ph’-хромосома позитивна

- хронічний нейтрофільний лейкоз

- хронічний еозинофільний лейкоз

- хронічний ідіопатичний мієлофіброз

- істинна поліцитемія

- ессенціальна тромбоцитемія

- некласифіковане мієлопроліферативне захворювання

2. Мієлодиспластичні / мієлопроліферативні захворювання

- хронічний мієломоноцитарний лейкоз

3. Мієлодиспластичні синдроми

4. Гострі мієлоїдні лейкози

- ГМЛ з повторними цитогенетичними транс локаціями (ГМЛ з t (8;12), (q22) та ін;

- Гострий промієлоцитарний лейкоз, ГМЛ

- Гострий мієлолейкоз з аномальними еозинофілами

- ГМЛ з аномаліями 11Q23

- ГМЛ з мультилінійною дисплазією

- ГМЛ у МДС, внаслідок попереднього лікування

5. Ініші типи (ГМЛ, що не охарактеризовані)

- ГМЛ без дозрівання

- ГМЛ з ознаками дозрівання

- Гострий мієломоноцитарний

- Гострий моноцитарний

- Гострий еритролейкоз

- Гострий мегакаріоцитарний лейкоз

- Гострий базофільний лейкоз

- Гострий панмієлоз | 1. Пухлини із В-клітин

1.1. Із В-клітин-попередників

- лімфобластний лейкоз / лімфома із В-клітин-попередників

1.2. Пухлини із зрілих В-клітин

- В-клітинний хронічний лімфолейкоз / лімфома із малих лімфоцитів

- В-клітинний пролімфоцитарний лейкоз

- Волосатоклітинний лейкоз

- В-клітинні лімфоми

- Плазмоклітинні мієлома / плазмоцитома

- Екстранодальні В-клітинні лімфоми

- Фолікулярна лімфома

- Дифузна лімфома із великих клітин

- Мантійоклітинна лімфома

- Лімфома середостіння із великих В-клітин

- Первинна лімфома-ексудат

- Лімфома Беркіта / лейкоз із клітин Беркіта

2. Пухлини із Т-клітин і ЕК-клітин

2.1. Пухлини із Т-клітинпопередників

- лімфобластна лімфома / лейкоз із Т-клітин-попередників

2.2 Пухлини із зрілих Т-клітин:

- Т-клітинний пролімфоцитарний лейкоз

- Лімфолейкоз із грануловмісних Т-клітин

- Агресивний лейкоз із ЕК-клітин

- Т-клітинна лімфома / лейкоз дорослих

- Екстранодальні ЕК/Т-клітинні лімфоми

- Грибовидний мікоз

- Ангіоімунобластна Т-клітинна лімфома та ін. | Шкірний мастоцитоз

Системний мастоцитоз

Тучноклітинний лейкоз

Саркома | Макрофаг альні гістіоцирані пухлини:

- гістіоцитарна саркома

- гістіоцитоз клітин Лангерганса та ін.

Таблиця 7.11.

Кодування форм гострого лейкозу з врахуванням їх морфологічної і імунофенотипічної характеристик.

Підтипи ГМЛ | Підтипи ГЛЛ

МКХ – 10

код | Морфологія | Імунофенотип | МКХ – 10

код | Морфологія | Імунофенотип

С92.0 | М0, гострий недиференційований | СД 13, СД 33, СД 34 | С91.0 | L1 |

Пре – В –

клітинний

(75%)

Т-клітинний

(20%) |

1а+, HLADR, СД19, СД10 (CALLA)

СД5, СД7

С92.0 | М, гострий мієлобластний без диференціації | СД 13, СД 33

С92.0 | М2, гострий мієлобластний з диференціацією | СД 13, СД 33 | С91.0 | L2

С92.4 | М3, гострий промієлоцитарний | СД 13, СД 33

С92.5 | М4, гострий мієломонобластний | СД 13, СД 33, СД 11В, СД 14 | С91.0 | L3 | В - клітинний | СД20, хромосомні аномалії:

транслокація

t [ 9:22 ] – філадельфійська хромосома

С93.0 | М5, гострий монобластний | СД 11В, СД 14

С94.0 | М6, еритромієлоз | СД 13, СД 33

С94.2 | М7, мегакаріобластний | СД 13, СД 33, СД 41

Проліферація лейкемічних бластних клітин

В кістковому мозку | Поза кістковим мозком

Пригнічення

нормального

кровотворення | Бластемія периферичної крові | Нейролейкемія | Лімфаденопатія, збільшення печінки, селезінки

Анемія | Гранулоцито-пенія | Тромбоцито-пенія | Синдром лейкемічної проліферації в інших органах

(шкіра, легені, міокард, нирки та ін.)

Виразково-

некротичний

синдром | Інфекційні ускладнення | Геморагічний синдром | Синдром лейкостазу

(ГДН, пневмонії)

Інтоксикаційний синдром | ДВЗ, гіперурікемія, ГНН

Малюнок 7.1. Патогенез основних клінічних проявів гострої лейкемії.

Для нейролейкозу характерні синдроми (один або поєднання декількох):

1.

2.

3.

4.

У хворих з дуже високим рівнем лейкоцитів (<100109/л) може розвинутись синдром лейкостазу в результаті агрегації бластів в капілярах. Клінічно синдром проявляється важкими кардіореспіраторними розладами з розвитком гострої дихальної недостатності, набряку легень, пневмонії чи порушеннями зі сторони ЦНС (різка головна біль, інсультоподібний стан).

Крім описаної клініки з маніфестними проявами в 20% ГЛ відмічається повільний початок захворювання з неспецифічним симптомокомплексом: слабість, підвищена втомлюваність, болі в кістках, м’язах, суглобах з незначним збільшенням лімфатичних вузлів, одиничними синцями, появу яких пов’язують з травмами. У 5% захворювання виявляється при випадковому обстеженні хворих.

Діагностичні критерії ГЛ: при оцінці лабораторних показників хворого з підозрою на ГЛ необхідно дати відповідь на три запитання:

1.

2.

3.

Відповідь на перше запитаня підтверджують наступні дані:

А. Гематологічні показники:

1.

2.

3.

4.

Тромбоцитопенія виявляється більше, ніж в 90% випадків, при цьому значна (<50109/л) – більш, ніж у половини з них. Кількість лейкоцитів збільшена більше, ніж у 80% хворих, наявність бластів в периферичній крові є характерною для 85% пацієнтів. Таким чином, відсутність анемії чи тромбоцитопенії не виключає діагнозу ГЛ.

Друге запитання вирішується за допомогою виконання цитохімічних реакцій. Для цього на мазках периферичної крові і (або) кісткового мозку виконують такі тести: реакцію на пероксидазу, ліпіди (із суданом чорним), глікоген, лужну і кислу фосфатазу, неспецифічну естеразу, тощо. Точна ідентифікація бластних клітин необхідна для диференційної терапії. В табл.7.12 наведені цитохімічні показники бластів при основних формах гострого лейкозу.

Таблиця 7.12.

Цитохімічна експрес-діагностика гострих лейкозів

Тип бластних клітин | Основні тест-реакції

Мієлопероксидаза | Глікоген (PAS-реакція) | Ліпіди

Лімфобласт | - | + (глибками) | -

Мієлобласт | + | + (дифузно) | +

Недиференційований тип | - | - | -

Як мінімум необхідно провести фарбування мазка кісткового мозку на мієлопероксидазу. Постановка цитохімічних реакцій може бути здійснена всього за одну годину.

Для відповіді на третє запитання про субкласифікації ГЛ, крім морфологічних досліджень проводяться цитогенетичні, що виявляють поломки хромосомного апарату клітин, а також фенотипування.

Використання імунологічних маркерів є цінним для ідентифікації лімфоїдних ГЛ і тих мієлоїдних форм ГЛ, при яких мієлопероксидаза в бластних клітинах відсутня.

Лікування ГЛ передбачає:

1)

2)

3)

Інтенсифікація лікування досягається призначенням великих доз цитостатичних препаратів. Для цього поєднують цитостатики комбінованої дії. Найбільш уразливими для цитостатиків є пухлинні клітини у фазі мітозу, який повторюється кожні 11 діб. Тому такі сильні цитостатики, як вінкристин, метотрексат вводять щотижнево. З позиції кінетики клітинного метаболізму необхідним є поєднання цитостатиків із кортикостероїдами. Останні сприяють скупченню клітин у фазі спокою і цим самим підвищують ефективність 6-меркаптопурину і метотрексату («феномен пастки»).

Міжнародною гематологічною практикою відібрані найбільш ефективні схеми і протоколи терапії ГЛ , які слід застосовувати диференційовано:

1)

2)

Вибір тої чи іншої схеми здійснюють після отримання результатів цитохімічного дослідження бластів у периферичній крові або кістковому мозку, фенотипування клітин.

Лікування ГЛ здійснюють у три етапи:

1) спричинення (індукція) ремісії – інтенсивні курси поліхіміотерапії протягом 4-6 тижнів.

2)